Рішення № 54019345, 30.11.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2015 р.Справа № 916/2651/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАТРІКС-ВП-3"

Відповідач: Приватне підприємство "ДОРЛІДЕР"

Про стягнення

Головуючий - Рога Н. В.

Судді - Цісельський О.В.

ОСОБА_1

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 згідно довіреності від 21.07.2015 р.; ОСОБА_3 згідно довіреності №15/04 від 15.04.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_4 згідно довіреності від 01.08.2015р.; ОСОБА_5 згідно довіреності від 20.10.2015р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_3 згідно довіреності №15/04 від 15.04.2015р.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАТРІКС-ВП-3", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ДОРЛІДЕР" про стягнення заборгованості у розмірі 1 186 369 грн. 41 коп., інфляційних втрат у розмірі 845 169 грн. 57 коп. та 3 % річних у розмірі 52 947 грн. 82 коп.

18 серпня 2015р. позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 2 084 486грн. 80коп., що належать Приватному підприємству "Дорлідер" та знаходяться на його рахунках в банківських установах України.

В обґрунтування заяви позивач посилається на ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянув заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову суд доходить до висновку про відмову у її задоволенні, враховуючи таке: дійсно, згідно з ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Обираючи засіб забезпечення позову, суд повинен виходити із вимог позовного провадження. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави на наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "МАТРІКС-ВП-3" до матеріалів справи не було надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача свої правом на захист не скористався, письмового відзиву на позовну заяву не надав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

15 березня 2013р. між Приватним підприємством "ДОРЛІДЕР" (надалі Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАТРІКС-ВП-3" (надалі Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №15/03, згідно якого Субпідрядник зобов'язується виконати власними силами та засобами поточний середній ремонт автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Херсонській області (влаштування тонкошарового покриття), (розмітка), а Генпідрядник зобов'язується прийняти і здійснити оплату цих робіт.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що договірна ціна робіт визначається на основі розрахунків ціни, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договірна ціна обґрунтовується розрахунками і відображається у ОСОБА_4 виконаних робіт, які оформлюються і підписуються сторонами Договору.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що Генпідрядник при проведенні розрахунків за даним Договором з Субпідрядником утримує 1% від вартості субпідрядних робіт на покриття витрат Генпідрядника, пов'язаних з виконанням зобовязань щодо забезпечення технічною, дозвільною та іншою документацією, координації дій субпідрядників при виконанні робіт, приймання виконаних Субпідрядником робіт ті інше.

Умовами п. 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи з Субпідрядником здійснюються Генпідрядником на протязі 3-х днів після підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що акт виконаних робіт готує Субпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Генпідрядника. Уповноважений представник Генпідрядника на протязі трьох днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. В разі відмови від підписання актів виконаних послуг, письмово повідомляє Субпідряднику обґрунтовані причини не підписання актів виконаних робіт.

Згідно з п. 8.1 Договору здавання-приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності до чинного порядку, оформлюється актом. В акті вказуються всі претензії до виконання робіт.

Умовами п. 12.1 Договору встановлено, що цей договір вступає в дію в день його підписання сторонами і є чинним до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору виконав власними силами та засобами поточний середній ремонт автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Херсонській області (влаштування тонкошарового покриття), (розмітка), що підтверджується складеними та підписаними ОСОБА_4 виконаних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість будівельних робіт та витрат форми КБ-3 на загальну суму 1 260 979грн. 20коп., проте відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково, сплативши 62 000грн. Крім того, позивач стверджує, що відповідно до п. 2.5 Договору утримав 1% від вартості робіт на покриття своїх витрат, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 1 186 369грн. 41коп.

Несплату відповідачем наявної заборгованості позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у звязку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 186 369грн. 41коп.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Крім того, позивач також зазначає, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 52 947грн. 82коп. та інфляційні втрати у розмірі 845 169грн. 57коп., які також просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2013р. між Приватним підприємством "ДОРЛІДЕР" (надалі Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАТРІКС-ВП-3" (надалі Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №15/03, згідно якого Субпідрядник зобов'язується виконати власними силами та засобами поточний середній ремонт автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Херсонській області (влаштування тонкошарового покриття), (розмітка), а Генпідрядник зобов'язується прийняти і здійснити оплату цих робіт.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що договірна ціна робіт визначається на основі розрахунків ціни, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договірна ціна обґрунтовується розрахунками і відображається у ОСОБА_4 виконаних робіт, які оформлюються і підписуються сторонами Договору.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що Генпідрядник при проведенні розрахунків за даним Договором з Субпідрядником утримує 1% від вартості субпідрядних робіт на покриття витрат Генпідрядника, пов'язаних з виконанням зобовязань щодо забезпечення технічною, дозвільною та іншою документацією, координації дій субпідрядників при виконанні робіт, приймання виконаних Субпідрядником робіт ті інше.

Умовами п. 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи з Субпідрядником здійснюються Генпідрядником на протязі 3-х днів після підписання акту виконаних робіт.

Згідно з п. 8.1 Договору здавання-приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності до чинного порядку, оформлюється актом. В акті вказуються всі претензії до виконання робіт.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору виконав власними силами та засобами поточний середній ремонт автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Херсонській області (влаштування тонкошарового покриття), (розмітка), що підтверджується складеними та підписаними ОСОБА_4 виконаних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість будівельних робіт та витрат форми КБ-3 на загальну суму 1 260 979грн. 20коп., проте відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково, сплативши 62 000грн. Крім того, позивач відповідно до п. 2.5 Договору утримав 1% від вартості робіт на покриття своїх витрат.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 1 186 369грн. 41коп.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 845 169грн. 57коп. за період заявлений до стягнення - з 04.12.2013р. по 04.05.2015р. встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилки та здійснив невірний розрахунок, у звязку з чим, суд зробив власний розрахунок суми основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, відповідно до якого сума інфляційних втрат складає 855 247грн. 63коп.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 845 169грн. 57коп.

Також, суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 52 947грн. 82коп. за період заявлений до стягнення - з 04.12.2013р. по 31.05.2015р. встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилки та здійснив невірний розрахунок, у звязку з чим, суд зробив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого сума 3% річних складає 53 045грн. 34коп.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем до стягнення суму 3% річних у розмірі 52 947грн. 82коп.

Відповідачем доказів належного виконання умов Договору до матеріалів справи не надано.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

За таких обставин, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТРІКС-ВП-3" підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТРІКС-ВП-3" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ДОРЛІДЕР" (67560, Одеська обл., Комінтернівський район, сільрада Красносільська, Цілісний майновий комплекс 21 км Старокиївського шосе, 30 А, р/р26006242722 у ПАТ "МАРФІН БАНК" м. Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 32863396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТРІКС-ВП-3" ( 67625, Одеська обл., Біляївський район, с. Дачне, вул. Польова, 44, р/р26009311215801 в АБ "Південний" м. Одеса, МФО 328209 код ЄДРПОУ 34380477) суму заборгованості у розмірі 1 186 369грн. 41коп., інфляційні втрати у розмірі 845 169грн. 57коп., 3% річних у розмірі 52 947грн. 82коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 41 689грн. 74коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 грудня 2015р.

Головуючий суддя Н.В. Рога

Суддя О.В. Цісельський

Суддя Р.В. Волков