Рішення № 54018901, 01.12.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 р. Справа № 909/1131/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського, 21,м.Івано-Франківськ,76004;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

вул.Б.Хмельницького, 10, с.Тужилів, Калуський район,

Івано-Франківська область,77346;

про: стягнення заборгованості в сумі 2 160,76грн., з яких: 2 000,00грн. - основний борг, 67,80грн. - пеня, 84,60грн. - інфляційні втрати, 8,36грн. - 3% річних,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - заступник начальника юридичного відділу, (довіреність №2191/01-20/66-в від 06.01.15р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача ФО-П ОСОБА_1, заборгованості в сумі 2 160,76грн., з яких: 2 000,00грн. - основний борг, 67,80грн. - пеня, 84,60грн. - інфляційні втрати, 8,36грн. - 3% річних.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги вказуючи при цьому на:

- неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору на право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літнього торгового майданчика для провадження підприємницької діяльності №056 від 29.04.14р., зокрема п.4.3. Договору, яким встановлено порядок розрахунків за тимчасове користуванням елементами благоустрою комунальної власності, внаслідок чого, утворилась заборгованість за період вересень - жовтень 2014р., в сумі 2 000,00грн.;

- звернення до відповідача з вимогами №1708/01-11/48-в від 21.10.14р., №01-23/19-в від 15.01.15р., про погашення боргу, які залишились без належного реагування з боку відповідача;

- п. 7.2. Договору, на підставі якого, у відповідача в наявності зобов"язання зі сплати позивачу 67,80грн. - пені;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої, позивачу нараховано 84,60грн. - інфляційних втрат, 8,36грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 509, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 23.10.15р., від 10.11.15р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача, за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (Уповноважений орган/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Замовник/відповідач) укладено Договір на право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літнього торгового майданчика для провадження підприємницької діяльності №056 від 29.04.14р.

За цим Договором Уповноважений орган надає Замовнику в тимчасове користування окремі елементи благоустрою комунальної власності з метою встановлення літнього торгового майданчика для провадження підприємницької діяльності. Характеристика літнього торгового майданчика: площа по зовнішньому контуру 50,0кв.м., характеристика об"єкта: вид бруківка, адреса вул.Хоткевича-Івасюка від кафе "Вальяж" (розділ 1 Договору).

Пунктами 4.1., 4.2. Договору обумовлено, що розмір плати за користування 1 кв.м. становить 20грн. на місяць. За квітень місяць розмір плати за об"єкт становить 233,33грн. Надалі щомісячний розмір плати за об"єкт становить 1 000,00грн.

Плату за користування Замовник, незалежно від наслідків її господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок Уповноваженого органу наперед за наступний місяць не пізніше 25 числа попереднього місяця (п.4.3.Договору).

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що позивач надав відповідачу в тимчасове користування окремі елементи благоустрою комунальної власності з метою встановлення літнього торгового майданчика для провадження підприємницької діяльності, обумовлені Договором №056 від 29.04.14р.

Проте, доказів належного виконання відповідачем, взятих на себе зобов"язань, в частині внесення плати за користування окремими елементами благоустрою комунальної власності за період вересень - жовтень 2014р. в сумі 2 000,00грн. суду не подано.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №1708/01-11/48-в від 21.10.14р., №01-23/19-в від 15.01.15р., про погашення боргу (а.с.12-14). Однак, доказів належного реагування з боку відповідача суду не пред"явлено.

Позивачем доведено перед судом факт наявності у відповідача заборгованості в сумі 2 000,00грн.

Станом на 01.12.15р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми боргу.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Договір на право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літнього торгового майданчика для провадження підприємницької діяльності №056 від 29.04.14р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного вище Кодексу, встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України.

Як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 000,00грн., підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2. Договору, встановлено, у випадку порушення Замовником терміну сплати або внесення плати за об"єкт не в повному обсязі, Замовник сплачує Уповноваженому органу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалась з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості. Крім нарахованої пені, Замовник сплачує також суму інфляції за період прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи вище зазначені правові норми та п.7.2. Договору, позивачем нараховано відповідачу 67,80грн. - пені, 84,60грн. - інфляційних втрат, 8,36грн. - 3% річних (розрахунок а.с.8). Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних за період вказаний позивачем у розрахунку та встановлено, що пеня підлягає стягненню в сумі 65,92грн., інфляційні втрати в сумі 77,00грн., 3% річних в сумі 7,80грн., оскільки, розбіжність в сумах вищевказаних нарахувань, виникла внаслідок арифметичної помилки позивача при здійсненні розрахунку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, стягненню з відповідача, в судовому порядку, підлягає основний борг в сумі 2 000,00грн., пеня в сумі 65,92грн., інфляційні втрати в сумі 77,00грн., 3% річних в сумі 7,80грн. В частині стягнення 1,88грн. - пені, 7,60грн. - інфляційних втрат, 0,56грн. - 3% річних - відмовити.

Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 509, 599, 611, 625, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відповідача ФО-П ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2 160,76грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул.Б.Хмельницького, 10, с.Тужилів, Калуський район, Івано-Франківська область,77346 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ,76004 (ідентифікаційний код 04054346) 2 000,00грн. (дві тисячі грн. 00коп.) - заборгованості, 65,92грн. (шістдесят п"ять грн. 92коп.) - пені, 77,00грн. (сімдесят сім грн. 00коп.) - інфляційних втрат, 7,80грн. (сім грн. 80коп.) - 3% річних, 1 212,40грн. (одну тисячу двісті дванадцять грн. 40коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул.Б.Хмельницького, 10, с.Тужилів, Калуський район, Івано-Франківська область,77346 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1,88грн. - пені, 7,60грн. - інфляційних втрат, 0,56грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.15р.

Суддя С.Кобецька