Ухвала суду № 54018039, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2015 р. м. Київ К/800/37821/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника позивача - Марчука В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Чернігівській завод радіоприладів» до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в м. Чернігові про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ПАТ «Чернігівській завод радіоприладів» звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення УПФУ в м. Чернігові від 05 березня 2014 року № 32 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01 січня 2011 року в органів Пенсійного фонду відсутні повноваження щодо нарахування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано рішення УПФУ в м. Чернігові від 05 березня 2014 року № 32.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Чернігові порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, не взято до уваги положення абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

ПАТ «Чернігівській завод радіоприладів» у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, судом правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням УПФУ в м. Чернігові від 05 березня 2014 року № 32 до позивача, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV), застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами ПФУ, а саме: нараховано пеню в розмірі 113871,58 грн за період з 20 січня 2011 року по 04 червня 2013 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що рішення відповідача протиправне, оскільки органи Пенсійного фонду з 01 січня 2011 року не вправі нараховувати фінансові санкції, визначені частиною 9 статті 106 Закону № 1058-IV, яка втратила чинність.

Проте, такі висновки судів помилкові.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV (у редакції, що була чинною на час, за який донараховано страхові внески) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року підпунктом «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі статті 106 Закону № 1058-IV було виключено частину 9.

Згідно із абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Суди встановили, що ПАТ «Чернігівській завод радіоприладів» своєчасно не сплатив (не перерахував) страхові внески за період з 21 вересня 2009 року по 04 червня 2013 року.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли до 01 січня 2011 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 01 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 03 липня 2012 року (справа № 21-157а12), від 26 березня 2013 року (справа № 21-71а13), від 03 грудня 2013 року (справа № 21-414а13).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції та безпідставно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасувати, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак