Постанова № 54019475, 02.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015 року Справа № 904/7250/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від відповідача ОСОБА_1, представник, довіреність №ББУ/ПРМ36/СЛ/15 від 18.11.2015 року;.

від позивача представник у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений у судовому засіданні.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року у справі № 904/7250/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кант», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод», м. Першотравенськ Дніпропетровської області

про стягнення 958 403, 06 грн.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року (суддя Колісник І.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кант» - задоволені частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кант» 547 395, 30 грн. - основний борг, 87 177, 70 грн. пеня, 308 441, 42 грн. інфляційні втрати, 15 287, 78 грн. 3% річних.

В решті позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та невірно застосував норми процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що позивач по справі не навів належними та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, оскільки не надав до суду податкову накладну, рахунки на оплату та докази їх надання покупцю, сертифікати якості з зазначенням ідентифікаційного номеру на кожну одиницю продукції, копії документів, які підтверджують походження продукції.

Крім того, суд першої інстанції неправильно визначив дату поставки товару, що потягло неправильний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на наступне.

Так, умовами договору передбачена дата поставки товару, якою вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідним документах, а оскільки видаткові накладні не містять дати приймання продукції, зазначеної представником покупця, висновки суду про настання строку оплати з моменту поставки, є необґрунтованими.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 листопада 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 30 листопада 2015 року.

В судовому засіданні 30 листопада 2015 року, представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

30 листопада 2015 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено перерву до 02 грудня 2015 року на 12 годину.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кант" (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" (далі - Покупець, Відповідач) укладений договір поставки №14-41-П/1407/1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця вузли секцій механізованого кріплення 1КД80 (далі - Продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною і за якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію відповідно до умов цього договору (пункт 1.2. договору).

Умови поставки продукції - FCA, м. Донецьк, згідно "Інкотермс-2010", якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору. У випадках, коли сторонами у специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносин сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгових термінах "Інкотермс-2010" з урахуванням погоджених сторонами застережень і умов поставок у відповідних специфікаціях (пункт 3.2. договору).

Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції (пункт 3.5. договору).

Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вищезазначеному пункті поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої продукції (пункт 3.6. договору).

Загальна сума договору визначається сумою усіх специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору, але в жодному разі не може перевищувати 11 000 000,00 грн. з ПДВ (пункт 4.1. договору).

Ціни на продукцію, яка поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- передоплата у розмірі 30% від загальної вартості продукції за відповідною специфікацією - протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання рахунку;

- залишок у розмірі 70% - протягом 60 календарних днів від дати прийняття партії продукції, якщо інше не вказано у специфікаціях до цього договору.

27 лютого 2014 року між покупцем та постачальником укладена додаткова угода №1 до договору поставки відповідно до пункту 1 якої сторони внесли зміни та виклали специфікацію № 1 від 10.02.2014 року у новій редакції, за якою постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нижче вказану продукцію:

- основа, 1КД80.55.24.000, 135 шт., ціна - 30 026,89 грн., вартість - 4 053 630,15 грн., термін виконання робіт: березень 2014 року - 40, квітень 2014 року - 55, травень 2014 року - 40;

- щит, 1КД80.13.00.060А, 135 шт., ціна - 1 028,32 грн., вартість - 138 823,20 грн., термін виконання робіт: березень 2014 року - 55, квітень 2014 року - 55, травень 2014 року - 25;

- щит, 1КД80.13.00.070А, 135 шт., ціна - 1 028,32 грн., вартість - 138 823,20 грн., термін виконання робіт: березень 2014 року - 55, квітень 2014 року - 55, травень 2014 року - 25;

Усього з ПДВ: 5 197 531,86 грн.

Пунктом 2 цієї специфікації передбачені наступні умови поставки: FCA, Донецька область, м. Донецьк, вул. Батищева, 10б, ТОВ "Кант".

Можливість передачі продукції партіями передбачена пунктом 3 специфікації.

Згідно з пунктом 4 специфікації розрахунки за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: передоплата у розмірі 30% від загальної вартості продукції за цією специфікацією - протягом 3-х банківських днів від дати отримання рахунку, залишок у розмірі 70% - протягом 90 календарних днів від дати отримання партії продукції.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» із позовом (з урахуванням заяви від 23 вересня 2015 року про зменшення позовних вимог) про стягнення заборгованості у сумі 958 403,06 грн., з яких: 547 395,30 грн. - основний борг, 308 441,42 грн. - інфляційні втрати, 15 302,26 грн. - 3% річних, 87 264,08 грн. - пеня, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кант» посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 14-41-П/1407/1 від 10. лютого 2014 року в частині своєчасної оплати поставленого йому у період з 02 червня 2014 року по 13 червня 2014 року товару.

Задовольняючи позовні вимоги частково, в сумі 547 395, 30 грн. - основний борг, 87 177, 70 грн. пеня, 308 441, 42 грн. інфляційні втрати, 15 287, 78 грн. 3% річних, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 5 197 531,89 грн., який був оплачений частково - 30% передоплати у сумі 1559259,56 грн. та на підставі видаткових накладних - 3 090 877,03 грн., тому на користь позивача підлягає стягненню сума боргу, а також перевірені та перераховані судом грошові кошти відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України: 3% річних та інфляційні втрати, а також пеня, передбачена умовами договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 5 197 531,89 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містять підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств (а.с. 27 - 55, 56 - 60 том 1).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов договору відповідачем було здійснено передоплату 30% у сумі 1559259,56 грн. від зазначеної у специфікації вартості продукції - 5 197 531,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 927 від 21 лютого 2014 року (а.с. 26 том 1), а також відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію в сумі 3 090 877,03 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 16 - 26 том 1).

Залишок суми до сплати за поставлену продукцію складає 547 395,30 грн. (5 197 531,89 - 4 650 136,59 = 547 395,30), доказів сплати якої відповідач не надав, тому висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача суми боргу у розмірі 547 395,30 грн. є законними та обґрунтованими.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що строк оплати не настав з тих підстав, що за умовами договору датою поставки є дата, вказана на видатковій накладній покупцем, а оскільки покупець не зазначив дату, то строк оплати не настав.

Так, згідно з абзацом першим частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов специфікації № 1 повна оплата за отриману відповідачем продукцію за спірними накладними мала бути здійснена у наступні строки:

- № 208/14 від 02 червня 2014 року на суму 180 161,34 грн., з яких несплачений залишок, заявлений позивачем до стягнення, складає 76 112,94 грн. - до 02 вересня 2014 року;

- № 215/14 від 05 червня 2014 року на суму 180 161,34 грн., з яких несплачений залишок складає 126 112,94 грн. - до 04 вересня 2014 року;

- № 219/14 від 10 червня 2014 року на суму 168 808,75 грн., з яких несплачений залишок складає 118 166,13 грн. - до 09 вересня 2014 року;

- № 223/14 від 13.06.2014 року на суму 180 161,34 грн., з яких несплачений залишок складає 126 112,94 грн. - до 12 вересня 2014 року;

- № 225/14 від 13.06.2014 року на суму 144 129,07 грн., з яких несплачений залишок складає 100 890,35 грн. - до 12 вересня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають видаткові накладні, на яких зазначена дата, яка фактично і відповідає даті поставки, і які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у відповідача виник обовязок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з їх розміром у сумі 308 441,42 грн. за загальний період з вересня 2014 року по червень 2015 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з розрахунком 3% річних, перевірених судом першої інстанції, яка складає 15 287,78 грн., а не 15 302,26 грн., як розрахував позивач, невірно визначивши початок періоду нарахування.

Таким чином, до стягнення 3% річних належать:

1) за накладною № 208/14 від 02.06.2014 року на суму 180 161,34 грн.:

- із заборгованості у сумі 126 112,94 грн. за період з 02 вересня 2014 року по 07 квітня 2015 року - 2259,67грн.;

- із заборгованості у сумі 76 112,94 грн. за період з 08 квітня 2015 року по 24 липня 2015 року - 675,63грн.;

2) за накладною № 215/14 від 05 червня 2014 року на суму 180 161,34 грн.: із заборгованості 126 112,94 грн. за період з 04 вересня 2014 року по 24 липня 2015 року - 3 358,40 грн.;

3) за накладною № 219/14 від 10 червня 2014 року на суму 168 808,75 грн.: із заборгованості у сумі 118 166,13 грн. за період з 09 вересня 2014 року по 24 липня 2015 року - 3 098,22 грн.;

4) за накладною № 223/14 від 13 червня 2014 року на суму 180 161,34 грн.: із заборгованості у сумі 126 112,94 грн. за період з 12 вересня 2014 року по 24 липня 2015 року - 3 275,48 грн.;

5) за накладною № 225/14 від 13 червня 2014 року на суму 144 129,07 грн.: із заборгованості у сумі 100 890,35 грн. за період з 12 вересня 2014 року по 24 липня 2015 року - 2 620, 38 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо стягнення пені в сумі 87 177,70 грн. з наступних підстав.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до пункту 5.6 договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент порушення зобов'язання, від вартості своєчасно не сплаченої продукції за кожен день прострочення оплати.

Оскільки судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків здійснення розрахунку за поставлений Товар, то суд обґрунтовано перевірив та перерахував пеню за вказаний період прострочення і визначив її у розмірі 87 177,70 грн., а не 87 264,08 грн., як помилково зазначив позивач, розрахувавши пеню за загальний період з 01 вересня 2014 року по 12 березня 2015року. Розрахунок пені: 1) за накладною № 208/14 від 02 червня 2014 року на суму 180 161,34 грн., з яких несплачений залишок складає 126 112,94 грн., пеня за період з 02 вересня 2014 року по 01 березня 2015 року - 17 676,54 грн.; 2) за накладною № 215/14 від 05 червня 2014 року на суму 180 161,34 грн., з яких несплачений залишок складає 126 112,94 грн., пеня за період з 04 вересня 2014 року по 04 березня 2015 року складає 17 980,59 грн.; 3) за накладною № 219/14 від 10 червня 2014 року на суму 168 808,75 грн., з яких несплачений залишок складає 118 166,13 грн., пеня за період з 09 вересня 2014 року по 09 березня 2015 року - 17 414,12 грн.; 4) за накладною № 223/14 від 13 червня 2014 року на суму 180 161,34 грн., з яких несплачений залишок складає 126 112,94 грн., пеня за період з 12 вересня 2014 року по 12 березня 2015 року - 18 948,03 грн.; 5) за накладною № 225/14 від 13 червня 2014 року на суму 144 129,07 грн., з яких несплачений залишок складає 100 890,35 грн., пеня за період з 12 вересня 2014 року по 12 березня 2015 року - 15 158,42 грн.

Посилання апелянта на те, що позивач по справі не навів належними та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, оскільки не надав до суду податкову накладну, рахунки на оплату та докази їх надання покупцю, сертифікати якості з зазначенням ідентифікаційного номеру на кожну одиницю продукції, копії документів, які підтверджують походження продукції, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не звертався до позивача із вимогою з вимогою надати визначені пунктом 3.3. договору документи, доказів відмови від договору поставки № 14-41-П/1407/1 від 10 лютого 2014 року та доказів повернення отриманої і неоплаченої продукції також не надав, тому ці доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги у якості підстав для відмови у задоволенні позову.

Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року у справі № 904/7250/15 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 грудня 2015 року

Головуючий суддяО.В. Березкіна

СуддяМ.О.Дармін

Суддя О.В.Чус