Ухвала суду № 54018123, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2015 р. м. Київ К/800/55292/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника відповідача - Петрової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року

у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області (далі - УПФУ в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Сошників» (далі - ТОВ «Агрофірма «Сошників») про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року УПФУ в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування вимог зазначило, що у 2012-2013 роках ТОВ «Агрофірма «Сошників» не відшкодувало фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2, в наслідок чого утворилася заборгованість в сумі 103398,38 грн. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Сошників» на користь УПФУ в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком №2 у сумі 103398,38 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Сошників» на користь УПФУ в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 01 червня по 31 листопада 2013 року в сумі 33605,70 грн. Позовні вимоги за 2012 рік та за період з 01 січня по 31 травня 2013 року в розмірі 69792,68 грн залишено без розгляду.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області порушує питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, положень статей 99, 100 КАС України. Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги норми Законів України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР).

ТОВ «Агрофірма «Сошників» у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що суд апеляційної інстанції правильно засував наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Сошників» є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт господарювання 30 липня 2001 року Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області.

У липні 2013 року УПФУ в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області надіслало ТОВ «Агрофірма «Сошників» розрахунок за 2012 рік та січень-листопад 2013 рік з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на загальну суму 103398,38 грн.

Проте, вказану суму боргу відповідач не сплатив.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень частини 15 статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позовні вимоги за період 01 січня по 31 травня 2013 року, апеляційний суд виходив з того, що правила частини 15 статті 106 Закону № 1058-IV не поширюються на спірні правовідносини.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, який регулює спірні правовідносини, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б»-«з» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до положень якого позивач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж із абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»?«з» статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII.

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за Списком № 1 та Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 01 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Отже, ТОВ «Агрофірма «Сошників» зобов'язане відшкодувати УПФУ в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області понесені ним фактичні витрати з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 колишнім працівникам товариства.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 15 статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи те, що фактичні витрати, понесені органом Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за своєю суттю є недоїмкою, строки, передбачені статтею 99 КАС України до спірних правовідносин не застосовуються.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України висловленій у постанові від 07 квітня 2015 року (справа № 21-113а15)

За таких обставин, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції та необґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги за 2012 рік та за період з 01 січня по 31 травня 2013 року.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак