Рішення № 54019177, 30.11.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 рокуСправа № 912/3915/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 912/3915/15

за позовом: військової частини 2269 Національної гвардії України;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго";

про стягнення 2 179 грн. 99 коп.

Представники:

позивача - у засіданні 02.11.15, 18.11.15, 30.11.15 - офіцер (юрисконсульт) ОСОБА_1, довіреність № 2522 від 28.09.15;

відповідача - у засіданні 02.11.15, 18.11.15, 30.11.15 - ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.10.15.

Військова частина 2269 Національної гвардії України (далі по тексту - Військова частина) звернулася до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" (далі по тексту - Товариство) 3 581 грн. 73 коп. пені за прострочення поставки товару по договору № 18-ПММ від 05.08.15

Пеня розрахована позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого станом на 24 серпня 2015 р. товару - 1 089 999 грн. 90 коп. за період прострочення платежу з 25.08.15 по 27.08.15 (2 дні) із застосуванням умов п. 7.8 № 18 від 05.08.15

У відзиві на позов від 22.10.15, поданому 26.10.15 відповідач просить заявнику у задоволенні вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що

19.08.15 Товариство отримало заявку Військової частини про поставку до її складу авіаційного пального у кількості 250 т, яка була безпідставною оскільки після поставок 86,78 т пального по видаткових накладних № 805/1 від 05.08.15, № 806/1 від 06.08.15 залишок непоставленого товару склав 163.22 т;

станом на 24.08.15 залишок непоставленого товару склав 47,87 т, які на виконання листа позивача від 27.08.15 доставлені до підрозділу Військової частини, що дислокується у м. Києві, та передані по видаткових накладних №№ 827/1, 827/2;

прострочення терміну поставки відбулося виключно за проханням Військової частини;

матеріали справи не містять жодного доказу того, що прострочення терміну виконання поставки авіаційного пального потягло за собою збитки позивача.

У заяві про зміну предмета позову, поданій 02.11.15, Військова частина просить стягнути з Товариства 2 179 грн. 99 коп. пені, розраховуючи її у розмірі 0,1 проценти вартості товару, поставку якого прострочено, на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Така заява, яка фактично є зменшенням розміру позовних вимог, право на подання якої позивач має за ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята господарським судом до розгляду.

У доповнення до відзиву на позов від 17.11.15, наданому 18.11.15, Товариство вважає, що заявник не має права нараховувати штраф на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки договором передбачено інший розмір штрафних санкцій.

Господарським судом у засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 02.11.15 до 15:00 18.11.15, з 18.11.15 до 15:00 30.11.15.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне.

Сторони уклали договір "про закупівлю товарів за державні кошти" №18-ПММ від 05.08.15 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Товариство - продавець зобов'язалося поставити у 2015 році 250 т авіаційного пального ТС-1 (РТ) або еквівалент за ціною 22 770 грн. (з ПДВ) за 1 т на суму 5 692 500 грн. протягом 5 днів з моменту отримання обґрунтованої заявки від покупця, а Військова частина - покупець зобов'язалась здійснити розрахунки за товар.

За своїми істотними умовами Договір є договором поставки, визначення якого містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Цивільного кодексу України.

19.08.15 Товариство отримало від Військової частини заявку № 1978 від 07.08.15 про поставку товару в обумовленій Договором кількості.

Як встановлено ст. 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов Договору, відповідач зобов'язаний був поставити товар до 24.08.15.

Фактично, що не спростовується жодною з сторін товар поставлено:

по видатковій накладній № 805/1 від 05.08.15 29,28 т на суму 666 705 грн. 60 коп.;

по видатковій накладній № 806/1 від 06.08.15 57,5 т на суму 1 309 275 грн.;

по видатковій накладній № 809/1 від 09.08.15 39,1 т на суму 890 307 грн.;

по видатковій накладній № 809/2 від 09.08.15 18,25 т на суму 415 552 грн. 50 коп.;

по видатковій накладній № 811/1 від 11.08.15 29 т на суму 660 330 грн.;

по видатковій накладній № 812/1 від 12.08.15 29 т на суму 660 330 грн.;

по видатковій накладній № 827/1 від 27.08.15 23,7 т на суму 539 649 грн.;

по видатковій накладній № 827/2 від 27.08.15 24,7 т на суму 550 350 грн. 90 коп.

По видаткових накладних № 827/1 від 27.08.15, № 827/2 від 27.08.15 товар на суми 539649 грн, 550 350 грн. 90 коп., всього - 1 089 999 грн. 90 коп. поставлений з порушенням строку, передбаченому п. 5.5 Договору.

Господарський суд не погоджується із доводами відповідача, що прострочення виконання зобов'язання продавця по поставці товару виникло внаслідок дій покупця, який у листі № 2172 від 27.08.15 просив здійснити поставку авіаційного палива ТС-1 або еквівалент у кількості 47870 кг до підрозділу Військової частини, яка дислокується у м. Києві, оскільки такий лист надісланий вже після настання строку поставки і фактично зобов'язань щодо строку поставки не змінює.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Товариство не виконало належним чином зобов'язання та поставило товар на суму 1089999 грн. 90 коп. з порушенням умов Договору. Прострочення зазначеного зобов'язання відбулося 25.08.15 та 26.08.15.

У п. 7.8. Договору сторони узгодили умову про те, що в разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленої покупцем, продавець сплачує штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожний день затримки.

У розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, уразі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношення до суми частини невиконаного зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Визначення у п. 7.8 Договору розміру штрафної санкції за невиконання (неналежне виконання) зобов'язання по поставці товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару, тобто відсотковому відношенні до суми частини невиконаного зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням визначення штрафних санкцій у ч. 4 ст. 231 названого Кодексу, його ч. 6 ст. 232 передбачає нарахування штрафних санкцій протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач у претензії № 2241 від 03.09.15, отриманої відповідачем 10.09.15 та у позовній заяві вимагав сплати штрафної санкції (пені) у розмірі, передбаченому п. 7.8. Договору.

У заяві про зміну предмета позову Військова частина вимагає сплати відповідачем штрафної санкції (пені) у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України - 0,1 відсотки вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Природа штрафної санкції як пені при цьому не змінена; змінений розмір штрафної санкції (пені) і за заявою про зміну предмету позову він є меншим ніж за позовною заявою.

У разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.

В силу ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право самостійно визначитися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог та порушення останнім положень ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 18.12.2012 по справі № 6/5005/3915/2012).

Зміна позивачем розміру штрафної санкції (пені) не є зміною способу, в якій він просить суд захистити його порушене право на отримання товару у строк, встановлений Договором. Безпосередньо відповідальність продавця за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань по поставці товару Договором передбачена. Застосувавши розмір штрафної санкції (пені), виходячи із редакції ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, Військова частина фактично зменшила суму, яку Товариство повинно сплатити на підставі умов п. 7.8 Договору.

Відповідач не надав господарському суду пояснень про причини, за яких ним у строк до 24.08.15 не виконано у повному обсязі поставку за заявкою позивача ОСОБА_3 лише повідомлено про поставку товару не за місцем, зазначеним у Договорі. Однак, із проханням про зміну такого місця Військова частина звернулася 27.08.15.

Таким чином, строк порушення зобов'язання по поставці товару на суму 1 089 999 грн. 90 коп. становить два дні - 25.08.15 та 26.08.15.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 179 грн. 99 коп. пені.

Товариство із клопотанням про зменшення розміру пені до господарського суду не зверталось. Безпосередньо господарський суд не вбачає із наданих йому сторонами доказів та пояснень виняткових випадків, за наявності яких він може застосувати право, передбачене п. 3 частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача у сумі 1 218 грн. судового збору покладаються на відповідача.

У засіданні 30.11.15 господарським судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" (адреса: 28002, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Радянська, 42А; і. к. 37809862) на користь військової частини 2269 Національної гвардії України (адреса: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95; і. к. 14322859) 2 179 грн. 99 коп. пені, 1 218 грн. судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.12.15.

Суддя Н. В. Болгар