Рішення № 54019335, 01.12.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2015 р. Справа № 918/1172/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад+"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Надія 94"

про стягнення заборгованості в сумі 482 327 грн. 01 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Влад+" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Надія 94", в якій просить суд стягнути заборгованість в сумі 580 091 грн. 26 коп., з яких: 255 063 грн. 67 коп. основної заборгованості, 116 826 грн. 16 коп. пені, 20 964 грн. 14 коп. 3 проценти річних та 187 237 грн. 29 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2015 року порушено провадження по справі № 918/1172/15, розгляд якої призначено на 27 жовтня 2015 року.

22 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання від 19 жовтня 2015 року, в якому останній підтримує позовну заяву в повному обсязі, а також просить суд розглядати дану справу без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад+".

Вищезазначене клопотання прийняте судом до розгляду.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2015 року розгляд справи було відкладено на 17 листопада 2015 року.

11 листопада 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Надія 94" надійшло клопотання, відповідно до якого останнє просило суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача у судове засідання.

Вказана заява прийнята судом до розгляду та задоволена.

Ухвалою суду від 17 листопада 2015 року розгляд справи відкладено на 1 грудня 2015 року.

18 листопада 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад +" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останнє просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія 94" на свою користь 255 063 грн. 67 коп. основного боргу, 19 061 грн. 91 коп. пені, 20 964 грн. 14 коп. три відсотки річних та 187 грн. 237 грн. 29 коп. інфляційних витрат.

Вищезазначена заява прийнята судом до розгляду та задоволена.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам статті 22 ГПК України, відтак суд її задовольняє, тому має місце нова ціна позову в розмірі 482 327 грн. 01 коп.

27 листопада 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія 94" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє заперечує проти позову в повному обсязі, посилаючись на втрату чинності рахунку-фактури.

30 листопада 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад+" надійшло клопотання, в якому останнє підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просить суд розглядати дану справу без участі представників позивача.

Вищезазначене клопотання прийняте судом до розгляду.

У судове засідання 1 грудня 2015 року позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення які містяться в матеріалах даної справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Влад +" (надалі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Надія - 94" (надалі - Покупець) був укладений договір купівлі - продажу № 2905 - 2012, за умовами якого в строки, визначені договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, згідно рахунку - фактури, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (надалі - договір, а.с. 11 - 12).

Асортимент та кількість товару, строки та базис поставки фіксується в рахунках - фактурах, які виставляються за заявками Покупця (пункт 2.2. договору).

Пунктом 3.1 спірного договору передбачено, що Покупець зобов'язаний протягом 180 днів проводити оплату виставлених рахунків - фактур.

Згідно з пунктом 4.2 даної угоди оплата за товар здійснюється в гривнях у відповідності з рахунком - фактурою на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в кінці тексту даного договору.

Рахунок - фактура дійсний протягом 180 банківських днів. У випадку несплати в даний термін без погодження з Продавцем рахунок - фактура втрачає силу та підлягає перегляду (пункт 4.3 договору).

Згідно з пунктом 6.2 договору, право власності на товар переходить Покупцю в момент отримання ним Товару з видатковою та податковою накладною.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання і до повного розрахунку за товар.

Оригінал договору купівлі - продажу від 29 травня 2012 року № 2905-2012 було оглянуто судом в судовому засіданні 17 листопада 2015 року, про що є відповідний запис у протоколі судового засідання від 17 листопада 2015 року № 918/117215.

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб’єктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору купівлі - продажу від 29 травня 2012 року № 2905-2012, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Влад+" було передано відповідачу товар на суму, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 31 травня 2012 року № РН-0000099 на суму 67 089 грн. 60 коп., від 30 червня 2012 року № РН-0000110 на суму 187 974 грн. 07 коп. (а.с. 13 - 16). Зазначені товаророзпорядчі документи були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками даних юридичних осіб.

Факт передачі позивачем спірного товару відповідачу також підтверджується відповідними рахунками-фактурами, які виставлялися відповідачу на оплату поставленого за вищенаведеними видатковими накладними товару, а саме: рахунок - фактура від 31 травня 2012 року № СФ-0000125 на суму 67 089 грн. 60 коп., та рахунок - фактура від 30 червня 2012 року № СФ-0000143, а також наявними у матеріалах даної справи копіями податкових накладних позивача (а.с. 15 - 17).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що поставка товару, здійснена за видатковими накладними від 31 травня 2012 року № РН-0000099 на суму 67 089 грн. 60 коп. та від 30 червня 2012 року № РН-0000110 на суму 187 974 грн. 07 коп., була проведена в рамках укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 29 травня 2012 року № 2905-2012.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу від 29 травня 2012 року № 2905-2012 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Продавцем умов даної угоди.

Відповідно до пункту 4.3 спірного правочину Покупець зобов'язаний протягом 180 днів проводити оплату виставлених рахунків - фактур.

Проте всупереч умовам вищенаведеної угоди відповідач взятий на себе обов’язок по оплаті вартості переданого йому товару не виконав. Розрахунків в повному обсязі не повів.

Судом встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором склала 255 063 грн. 67 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором купівлі-продажу від 29 травня 2012 року № 2905-2012 у розмірі 255 063 грн. 67 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад+" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Надія 94" в частині стягнення з відповідача вищезазначеної суми основного боргу, у зв’язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому товару, позивач просив суд стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 19 061 грн. 91 коп. пені, з яких: 5 017 грн. 93 коп. – пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 67 089 грн. 60 коп. у період з 27 листопада 2012 року по 27 травня 2013 року, 12 746 грн. 19 коп. – пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 187 974 грн. 07 коп. у період з 27 грудня 2012 року по 9 червня 2013 року; 1 297 грн. 79 коп. – пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 187 974 грн. 07 коп. у період з 10 червня 2013 року по 27 червня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено що він зроблений арифметично не вірно.

Відповідно до перерахунку суду з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня в сумі 19 013 грн. 37 коп., з яких: 5 004 грн. 22 коп. – пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 67 089 грн. 60 коп. у період з 27 листопада 2012 року по 27 травня 2013 року, 12 711 грн. 36 коп. – пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 187 974 грн. 07 коп. у період з 27 грудня 2012 року по 9 червня 2013 року та 1 297 грн. 79 коп. – пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 187 974 грн. 07 коп. у період з 10 червня 2013 року по 27 червня 2013 року., тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 187 237 грн. 29 коп. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу з січня 2013 року по серпень 2015 року, а також три проценти річних в сумі 20 964 грн. 14 коп. нараховані на суму основного боргу в розмірі 255 063 грн. 67 коп. у період з 27 грудня 2012 року по 22 вересня 2015 року. Розрахунок вищезазначених сум, заявлених позивачем до стягнення з Товариства, наявний у матеріалах даної справи.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Надія 94" (34111, Рівненська область, Дубровицький район, село Висоцьк, ідентифікаційний код: 20110200) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Влад+" (03134, місто Київ, вулиця Булгакова, будинок 18, офіс 2, ідентифікаційний код: 25408883) 255 063 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч шістдесят три) грн. 67 коп. основного боргу, 19 013 (дев'ятнадцять тисяч тринадцять) грн. 37 коп. пені, три проценти річних у розмірі 20 964 (двадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 14 коп., 187 237 (сто вісімдесят сім тисяч двісті тридцять сім) грн. 29 коп. інфляційних втрат, а також 7 234 грн. 18 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 48 грн. 54 коп. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "3" грудня 2015 року

Суддя Торчинюк В.Г.