Ухвала суду № 54018381, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2015 р. м. Київ К/800/15264/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

секретар судового засідання - Маджар О.М.

за участю

представника відповідача - Павловського Р.В.

розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі № 804/8629/14 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА:Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", в якому просило стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6 470 785,10 грн. та пені у розмірі 1 941,24 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 14309787) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978) 6 470 785,10 грн. (шість мільйонів чотириста сімдесят тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 10 коп.) адміністративно-господарських санкцій та 1 941,24 грн. (одну тисячу дев'ятсот сорок одну гривню 24 коп.) пені.

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням, ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що згідно інформації, наданої Жовтоводським міським центром занятості, листом від 12.06.2014р. №630, протягом 2013 року послугами центру зайнятості скористалось 95 осіб з обмеженими можливостями, з яких працевлаштовано 26 осіб.

Всього протягом 2013 року відповідачем подано до центрів зайнятості 90 звітів за формою 3-ПН за якими заявлено 91 вакансію для можливого працевлаштування осіб з інвалідністю. Звіти за формою 3-ПН підприємством надавались щомісячно.

Судами також встановлено, що зі звіту відповідача за формою 10-ПІ за 2013 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 7242 особу, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначена підприємством як 81, хоча фактично протягом року на підприємстві інвалідів працювало 160 осіб. Кількість робочих місць для інвалідів розрахована відповідачем з фактичних робочих місць, на яких не заборонена праця інвалідів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці. Оскільки відповідач вжив заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, то позовні вимоги слід вважати необґрунтованими.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача повинен обраховуватись відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а, отже у відповідача повинен складати 290 осіб, що на 130 осіб більше, ніж фактично працевлаштовано. Відповідно, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судами також встановлено, що протягом 2013 року відповідачем подано до центрів зайнятості 90 звітів за формою 3-ПН. Звіти за формою 3-ПН підприємством надавались щомісячно

Разом з тим, інваліди не були направлені органами державної влади для працевлаштування на підприємстві.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Постановою Кабінетету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджений Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, згідно якого, за результатами перевірки два примірники акта підписуються в останній день перевірки уповноваженою посадовою особою відділення Фонду та роботодавцем.

В касаційній скарзі відповідач посилається на порушення посадовою особою відповідача п.3, 11 вказаного Порядку, які виявились у тому, що в Акті перевірки №78 від 17.03.2014 року не міститься посилань на дату, номер відповідного наказу директора Фонду, що унеможливлює відповідно до ст.70 КАС України вважати даний документ належним доказом у справі.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про охорону праці» працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції, що при обрахуванні кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці.

Виходячи із вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства"Східний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)

Судді: (підписи)