Постанова № 54019620, 03.12.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 910/27671/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.Мрозглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.10.15у справі№910/27671/14господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Хімік-17"простягнення сумиза участю представників від:позивачаБерезова І.Г. (дов. від 01.10.15)відповідачаСенчило В.В. (дов. від 05.01.15)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до суду з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу "Хімік - 17" 120086,77 грн. заборгованості з оплати послуг за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06872/4-03 від 01.09.06, 20672,42 грн. інфляційної складової боргу, 7385,59 грн. 3 % річних з простроченої суми, 5051,21 грн. пені, 6004,34 грн. штрафу.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.15 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Яковлєва М.Л., суддів: Ільєнок Т.В.,

Лобаня О.І.), позов задоволено частково: стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-17" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 12 454,66 грн. основного боргу, 4776,21 грн. інфляційних втрат, 929,83 грн. 3 % річних, 2882,92 грн. пені, 622,73 грн. штрафу та 433,33 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В частині відмови в позові судові акти обґрунтовані тим, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру, однак, відповідач не має в своєму господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії бойлери, теплові пункти, котельні, а умовами договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із судовими актами у частині відмови в позові, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити повністю. Скарга обґрунтована тим, що суди не врахували доводів позивача про те, що Розпорядженням КМДА від 27.01.97 №80 №478 від 15.04.97 "Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги" від 06.01.00 №12 "Про вдосконалення розрахунків за житлово-комунальні послуги" передбачено, що КП "ГІОЦ" проводить щоденне розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги, що надійшли від населення (п.1.3 Розпорядження), на складові та перераховує на користь ПАТ "АК "Київводоканал" кошти, що складають частку води в тарифі на гаряче водопостачання, а ПАТ "АК "Київенрего" - вартість теплової енергії, яка використана на підігрів води.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.09.06 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-17" (абонент, відповідач) 01.09.06 укладено договір № 06872/4-03 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (договір, а.с. 13-14, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 договору, сторони погодили, що даний договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору.

Пунктом 2.1.1 договору сторони передбачили, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника.

Згідно до пункту 2.1.2 договору, зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до пункту 2.1.6 договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведення абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно з пунктом 2.2.5 договору сторони визначили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та в цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідач, в порушення своїх зобов'язань за договором не здійснив оплату поставленої води у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 25.06.13 становила 189 348,54 грн.

25.06.13 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу у сумі 189348,54 грн. (а.с. 41, т. 1). На виконання зазначеної претензії відповідачем здійснено оплату боргу у сумі 70 000,00 грн., що не заперечується сторонами. У зв'язку з чим, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 120086,77 грн. заборгованості з оплати послуг за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06872/4-03 від 01.09.06, 20672,42 грн. інфляційної складової боргу, 7385,59 грн. 3 % річних з простроченої суми, 5051,21 грн. пені, 6 004,34 грн. штрафу.

Втім, судами стягнуто лише 12 454,66 грн. заборгованості за послуги з холодного водопостачання та водовідведення. А в решті позову відмовлено з посиланням на те, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру. Однак, відповідач не має в своєму розпорядження бойлерів, теплових пунктів, котелень, тощо, а умовами договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати такі висновки з огляду на наступне.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 (Правила № 190), які відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.

У пункті 1.2 Правил № 190 надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб'єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил № 190 визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Однак, як встановлено судами, відповідач не має в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії бойлери, теплові пункти, котельні, й протилежного позивачем не доведено, а умовами договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо того, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, а тому заборгованість відповідача становить лише 12454,66 грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання та водовідведення.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.15 у справі №910/27671/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак