Постанова № 54019563, 26.11.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2015 р.Справа № 5008/1161/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівГнатюк Г.М.

ОСОБА_1

розглянувшиапеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області за вих. № 05/2-2466-15 від 15.10.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/4710/15 від 21.10.2015р.)

на рішеннягосподарського суду Закарпатської області від 01.10.2015р.

у справі № 5008/1161/2011

за позовом:прокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород та Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру, м. Ужгород

до відповідача-1:Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-2:фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2І.), с. Березово, Хустський район, Закарпатська область

про визнання незаконними: п. 1 рішення Ужгородської міської ради від 16.07.2009р. № 1181 „Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону, п. 1 рішення виконавчого комітету від 23.09.2009р. № 266 „Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення в частині затвердження стартової ціни земельної ділянки для комерційного використання, розташованої в м. Ужгороді, пров. Мостовий, 3 площею 0,1100 га в сумі 622 457грн.; аукціону з продажу земельної ділянки розміром 0,1100 га для комерційної діяльності в м. Ужгороді, пров. Мостовий, позиція 3 від 03.06.2010р.; договору купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,1100 га для комерційної діяльності в м. Ужгороді, пров. Мостовий, позиція 3 від 07.06.2010р.,

за участю учасників судового процесу:

від прокуратури: ОСОБА_3 - прокурор

від позивача-1: не зявився;

від позивача-2: не зявився;

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 представник (довіреність б/н від 19.02.2015р.)

Учасникам судового процесу розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.10.2015р. у справі № 5008/1161/2011 (суддя Русняк В.С.) в задоволенні позовних вимог прокурора м. Ужгорода відмовлено в повному обсязі. Судові витрати покладено на позивачів: стягнуто з Закарпатської обласної ради та Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру в дохід Державного бюджету України суми по 1 882,00 грн. судового збору.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що жодними доказами не підтверджується належність Театру ні на праві постійного користування, ні на праві власності спірної частини земельної ділянки, яка продана за договором купівлі-продажу №100 від 07.06.2010р., а відтак, не доведено порушення законних прав та інтересів позивачів. Відповідно прокурором та позивачами не доведено факту невідповідності оспорюваного договору чинному законодавству на момент його вчинення, а також факту порушення прав позивачів укладенням спірного договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Закарпатської області подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, не в повному обсязі зясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, а відтак, винесено необєктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник стверджує, що спірна земельна ділянка, на якій розташовано обєкт нерухомості, перебуває у користуванні театру, відтак не підлягала продажу. Крім того, зазначає, що міська рада визнала факти порушень вимог земельного законодавства при винесенні нею оскаржуваних рішень.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 21.10.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_5, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.11.2015р. Крім того, даною ухвалою було відстрочено заступнику прокурора Закарпатської області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до 11.11.2015р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.11.2015р.

18.11.2015р. на адресу суду від прокуратури Закарпатської області надійшло клопотання № 05/2-2466-15 від 16.11.2015р. (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/7300/15) про звільнення прокуратури області від сплати судового збору. Дане клопотання обґрунтоване тим, що Державним бюджетом України на 2015р. видатки на здійснення органами прокуратури представницької діяльності, зокрема, на сплату судового збору не передбачено і такі кошти в прокуратурі Закарпатської області відсутні.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки відсутність коштів у сторони не є тією підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Прокурор в судовому засідання доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Позивачі в судове засідання жодного разу не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач-1 участі уповноваженого представника в судові засідання також жодного разу не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представники відповідача-2 в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечили з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/7051/15 від 09.11.2015р.), просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

16.07.2009р. рішенням V сесії V скликання Ужгородської міської ради №1181 затверджено перелік земельних ділянок, які підлягають продажу у власність шляхом аукціону, однією з яких є земельна ділянка площею 0,1100 га за адресою: м. Ужгород, пров. Мостовий, поз. 3 (п. 3 рішення) (а.с. 9).

На підставі вказаного рішення Ужгородської міської ради та відповідно до Тимчасового порядку проведення аукціонів у м. Ужгороді (затвердженого рішенням IV сесії Ужгородської міської ради V скликання №803 від 02.09.2008р.), виконавчий комітет Ужгородської міської ради рішенням №266 від 23.09.2009р. затвердив стартову ціну земельної ділянки площею 0,1100 га за адресою: м. Ужгород, пров. Мостовий, поз. 3, яка підлягає продажу у власність шляхом аукціону, у сумі 622 457,00 грн. у розрахунку 565,87 грн. за квадратний метр відповідно до нормативної грошової оцінки від 01.09.2009 №1114 (п. 3 рішення) (а.с. 10).

03.06.2010 року було проведено аукціон з продажу вказаної земельної ділянки, за результатами якого визначено переможця ФОП ОСОБА_2 . 07.06.2010 р. між Ужгородською міською радою (продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №100 від., посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за №1797, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,1100 га під комерційну діяльність, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, пров. Мостовий, поз. 3, за кадастровим №2110100000:01:001:0111 (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 1.2 договору категорія земель, до яких належить ця земельна ділянка землі громадської та житлової забудови, цільове призначення землі комерційного використання.

На підставі вказаного договору ФОП ОСОБА_2 видано Державний акт №011023500906 на право власності на земельну ділянку площею 0,1100 га, розташовану за адресою: м. Ужгород, пров. Мостовий, поз. 3 (а.с. 99).

Прокурор, вважаючи, що земельні торги з продажу земельної ділянки площею 0,1100 га, яка знаходиться у м. Ужгород по провулку Мостовому, 3, на підставі яких було укладено відповідний договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки №100 від 07.06.2010р., проведені з порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування України, звернувся до господарського суду з даним позовом. При цьому зазначає, що на згаданій земельній ділянці розташована частина споруди Бризкальний басейн Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру, тому така ділянка не підлягала до продажу відповідно до п.1 ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України. Крім того, на вказану земельну ділянку встановлено обмеження санітарно-захисної зони інженерних споруд та комунікацій (тепломережа, каналізація), а також те, що у матеріалах проекту відведення відсутні висновки органу культурної спадщини щодо надання земельної ділянки у постійне користування

У звязку з наведеним, прокурор вважає, що і аукціон, проведений на підставі вказаних рішень, а також відповідний договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,1100 га, яка знаходиться у м. Ужгород по провулку Мостовому, 3 підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу (п.б ч.1 ст. 12 кодексу).

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 16.07.2009 р. № 1181 Ужгородська міська рада діяла всупереч п.1 ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка не підлягала продажу, так як на ній розташована частина споруди Бризкальний басейн, що належить на праві власності театру.

Згідно рішення № 96 виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 06.03.1967р. Про виділення земельної ділянки для будівництва театру в м. Ужгороді виділено земельну ділянку пл..1,52 га в кварталі між вул. ОСОБА_8 і Київською набережною для будівництва театру за рахунок земельних ділянок домоволодіння БУ № 3 та власних домоволодінь (а.с. 29).

Прокурор вважає, що на підставі цього рішення Театр став належним користувачем даної земельної ділянки. Однак, з вищенаведеного рішення не вбачається кому конкретно виділено земельну ділянку пл. 1,52 га.

Зі змісту ст. 13 Земельного Кодексу УРСР від 08.07.1970р. вбачається, що земля в УРСР надавалася лише в користування.

Відповідно до ст. 16 ЗК УРСР від 08.07.1970р. надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. У рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Згідно ст. 20 ЗК УРСР від 08.07.1970 року відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Згідно ст. 17 ЗК УРСР від 18.12.1990р. надання земельних ділянок у володіння або користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. У рішеннях про надання земельних ділянок у володіння і користування вказується мета, для якої вони відводяться.

Стаття 22 ЗК УРСР встановлювала, що право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступити до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Згідно ст. 23 ЗК УРСР право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Приписами ст. 125 чинного ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно Постанови Верховного суду України від 22.11.2010р. обовязковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Проте, землевпорядні документи, зокрема, державний акт на право постійного землекористування позивачем-2 виготовлені не були.

Зі змісту абз.4 ч.2 ст.134 ЗК України вбачається, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, перебування в користуванні земельних ділянок або розташованих на них будівель підприємств, установ та організацій, що належать до державної та комунальної власності, підприємств і громадських організацій у сферах культури і мистецтв (у тому числі національних творчих спілок).

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Статтею 181 цього кодексу, у свою чергу, встановлено, що право власності на обєкти нерухомого майна підлягає державній реєстрації.

За приписами ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №910058 від 08.04.2004р. та витягу КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації» №3300583 від 08.04.2004р. власником Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру є Закарпатська обласна рада (а.с. 34-35).

Судовими рішеннями у справі №5008/1417/2011 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання нечинним рішення Ужгородської міської ради № 803 від 27.01.2006р. та визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради за № 136 від 08.04.2011р. було встановлено ряд фактів:

Рішенням виконкому Ужгородської міської ради №96 від 06.03.1967р. виділено земельну ділянку для будівництва театру в м. Ужгород, вул. Л. Толстого в розмірі 1,52 га. На цій ділянці було побудовано театр з боку вулиці ОСОБА_8, і на цій ділянці розташована споруда декоративно-бризкального басейну (басейн), який призначений для охолодження води кондиціонерів театру. Цей басейн відмічений в експлуатації ситуаційного плану, як додаток до технічного паспорту №13649, басейн знаходиться на землі, яка позначена на ситуаційному плані, тобто на землі театру в межах 1,52 га.

27.01.2006р. Ужгородською міською радою видано рішення №803, яким надано дозвіл театру на виготовлення матеріалів інвентаризації земельної ділянки площею 1.52 га за адресою: м. Ужгород, вул. Л. Толстого, 12 для обслуговування будівлі театру. Відповідно до цього облмуздрамтеатр замовив в КП Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород інвентаризаційну справу №8865, реєстраційний № 1364 від 05.12.2008р. та в Закарпатському управлінні земельних ресурсів відповідні документи по відводу земельної ділянки. Отримавши всі відповідні погодження для затвердження проекту відведення та надання в постійне користування земельну ділянку площею 1,52 га, в березні 2009 року, всі відповідні матеріали були здані Театром на затвердження.

Рішенням Ужгородської міської Ради №1225 від 04.09.2009р. Про землекористування по вул. Л. Толстого, 12 Закарпатському обласному українському музично-драматичному театру було надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки по вул. Л. Толстого, 12 в м. Ужгороді в межах існуючої будівлі (оскаржуване рішення №1181 від 16.07.2009р. прийняте раніше, ніж зазначене), рішенням V сесії VI скликання за №136 від 08.04.2011р. було внесено зміни до рішення Ужгородської міської Ради №1225 від 04.09.2009р. в частині вилучення з цього рішення слів в межах існуючої будівлі.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 (справа №1-9/2009 від 16.04.2009р.) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.10.2013 р., яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. у справі №5008/1417/2011 пункт 11 рішення № 136 від 08.04.2011р. Ужгородської міської ради, яким внесено зміни до рішення Ужгородської міської ради № 1225 від 04.09.2009р. в частині вилучення з цього рішення слів в межах існуючої будівлі визнано незаконним та скасовано. (а.с. 139-147).

В силу ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В межах вищезазначеної справи № 5008/1417/2011 судами було встановлено ряд фактів, що стосувалися статусу позивача - 2 у даній справі - Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру, м. Ужгород, та було призначено та проведено судову будівельно-технічну експертизу щодо зясування питань, що стосуються декоративно бризкального басейну Театру, встановлення фактів щодо якого має місце і у даній справі.

Господарський суд приймає до уваги висновок експертизи у справі №5008/1417/2011 та досліджує його у сукупності з іншими доказами у даній справі.

У висновку вищезазначеної експертизи № 5028 від 27.06.2013р. (належна копія міститься у матеріалах справи ) зазначено, зокрема, що: технічний стан споруди бризкальний басейн можна класифікувати як аварійний - порушені вимоги проекту, діючих норм і державних стандартів; на момент проведення огляду споруда бризкальний басейн не виконує функцію охолодження кондиціонерів Закарпатського Облмуздрамтеатру; Споруда бризкальний басейн розташована окремо від будівлі театру, і тому демонтаж споруди бризкальний басейн не призведе до пошкоджень конструкцій театру; виконання бризкальним басейном функції - охолодження води кондиціонерів театру вже досить тривалий час (судячи по технічному стану конструкцій) не використовується, отже функціонування театру без функціонування бризкального басейну можливе. Демонтаж бризкального басейну і резервуарів без порушення належного функціонування театру з дотриманням правил пожежної безпеки і вимог законодавства щодо безпеки глядачів є технічно можливим.

Окрім цього, в межах розгляду справи № 5008/1417/2011 було встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Ужгород, пров. Мостовий, поз.3, не накладається на земельну ділянку, під якою розміщені два пожежні резервуари ємкістю 250 куб. метрів кожен, як і не суміщена зі спорудою бризкального басейну, в тому числі і системою розбризкувальних сопел, оскільки її межа проходить по одній із стінок (парапету) басейну.

З огляду на наведені положення законодавства, враховуючи те, що ні прокурором ні позивачами не подано жодних доказів проведення державної реєстрації споруди Бризкальний басейн, відтак, факт перебування вказаної споруди у власності Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру не може вважати доведеним.

За приписами ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 2. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення №1181 від 16.07.2009р. Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону (зокрема п.1, яким затверджено для продажу у власність шляхом аукціону земельну ділянку площею 0,1100 га за адресою: м. Ужгород, пров. Мостовий, поз. 3), Ужгородська міська рада не порушила вимог ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, в даному випадку були відсутні обмеження для продажу земельної ділянки за договором купівлі-продажу № 100 від 07.06.2010р., які встановлені ст.134 ЗК України. Відтак, підстави для визнання недійсним рішення Ужгородської міської ради відсутні.

Щодо твердження прокурора про перевищення виконавчим комітетом Ужгородської міської ради своїх повноважень при прийнятті рішення №266 від 23.09.2009р. Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення в частині затвердження стартової ціни продажу земельної ділянки, розташованої у м. Ужгороді, пров. Мостовий, поз.3, та відповідної позовної вимоги про скасування п.1 такого рішення, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, затверджуючи в пункті 1 оспорюваного рішення стартову ціну продажу земельної ділянки, розташованої у м. Ужгороді, пров. Мостовий, поз. 3, діяв у відповідності до наданих йому п. 1 ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування повноважень та на підставі Тимчасового порядку проведення аукціонів у м. Ужгороді, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради № 803 від 02.09.2008р., а також на виконання рішення Ужгородської міської ради (№1181 від 16.07.2009р.), не вирішуючи при цьому питання про передачу у власність земельної ділянки, а лише затвердивши стартову ціну продажу майна.

З огляду на підтвердження матеріалами справи законності п. 1 рішення Ужгородської міської ради №1181 від 16.07.2009р. Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону та п.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №266 від 23.09.2009р. Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення в частині затвердження стартової ціни земельної ділянки, розташованої у м. Ужгороді, пров. Мостовий, поз. 3, то відсутні підстави для визнання недійсним аукціону з продажу вказаної земельної ділянки, який відбувся на виконання вказаних рішень, а також у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.06.2010р., то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1. ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.203 цього кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що право ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку не порушує прав інших осіб, відтак, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору, оскільки прокурором та позивачами не доведено факту невідповідності оспорюваного договору чинному законодавству на момент його вчинення.

Посилання прокурора на те, Ужгородською міською радою визнано заявлені позовні вимоги, суд не бере до уваги, оскільки визнання стороною вимог не є безумовною підставою для задоволення позову, а досліджується судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Доводи прокурора щодо відсутності висновків органів охорони культурної спадщини судом не прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, висновком Управління у справах культури, спорту, сімї та молоді №321/1 від 21.08.2009р., відповідно до якого вказане управління не заперечує проти відведення спірної земельної ділянки для здійснення комерційної діяльності при умові дотримання вимог чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини (а.с. 129).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові в звязку з їх необґрунтованістю.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Закарпатської області від 01.10.2015р. у справі № 5008/1161/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Стягнути з прокуратури Закарпатської області (код ЄДРПОУ 02909967) в дохід державного бюджету України судовий збір в розмірі 4140,40 грн. за подання апеляційної скарги.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4.Справу передати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

ОСОБА_1