Постанова № 54019555, 26.11.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2015 р.Справа № 914/441/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

суддівДубник О.П.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України м.Київ

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 06.04.2015 р.

у справі№914/441/15

за позовомпублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України м.Київ

до відповідачакомунального підприємства Моршинтеплоенерго м.Моршин

простягнення 4 201 431,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №14-182 від 15.07.2014 р.

від відповідача: ОСОБА_3 директор згідно довідки з Реєстру

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.04.2015 р. (суддя О.І. Щигельська) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства «Моршинтеплоенерго» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2901683, 54 грн. основного боргу, 164997, 92 грн. пені, 174443, 78 грн. 3% річних, 795307, 75 грн. індексу інфляції та 73080, 00 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні пені в сумі 164 997,92 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 164 997,92 грн. Скаржник посилається на відсутність виняткових обставин у відповідача для зменшення розміру нарахованої пені. Крім того, апелянт посилається на невиконання судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а саме обов'язку суду дослідити не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд при вирішенні питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен врахувати майновий стан боржника і кредитора.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує скрутним матеріальним становищем та збитковістю підприємства, на підтвердження чого, подав фінансовий звіт підприємства за 2014 рік, згідно якого, станом на 01.01.2015 р. поточна дебіторська заборгованість становить на кінець звітного періоду 2 398,8 тис. грн., кредиторська заборгованість становить 4 348,3 тис грн.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та комунальним підприємством «Моршинтеплоенерго» (покупець) укладено договір №13/3748-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.3, 6.1 вказаного договору, продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 277 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поставлено КП «Моршинтеплоенерго» природного газу за період з січня по грудень 2013 року на суму 5513035,51грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Як встановлено місцевим господарським судом, внаслідок неналежного виконання договору та порушення встановленого ним порядку оплати за отриманий газ у КП «Моршинтеплоенерго» виникла заборгованість перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 2901683,54грн., що не заперечується відповідачем.

Вищезазначене і стало підставою звернення позивача до суду про стягнення основної заборгованості, а також враховуючи неналежне виконання зобовязання, 329 995,84грн. пені, 174 443,78грн. 3% річних та 795 307,75грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.ст.655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч умовам договору, отриманий у січні 2013 року природний газ покупцем повністю оплачено лише 23.05.2013р., у лютому 2013 року 28.10.2013р., в той час як газ, отриманий в березні 2013 року, оплачено відповідачем частково, а в решті зобовязання по оплаті за отриманий природний газ не виконано. Зазначені обставини сторонами не заперечуються. Також до матеріалів справи долучено бухгалтерські довідки ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», якими підтверджується заборгованість КП «Моршинтеплоенерго» перед позивачем за отриманий згідно договору газ.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач визнав суму основного боргу перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в повному обсязі в розмірі 2901683,54грн.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2901683,54грн.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 174443,78грн. 3% річних, 795307,75грн. індексу інфляції за період з 14.02.2013 р. по 25.01.2015 р.

Щодо стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вищезазначені правові норми та п. 7.2. договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу 329 995,84грн. пені за вказаний позивачем період.

Однак, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що такий розмір пені є надмірно великим та, користуючись правом зменшення розміру пені відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, зменшив розмір пені, яка підлягає до стягнення з боржника на 50 % до 164997, 92 грн. пені.

При прийнятті постанови, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При прийнятті рішення судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, враховано ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобовязання, матеріальні інтереси обох сторін, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача - комунальне підприємство КП «Моршинтеплоенерго» є основним постачальником теплової енергії у місті Моршині. Окрім цього, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що підприємство надає послуги по опаленню шкіл, дитячих садків, медичних закладів, а також надає послуги по теплопостачанню мешканцям, які невчасно розрахуються за надані послуги. На підтвердження складного фінансового становища відповідачем долучено фінансовий звіт підприємства за 2014 рік, згідно якого, станом на 01.01.2015 р. поточна дебіторська заборгованість становить на кінець звітного періоду 2 398,8 тис. грн., кредиторська заборгованість становить 4 348,3 тис грн.

Разом з тим, судом першої інстанції враховано, що зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим, а сплата неустойки вплине не лише на майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних установ, зокрема, щодо можливості постачання їм теплової енергії, а також те, що порушення відповідачем зобовязання не потягло за собою значних збитків для позивача.

А тому, враховуючи принцип справедливості та розумності та інтереси обох сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що зменшення стягнення пені з відповідача на 50 % є обґрунтованим.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 06.04.2015 р. у справі

№ 914/441/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.12.2015 р.

ОСОБА_4 Матущак

СуддіО.П. Дубник

ОСОБА_1