Постанова № 54019498, 01.12.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.12.2015 справа №905/62/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: Дучал Н.М.

судді: Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі Виноградовій В.В.

За участю представників сторін:

від позивача не зявився

від відповідача ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.10.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" ОСОБА_2, м. Київ на рішення господарського суду Донецької областівід28.07.2015р. (повний текст складено 03.08.2015р.)у справі№ 905/62/15 (суддя Курило Г.Є.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Златобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк", м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь Донецької областіпростягнення 1 757 663,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Златобанк» від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" ОСОБА_2, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" м. Маріуполь про стягнення заборгованості за кредитним договором № 243/27/13-КL від 04.09.2013р., яка становить 1 757 663,47 грн. (по курсу НБУ дол. США 21,046832 грн.), та складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 80 000,00 доларів США, заборгованості за процентами в сумі 3 128,89 доларів США, заборгованості по сплаті пені в сумі 3 063,69 грн., штрафу за неналежне виконання зобовязань в сумі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 243/27/13-КL від 04.09.2013р., внаслідок чого утворилась заборгованість, право банку на нарахування пені та штрафу.

Судом не задоволено клопотання відповідача про призначення судово економічної експертизи у справі № 905/62/15 у звязку з відсутністю підстав для їх призначення.

Рішенням господарського суду Донецької області позов АТ Златобанк, від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Златобанк до ТОВ Шляхове будівництво Альтком задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Шляхове будівництво Альтком на користь ПАТ Златобанк заборгованість за процентами в сумі 3 128,89 доларів США, пеню в сумі 2 930,56 грн., штраф за неналежне виконання зобовязань в сумі 5 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ Шляхове будівництво Альтком в дохід Державного бюджету України 1 475,68 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором № 243/27/13-КL від 04.09.2013р. стосовно сплати процентів за користування кредитом, що стало підставою для нарахування пені. В підставу відмови у задоволенні частини позовних вимог судом покладено передчасність вимог про стягнення кредиту, неточність розрахування пені.

АТ Златобанк, від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Златобанк ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2015р. та прийняти нове, яким позовні вимоги АТ Златобанк задовольнити у повному обсязі, а саме: стягнути з ТОВ Шляхове будівництво Альтком на користь АТ Златобанк заборгованість за кредитним договором № 243/27/13-KL від 04.09.2013, яка становить 1 757 663,47 грн. та складається з: заборгованості за кредитом в сумі 80 000,00 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 3 128,89 доларів США, заборгованості по сплаті пені в сумі 3 063,69 грн., штрафу за неналежне виконання зобовязань в сумі 5 000,00 грн.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо суми основного боргу у розмірі 80 000,00 доларів США.

Наполягає, що господарський суд дійшов неправильного висновку щодо відсутності підстав в достроковому поверненні основної суми боргу, хоча в оскаржуваному рішенні суд встановив факт порушення умов кредитного договору відповідачем, щодо несвоєчасної сплати відсотків з лютого по квітень 2015 року. В матеріалах справи наявний лист вимога № 1352 від 20.04.2015, адресований генеральному директору ТОВ «ШБ «АЛЬТКОМ» ОСОБА_3, однак у звязку з проведенням антитерористичної операції на сході України було прийнято рішення відправити такий лист засобами електронного звязку, а саме через «Клієнт-банк». До апеляційної скарги скаржником надано копію реєстру електронних відправлень за 21.04.2015р. про відправлення 21.04.2015р. двом адресатам листа-вимоги, які, виходячи з реєстру, прочитані не були.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.10.2015р. розгляд апеляційної скарги АТ Златобанк" відкладався на 01.12.2015р.

30.11.2015 р. до Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення б/н від 30.11.2015 р., згідно з якими лист вимога була направлена за допомогою електронного звязку, а саме через систему «Клієнт банк. Поштою такий лист у звязку з проведенням антитерористичної операції (Маріуполь також був включений до переліку населених пунктів, що належать до зони АТО) не направлявся. Однак, позивач прийняв рішення звернутися в суд для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором в силу п. 3.1.4. договору, а саме у звязку з порушенням строків сплати процентів відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.12.2015р. заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги. Просив рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2015р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, , 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

04.09.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (позичальник, боржник) укладено кредитний договір № 243/27/13-KL (кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець зобовязався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору.

Кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Кредит може надаватись траншами. Позичальник має право в будь який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією. Грошові кошти за кредитною лінією (отримання траншів) надаються банком за заявками позичальника після їх акцепту банком (п. 1.2. кредитного договору).

Кредит надається для поповнення обігових коштів (п. 1.2.1. кредитного договору).

Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 625 000,00 доларів США (п. 1.3. кредитного договору).

Пунктом 1.3. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 31.10.2014р. встановлено, що максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 80 000,00 доларів США.

Кінцева дата повернення кредиту: не пізніше « 31» серпня 2015 року включно (п. 1.4. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 03.09.2014р.).

Зниження максимального ліміту кредитної лінії здійснюється згідно з наступним графіком: 01.11.2014р. - 80 000,00 доларів США, 30.06.2015р. - 60 000,00 доларів США, 31.07.2015р. - 30 000,00 доларів США; 31.08.2015р. - 0,00 (п. 1.4.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.10.2014р.).

За користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, яка встановлюється у розмірі - 14% річних (п. 1.5. кредитного договору). Додатковою угодою №1 від 03.09.2014р. сторони збільшили розмір процентної до 16% річних.

Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в валюті кредиту. Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається місяць, рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360 дням. День повернення кредиту до розрахунку не приймається. Позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів (п.п. 2.3. - 2.5. кредитного договору).

Проценти нараховані за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року, сплачуються по 14.01.2014 року включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються за період з першого по останній день місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів (п. 2.6. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 03.01.2014).

Кредитодавець, відповідно до п. 3.1.4. кредитного договору, має право відмовитись від подальшого кредитування позичальника за цим договором частково або у повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі настання та/або існування хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення випадку невиконання умов, тощо.

Відповідно до розділу 3.4. кредитного договору, позичальник зобовязався використовувати кредит виключно на цілі, передбачені цим кредитним договором; сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором; повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій; сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору; протягом дії кредитного договору, щоквартально, не пізніше останнього робочого дня першого місяця кварталу, наступного за звітнім, надавати банку належним чином посвідчені копії зазначених документів; достроково повернути кредит та сплатити проценти на вимогу кредитодавця у випадках передбачених цим кредитним договором, тощо.

За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості. Сума пені розраховується у валюті кредиту та сплачується у національній валюті за курсом НБУ на дату фактичної сплати, за реквізитами, зазначеними банком (або в порядку договірного списання стягується самостійно банком). За згодою сторін розрахунок пені здійснюється із застосуванням умовної кількості днів у році 360 (п. 4.1. кредитного договору).

За кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобовязань за цим кредитним договором, передбачених п. 3.4 (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), банк має стягнути, а позичальник зобовязаний сплатити штраф у розмірі 50 000,00 грн. (п. 4.3. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 03.01.2014р.).

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 7.6. кредитного договору).

До кредитного договору № 243/27/13-KL від 04.09.2013р. сторонами укладені додаткові угоди № 1 від 03.01.2014р., № 1 від 03.09.2014р., № 2 від 31.10.2014р., договір про внесення змін від 07.11.2014р., які відповідно до п. 7.2. кредитного договору, є його невідємними частинами.

Договором про внесення змін від 07.11.2014р. до кредитного договору № 243/27/13-13-KL від 04.09.2013 року сторони домовились про наступне: щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами за жовтень 2014 року в термін не пізніше 14.11.2014 року (включно); що банк не застосовуватиме пеню за несвоєчасну оплату відсотків за жовтень 2014 року у разі їх сплати в термін до 21.11.2014 року (включно).

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, на виконання умов кредитного договору Позивачем видані кредитні кошти. Факт видачі кредиту підтверджується заявкою відповідача вих. № 06/09-2 від 06.09.2013р. на суму 490 000,00 доларів США, меморіальним ордером № 93447 від 06.09.2013р. на суму 490 000,00 доларів США та банківськими виписками.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 243/27/13- KL від 04.09.2013р. стосовно сплати процентів за користування кредитом підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 243/27/13-KL від 04.09.2013р. з додатковими угодами та договором про внесення змін є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 243/27/13-KL від 04.09.2013 стосовно сплати процентів за користування кредитом, а також факт наявності заборгованості ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", станом на 30.04.2015, в сумі 3 128,89 доларів США по процентах за користування кредитом підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Отже, вірним є висновок господарського суду про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" 3 128,89 доларів США заборгованості за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом.

Вимоги позивача про стягнення кредиту в сумі 80 000,00 доларів США є передчасними та не підлягають задоволенню, а рішення місцевого суду в цій частині підлягає залишенню без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

З обумовленого сторонами в додатковій угоді № 2 від 31.10.2014. до кредитного договору, графіку зниження максимального ліміту кредитної лінії (графіку) вбачається, що станом на час складання листа вимоги від 20.04.2015р. та на час звернення позивача з позовом до суду відповідачем не порушувався графік повернення кредиту, оскільки погашення суми 20 000,00 доларів США за графіком мало бути здійснене відповідачем до 30.06.2015р., тому застосування ст.1050 ЦК України щодо права банку вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася ( у разі прострочення чергової частини кредиту), у цьому спорі є неправомірним.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Кредитодавець, відповідно до п. 3.1.4. кредитного договору, має право відмовитись від подальшого кредитування позичальника за цим договором частково або у повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі настання та/або існування хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення випадку невиконання умов, тощо.

У розділі «Визначення термінів» сторонами обумовлено, що «Кінцевою датою повернення кредиту» є встановлена Кредитним договором календарна дата щодо погашення Боргових зобовязань у повному обсязі, визначена днями, місяцями, роками та/або настанням певної події та/або встановлена моментом предявлення вимоги кредитодавця щодо погашення боргових зобовязань у повному обсязі.

Будь яка вимога банку, будь який документ, що направляється банком згідно з цим кредитним договором, вважається відправленим/предявленим в день її направлення банком будь яким способом на адресу позичальника, зокрема, але не виключно, якщо вона була направлена поштою на адресу позичальника, курєром, вручена позичальнику (представнику позичальника) за адресою, вказаною в цьому кредитному договорі, тощо (п. 7.3. кредитного договору).

Позивачем на вимогу суду першої інстанції до матеріалів справи надано копію листа-вимоги банка до відповідача від 20.04.2015р. №1352 про погашення протягом 10-ти календарних днів з моменту відправлення цього листа вимоги існуючої заборгованості, що разом на дату вимоги складає: фактична заборгованість за основним боргом 80 000,00 доларів США, прострочена заборгованість за основним боргом відсутня, прострочена заборгованість по процентам 2 097,78 доларів США, пеня (станом на 20.04.2015) 2 339,12 грн. Проте доказів направлення (вручення) такої вимоги відповідачу позивачем надано не було.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.07.2015р. позивача було зобовязано надати докази направлення на адресу відповідача листа від 20.04.2015р.

Проте, ухвалу суду від 08.07.2015р. позивачем не виконано, доказів надсилання відповідачеві листа вимоги від 20.04.2015р. № 1352 до суду першої інстанції не представлено.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що зазначена вимога була направлена засобами електронного звязку, а саме через «Клієнт банк», у звязку з проведенням антитерористичної операції на Сході.

До апеляційної скарги скаржником надано копію реєстру електронних відправлень про надсилання 21.04.2015р. двом адресатам листа-вимоги, які, виходячи з реєстру, отримувачами прочитано не було.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Позивачем не наведено доводів та не надано доказів неможливості, з незалежних від позивача причин, подання до суду першої інстанції доказів надсилання відповідачеві листа-вимоги № 1352 від 20.04.2015р., отже суд апеляційної інстанції не оцінює вказаний документ в якості доказу надсилання відповідачеві листа-вимоги електронною поштою.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 05.05.2015, місцезнаходженням ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» є: вул. Бахчиванджи, б. 2, м. Маріуполь, Донецька область, 87525.

Доказів направлення на адресу відповідача листа-вимоги № 1352 від 20.04.2015р. ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надано.

Наполягання позивача на неможливості надсилання відповідної Вимоги Позичальнику через відсутність поштового звязку з м. Маріуполь Донецької області, в якому зареєстрований відповідач, спростовується Витягом з сайту Укрпошта, станом на березень 2015р., з якого вбачається, що в переліку населених пунктів, на території яких УДППЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання поштових відправлень, місто Маріуполь відсутнє.

Таким чином, позивачем не доведено належними доказами направлення на адресу відповідача вимоги про дострокове повернення кредиту, що окрім наведеного вище є невиконанням з боку кредитора умов кредитного договору.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст.611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання(ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

На підставі п. 4.3. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 03.09.2014р. позивачем нарахований та вимагається до стягнення штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу в сумі 5 000,00 грн., оскільки право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

На підставі п. 4.1. кредитного договору, позивачем нарахована та вимагається до стягнення пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 3 063,69 грн., яка згідно наданого розрахунку пені розрахована за період з 17.11.2014 року по 30.04.2015 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачеві в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 133,13 грн., водночас висновок суду про задоволення вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі сумі 2 930,56 грн. є помилковим з огляду на наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, п. 2 договору про внесення змін від 07.11.2014 до кредитного договору № 243/27/13-13-KL від 04.09.2013 сторони домовились, що банк не застосовуватиме пеню за несвоєчасну оплату відсотків за жовтень 2014 року у разі їх сплати в термін до 21.11.2014 року (включно). З виписки по особовому рахунку ТОВ «ШБ «Альтком» з 04.09.2013р. по 29.04.2015р. вбачається, що відповідач сплатив відсотки за жовтень 2014 року 20.11.2014 року, а тому позивачем неправомірно нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків за жовтень 2014 року.

Пунктом 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Розрахування пені здійснено позивачем з порушенням п.1.9. наведеної постанови.

Відповідно до ст.2 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначене свідчить, що сплата процентів за користування кредитними коштами є невідємною умовою кредитування, тому як сам кредит так і проценти є складовими основного зобов'язання за кредитним договором.

За приписами ст.1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014р. №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м. Маріуполь Донецької області.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення, згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ «Альтком» є м. Маріуполь Донецької області. Попереднім місцезнаходженням відповідача, згідно з кредитним договором та додатковими угодами до нього, є м. Донецьк.

Інформація, яка згідно статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є обовязковою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про здійснення відповідачем господарської діяльності не за місцем реєстрації та/або про зміну його місцезнаходження - в реєстрі відсутня.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Відповідно до ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції право субєкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

За приписами ст.11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 2 930,56 грн. не підлягають задоволенню.

За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено неповне зясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2015 р. (підписано 03.08.2015р.) у справі № 905/62/15 в частині задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком» пені в сумі 2 930,56 грн., з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вимог в цій частині.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2015р. у справі № 905/62/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд позовної заяви в частині задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Результати апеляційного провадження у справі №905/62/15 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 116 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк» м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2015р. (підписано 03.08.2015р.) у справі № 905/62/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2015р. (підписано 03.08.2015р.) у справі № 905/62/15 скасувати в частині задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком пені в сумі 2 930,56 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Златобанк» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк» м. Київ у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком м. Маріуполь Донецької області про стягнення пені в сумі 2 930,56 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2015р. (підписане 03.08.2015р.) у справі № 905/62/15 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2015р. (підписане 03.08.2015р.) у справі № 905/62/15 в наступній редакції:

« Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Златобанк» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком, м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором № 243/27/13-КL від 04.09.2013р., яка становить 1 757 663,47 грн. (по курсу НБУ дол. США 21,046832 грн.), та складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 80 000,00 доларів США, заборгованості за процентами в сумі 3 128,89 доларів США, заборгованості по сплаті пені в сумі 3 063,69 грн., штрафу за неналежне виконання зобовязань в сумі 5 000,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком м. Маріуполь на користь Публічного акціонерного товариства Златобанк м. Київ заборгованість за процентами в сумі 3 128,89 доларів США, штраф за неналежне виконання зобовязань в сумі 5 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком в дохід Державного бюджету України 1 417,03 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М.Дучал

Судді: О.І. Склярук

ОСОБА_4

Надруковано 5 екз.:

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. ГСДО