Рішення № 54019162, 02.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015Справа №910/27109/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капромбуд»

про стягнення 5 359 657,36 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Сидоренко А.С. - представник за довіреністю № 14-100 від 18.04.2014

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 02.12.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» про стягнення 5 359 657,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.08.2015 між сторонами було укладено договір № 29-06 про закупівлю послуг, на підставі якого відповідач зобов'язався надати послуги, а позивач зобов'язався прийняти обумовлені послуги та оплатити їх вартість. 06.12.2015 на виконання умов договору та додаткових угод до нього ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було перераховано 7 133 000,00 грн. авансового платежу, а відповідачем в свою чергу надано частину послуг, що підтверджується актами здачі-приймання послуг від 12.12.2012 (етап 1) та від 30.05.2013 (етап 2). За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору не виконав третій етап послуг та не надав звіт про надані послуги до 20.12.2014, в результаті чого позивач просить повернути невикористану частку авансу у розмірі 4 112 290,00 грн. Крім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань позивач просить стягнути пеню у розмірі 836 138,36 грн. та штраф у розмірі 411 229,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2015 порушено провадження у справі № 910/27109/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.11.2015.

У судове засідання, призначене на 18.11.2015, з'явився представник позивача, однак вимоги ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

У зв'язку неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням витребуваних доказів, ухвалою суду від 18.11.2015 розгляд справи відкладався до 02.12.2015.

У судове засідання, призначене на 02.12.2015, з'явився представник позивач, позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 02.12.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» (надалі - виконавець, відповідач) було укладено договір № 29-06 про закупівлю послуг (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язався у 2012 році надати замовнику послуги, зазначені у п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити послуги на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору найменування послуг: консультативні послуги в наукових і технічних галузях суміжних з будівництвом; проведення першочергових геолорозвідувальних досліджень на нафту і газ (Техніко-економічна оцінка та рекомендації щодо діяльності та впровадження інноваційних технологій підготовки та переробки газу на етапі геологічного вивчення газових та газоконденсатних родовищ Національної акціонерної компанія «Нафтогаз України») - надалі послуги.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 10 190 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони неодноразово вносили зміни до договору в частині строків надання виконавцем послуг і, відповідно, змінювали і Календарний план. Останні зміни до договору було внесено 25 грудня 2013 року Додатковою угодою №4. Відповідно до зазначеної додаткової угоди, сторони домовились викласти п.1.1 договору в новій редакції: «Виконавець зобов'язується у 2012-2014 роках надати замовнику послуги, зазначені в пункті 1.2 договору, а Замовник - прийняти і оплатити послуги на умовах, передбачених цим договором.»

Даною додатковою угодою сторони встановили, що цей договір набирає чинності з дати підписання договору уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до 31.12.14 в частині надання послуг, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх завершення.

Також сторони виклали в новій редакції Геологічне завдання та Календарний план, яким визначено надання послуг протягом 28 місяців з моменту кладення договору.

У п.4.1 договору зазначено, що після укладення цього договору замовник може перерахувати на рахунок виконавця авансовий платіж у розмірі 70 (сімдесят) відсотків від суми, зазначеної у п.3.1 договору, що становить з урахуванням ПДВ 7 133 000,00 грн.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, на виконання п.4.1 договору, 06.12.2012 позивач перерахував на рахунок відповідача 7 133 000,00 грн.

Згідно з п.4.2 договору, далі розрахунки мали проводитися шляхом поетапної оплати Замовником наданих послуг, після отримання Замовником рахунку на оплату послуг, якісно підготовленої відповідно до вимог Геологічного завдання та Календарного плану звітної документації, та після підписання Замовником акту здачі-приймання наданих послуг по кожному виконаному етапу. При цьому із суми, яка повинна бути сплачена, вираховується питома частка авансового платежу.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору, замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач надав частину обумовлених послуг, про що свідчать акти здачі-приймання послуг № 1 від 12.12.2012 року на суму 51 800,00 грн (етап 1) та № 2 від 30.05.2013 на суму 4 263 500,00 грн (етап 2).

За доводами позивача, третій етап надання послуг, передбачений календарним планом, відповідачем не виконано, у строки визначені умовами договору. Зокрема, відповідно до Календарного плану, виконавець мав виконати третій етап послуг протягом 28 місяців з дня укладення договору, тобто по 20.12.2014 р., який повинен бути завершений наданням звіту про надані послуги.

Відповідач всупереч Календарному плану та положенням договору не виконав своє зобов'язання, у строк визначений договором, в той час як дія договору, закінчилася 31.12.2014 року, а сторони строк дії договору не продовжили, у зв'язку чим у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі невикористаного авансу у розмірі 4112 290,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача вимогу про повернення суми невикористаного авансу та штрафні санкції. Вказана вимога відповідачем не виконана, грошові кошти не повернуті, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суму не використаного авансу у розмірі 4 112 290,00 грн та штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов'язань у вигляді штрафу у розмірі 411 229,00 грн та пені у розмірі 836 138,36 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 635 Цивільного кодексу України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено умовами договору та Календарному плану відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги) до 31.12.2014 р.

За доводами позивач, що не спростоване відповідачем, та підтверджується матеріалами справи, термін дії договору закінчився, в відповідачем в порушення умов договору так і не було виконано взяті на себе зобов'язання у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується факт направлення письмової вимоги щодо повернення авансу, проте відповідачем невикористаний аванс у розмірі 4 112 290,00 грн позивачу повернуто не було.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення суми невикористаного авансу у розмірі 4 112 290,00 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 836 138,36 грн. та штраф у розмірі 411 229,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки не виконав роботи (надав послуги), а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 7.2 договору визначено, що у разі порушення строку надання послуг, визначених у Календарному плані та Геологічному завданні, або порушення строку усунення недоліків (п. 6.1.4) , виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка за кожен день прострочення від загальної ціни договору (п. 3.1. договору), а за прострочення на 30 календарних днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від вартості прострочених послуг і ціни Договору.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 836 138,36 грн. та штраф у розмірі 411 229,00 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, документально підтверджені а тому підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» (03058, м. Київ, вулиця Гарматна, будинок 39-В, офіс 5; ідентифікаційний код 37982640) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6; ідентифікаційний код 20077720) 4 112 290 (чотири мільйона сто дванадцять тисяч двісті дев'яносто) грн 00 коп. - невикористаного авансу; 836 138 (вісімсот тридцять шість тисяч сто тридцять вісім) грн 36 коп. - пені; 411 229 (чотириста одинадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн 00 коп. - штрафу та 80 394 (вісімдесят тисяч триста дев'яносто чотири) грн 86 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.105 р.

Суддя Л.Г. Пукшин