Ухвала суду № 54017757, 02.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5913/15

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

02 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини А4009 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А4009 про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А4009 про зобов'язання здійснити виплату добових за час відрядження в розмірі 6720 грн. 00 коп. Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Відповідач про причини неявки в судове засідання не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв. Позивач звернувся із заявою про розгляд справи у порядку письмового провадження.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами. При цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, відповідно до довідки №587 від 09.09.2015 року ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині А4009.

Відповідно до наказу № 4 від 08.01.2015 року позивач вибув у відрядження на 30 діб з 08.01.2015 року по 06.02.2015 року у розпорядження командира військової частини А4152 (с.Нова Любомирка, Рівненська область) для виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах.

В подальшому, термін відрядження ОСОБА_2 продовжувався - на 30 діб з 24.01.2015 р. по 23.02.2015р. (наказ №19 від 26.01.2015р.), на 30 діб з 23.02.2015р. по 24.03.2015р. (наказ №41 від 23.02.2015р.), на 12 діб з 25.03.2015р. по 05.04.2015р. (наказ №66 від 26.03.2015р.), на 16 діб з 05.04.2015р. по 20.04.2015р. (наказ №76 від 09.04.2015), на 30 діб з 21.04.2015р. по 20.05.2015р. (наказ №84 від 22.04.2015р.).

Телеграмою командувача сухопутних військ ЗСУ від 30.04.2015р. вимагалось, зокрема, від командира ВЧ А4009 продовжити відрядження по особовому складу, який виконує завдання у військовій частині польова пошта В1670 на час проведення п'ятої черги часткової мобілізації. Однак інших наказів про продовження строку відрядження позивача суду надано не було, а представником відповідача зазначено, що такі накази не відпрацьовувались

При цьому, згідно наказу командира військової частини військової частини А4009 №171 від 19.08.2015 року, позивач прибув з відрядження з військової частини А4152 (пп В1670) і приступив до виконання службових обов'язків.

Факт перебування позивача у відрядженні з 08.01.2015 року по 19.08.2015 року у військовій частині А4152 підтверджується довідкою від 09.09.2015 року за №588, витягами з наказів командира військової частини А4009 №4 від 08.01.2015 року, №171 від 19.08.2015 року, завіреною т.в.о. начальника штабу ВЧ А4009 копією посвідчення про відрядження №47від 08.01.2015 року, копією книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини А4009.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.6 ст.14 Закону №2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно п.13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 № 98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ

Так, згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 року № 530 (далі - Інструкція) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.11 Інструкції встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

При цьому, згідно з п.1.4 Інструкції забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

Так, за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (п.1.12 Інструкції).

Судом першої інстанції встановлено, що посвідчення про відрядження позивача відповідає вимогам Інструкції, відхилень від порядку його оформлення судом не встановлено.

Відповідно до п.1.16 Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження одиночним порядком, крім відряджень, зазначених у пунктах 1.23 і 1.24 цієї Інструкції, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 1.5 цієї Інструкції, і за час перебування в дорозі виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1.5 Інструкції відрядження, у тому числі для інспектування військ, проведення ревізій та перевірок господарської та фінансової діяльності військових частин, призначається на строк не більше 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі.

Позивач був відряджений з 08.01.2015 по 19.08.2015, при цьому строк відрядження в подальшому постійно продовжувався, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, як зазначалось, у період з 08.01.2015 по 20.05.2015 відрядження продовжувалось позивачу наказами у межах 30-денного строку. Однак з 21.05.2015 по 19.08.2015 відповідні накази не видавались, хоча ОСОБА_2 фактично перебував у відрядженні, тому така обставина не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку виплати добових позивачу за час такого відрядження.

При цьому посвідчення про відрядження оформлене згідно вимог законодавства, а зазначення в ньому вищевказаного строку відрядження (з 08.01.2015 року по 19.08.2015 року) жодним чином не свідчить про порушення порядку його оформлення.

Відповідно до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 30 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач мав виплатити ОСОБА_2 добові за час відрядження в сумі 6840 грн. (згідно посвідчення термін відрядження склав 224 дні * 30,00 грн. = 6720 грн.).

Стосовно доводів апелянта відносно того, що відповідно до п.1.25 Інструкції військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період в розпорядженні не провадиться, суд зазначає наступне.

Зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання визначено п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірний випадок не підпадає під дію даної норми, оскільки не передбачений серед підстав, у разі настання яких допускається таке зарахування. Таким чином, посилання відповідача на п.1.25 Інструкції як на підставу правомірності невиплати добових позивачу, є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Військової частини А4009 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4