Рішення № 54016886, 30.11.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4035/15ц

Провадження №2/645/1518/15

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2015 року м.Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бабкової Т.В.,

при секретарі Білобровій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, третя особа: ОСОБА_3, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля в частині покупця, зміну договору купівлі-продажу автомобілю в частині покупця, переведення прав покупця в частині реєстрації автомобілю, зобовязання вчинити певні дії, третя особа: Управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомото»,

ВСТАНОВИВ :

06.05.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти 283964 грн. 60 коп., три проценти річних 16501 грн. 05 коп., інфляційні витрати 142224 грн. 95 коп., а всього 442690 грн. 60 коп. На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася, що 03.05.2012 року на підставі договору купівлі-продажу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомото» (далі ТОВ «Автомото») вона придбала у власність автомобіль марки Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1. 04.05.2012 року вона надала нотаріально посвідчену довіреність на імя ОСОБА_2, якою уповноважила останнього керувати та розпоряджатися вказаним автомобілем. 03.05.2013 року ОСОБА_2 без згоди позивачки, яка на той час перебувала за кордоном, продав автомобіль марки Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1 гр.ОСОБА_5 за 283964 грн. 60 коп., гроші від продажу автомобіля позивачці відповідач не передав.

Посилаючись на положення цивільного законодавства, яке передбачає обовязок повіреного негайно передати довірителеві все одержане у звязку із виконанням доручення, позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь гроші, отримані від продажу належного їй автомобілю у розмірі 283964 грн. 60 коп. Беручи до уваги обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів річних, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 442690 грн. 60 коп., а саме грошову суму від проданого автомобілю в розмірі 283964 грн. 60 коп., три проценти річних 16501 грн. 05 коп., інфляційні витрати 142224 грн. 95 коп.

30.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля марки Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Автомото» 03.05.2015 року в частині покупця, просив змінити договір в частині покупця з ОСОБА_1 на ОСОБА_2, перевести права покупця з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 в частині реєстрації, зазначивши власником ОСОБА_2 на період з 04.05.2012 року по 03.05.2013 року, зобовязати ОСОБА_6 України в Харківській області внести відповідні зміни в книгу обліку, базу даних автоматизованих інформаційних систем «Автомобіль» та Єдиний державний реєстр Державтоінспекції.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Зазначив, що у відповідність до положень ст.1006 ЦК України ОСОБА_2, як повірений на підставі довіреності ОСОБА_1, зобовязаний був негайно передати позивачці всі одержані гроші у звязку із продажем належного їй на праві власності автомобіля Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1. Відповідно до довідки рахунку Торгівельної фірми «Автолюбитель» від 03.05.2013р. вказаний автомобіль був проданий ОСОБА_5 за 283964 грн. 60 коп., а тому вказана сума, фактично отримана від імені продавця повіреним ОСОБА_2, підлягає стягненню з останнього на корить позивачки, у відповідність до ст.625 ЦК України з урахуванням інфляційних витрат та трьох процентів річних. Доводи відповідача, що гроші, сплачені 03.05.2012 року при купівлі автомобіля Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1, належали ОСОБА_2, а не ОСОБА_1, він вважав безпідставними. При цьому просив врахувати, що доводи відповідача про придбання спірного автомобілю за рахунок грошей, отриманих від продажу автомобілю Toyota RAV4, а також позичання частини грошей 20000 дол.США у ОСОБА_3, не заслуговують на увагу, тому що власником автомобілю Toyota RAV4 також була ОСОБА_1, а договір займу з ОСОБА_3 письмово не підтверджений. Посилання на пояснення свідків ОСОБА_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також не свідчать на користь відповідача, враховуючи, що вказані свідки безпосередніми очевидцями придбання спірного автомобілю не були, обставини подій знають лише зі слів відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні проти первісного позову заперечували, зустрічний позов підтримали. Відповідач посилався на те, що при придбанні 03.05.2012 року автомобіля Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1, сплачувалися належні йому гроші, які він отримав від продажу автомобіля Toyota RAV4 та частково у сумі 20000 дол.США позичив у ОСОБА_3 Через те, що на час придбання автомобіля ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 в якості власника була записана позивачка, з матірю якої ОСОБА_2 на той час перебував у інтимних стосунках. Для підтвердження усіх повноважень власника по відношенню до автомобіля в день його придбання ОСОБА_1 видала на його імя довіреність, користуючись якою відповідач 03.05.2012 року продав автомобіль Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5, гроші ОСОБА_1 він не передавав, тому що не вважає її власником автомобілю.

3-тя особа ОСОБА_4, який на теперішній час є власником спірного автомобілю, в судовому засіданні покладався на розсуд суду, при постановленні рішення просив врахувати, що він придбав автомобіль Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1, у ОСОБА_5 на законних підставах.

Представник Управління ОСОБА_6 України в Харківській області в судове засідання не зявився, розгляд справи просив проводити за його відсутності, рішення постановити на розсуд суду. З боку 3-ї особи Управління ОСОБА_6 України в Харківській області було надано письмові заперечення проти позову, в яких зазначалося наступне. Автомобіль Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1 було вперше зареєстровано на території України на імя ОСОБА_1 04.05.2012 року, на її ж імя видано свідоцтво про реєстрацію САК766285. 03.05.2013 року вказаний автомобіль було знято з обліку для реалізації на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_2 та в цей же день зареєстровано за ОСОБА_5 та автомобілю НОМЕР_2 та видано свідоцтво про реєстрацію САО934642. 20.03.2014 року автомобіль знову було знято з обліку для реалізації та 27.03.2014 року зареєстровано за ОСОБА_4, автомобілю НОМЕР_2 та видано свідоцтво про реєстрацію САТ819375. Реєстраційні дії з транспортним засобом здійснювалися підрозділами ДАІ у відповідності до ст.34 Закону України «Про дорожній рух» та Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів». У вказаному Порядку немає технічної операції зміни запису державної реєстрації власника, а передбачено лише здійснення реєстраційних операцій на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу.

Представник 3-ї особи ТОВ «Автомото» в судове засідання не зявився, розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Суд, заслухавши осіб, що зявилися у судове засідання, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Одним із видів правочинів є договір-купівлі-продажу. Відповідно до ст.655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судовим розглядом встановлено, що 03.05.2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Автомото» було укладено письмовий договір купівлі-продажу № 0305-2, відповідно до якого вона придбала у власність у автомобіль марки Hyundai Santa FE 2.2л, кузов №КМТSH81XDCU889050, 2012 року, визначений у товарній накладній, яка є невідємною частиною договору, за 235000 грн. На підтвердження факту передання вказаного автомобілю покупцю між сторонами договору 03.05.2012 року було складено акт приймання-передачі автомобіль марки Hyundai Santa FE 2.2л, кузов № КМТSH81XDCU889050, 2012 року (а.с.76,77).

Згідно електронних інформаційних баз даних УДАІ ГУМВС України в Харківській області, легковий автомобіль Hyundai Santa FE 2.2л, кузов № КМТSH81XDCU889050, 2012 року, 04.05.2012 року вперше зареєстровано на території м.Харкова та області у ВРЕР №2 ГУМВС України в Харківській області на імя ОСОБА_1 на підставі вантажної митної декларації №12/121926, довідки рахунку №КІМ778173, квитанції про сплату податку з ТЗ, на автомобіль НОМЕР_3 та видано свідоцтво про реєстрацію САК766285 (а.с.15,101-103).

Доводи ОСОБА_2 щодо недійсності вказаного правочину суд вважає безпідставними. Так, про виконання умов договору щодо сплати вартості придбаного автомобілю саме ОСОБА_1 свідчить зміст договору купівлі-продажу, акт прийому-передачі у її власність автомобіля Hyundai Santa FE 2.2л, кузов № КМТSH81XDCU889050, отримання на імя ОСОБА_1 довідки-рахунку, сплата нею податку з транспортного засобу та видача органами ДАІ свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Будь-яких заперечень з приводу не виконання ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу № 0305-2 від 03.05.2012 року в частині обовязку покупця оплатити придбаний товар ТОВ «Автомото» не висував.

Твердження відповідача про придбання спірного автомобіля НОМЕР_4 за рахунок належних йому грошових коштів, отриманих від продажу автомобілю Toyota RAV4, а також позичених ним у сумі 20000 дол.США у свідка ОСОБА_3, не заслуговують на увагу. Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося самим відповідачем власником автомобіля Toyota RAV4 також була ОСОБА_1, а договір займу з ОСОБА_3, яка на теперішній час є його дружиною, письмово не підтверджений, сама ОСОБА_3 при укладенні 03.05.2012 року договору купівлі-продажу присутньою не була, факту сплати ОСОБА_2 коштів ТОВ «Автомото» підтвердити не може. Посилання відповідача на пояснення свідків ОСОБА_2 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також не свідчать на користь його позиції по справі, враховуючи, що вказані свідки безпосередніми очевидцями придбання спірного автомобілю не були, обставини подій знають лише зі слів відповідача. Як встановлено під час допиту свідка ОСОБА_11, яка доводиться колишньою дружиною відповідача, конкретних обставин придбання автомобілів Toyota RAV4 та Hyundai Santa FE вона не знає, під час їх придбання та продажу присутньою не була, документів з цього приводу не дивилася, фактично освічена зі слів самого відповідача, з яким на час придбання спірного Hyundai Santa FE номерний знак НОМЕР_5 вже фактично однією сімєю не мешкала. З пояснень свідка ОСОБА_9 встановлено, що він надавав відповідачу рекомендації щодо вдалої моделі та місця придбання нового автомобілю, проте хто був власником старого автомобілю Toyota RAV4 та нового Hyundai Santa FE, чиї гроші сплачувалися за придбання останнього йому не відомо. Також не освічений свідок щодо особистого життя ОСОБА_2 в той період часу, хто був членом його сімї, близькими особами та чи використовувався ними автомобіль Hyundai Santa FE у вільний від роботи час.

Складені відповідачем ОСОБА_2 декларації про майно, доходи, витрати та зобовязання фінансового характеру за 2011 2013 р.р. також свідчать, що в них відсутні як відомості про доходи, отримані від продажу автомобіля Toyota RAV4, так і витрати на придбання спірного автомобілю Hyundai Santa FE .

Крім того, суд зазначає, що зміст права власності полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Правомочність щодо володіння майном означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, однак передача власником майна в тимчасове володіння інших осіб, наприклад, у користування на підставі довіреності, не призводить до втрати ним права власності. За таких обставин твердження ОСОБА_2 щодо підтвердження його доводів про придбання саме за його рахунок спірного автомобіля свідчить факт видачі на його імя ОСОБА_1 довіреності 04.05.2012 року та тривале і систематичне використання ним автомобілю суд вважає не переконливими.

Частина 2 ст.319 ЦК України передбачає, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

04.05.2012 року ОСОБА_1 на імя ОСОБА_2 була видана довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим №202, відповідно до якої позивачка уповноважила ОСОБА_2 керувати та розпоряджатися (зняти з обліку в органах ДАІ, продати, обміняти) спірний автомобіль, для чого йому надано право підписувати договір купівлі-продажу, представляти її інтереси в органах нотаріату, в комісійних магазинах, оформлювати оцінку для продажу автомобілю, одержувати гроші при продажу автомобіля, а також виконувати всі інші дії, повязані з цією довіреністю (а.с.7).

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 1 ст.238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

ОСОБА_2 03.05.2013 року за довіреністю продав спірний автомобіль ОСОБА_5 за 283964 грн. 60 коп. (а.с.8).

Таким чином, суд вважає доведеним, що 03.05.2013 року в момент розпорядження транспортним засобом ОСОБА_2 діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності в інтересах продавця ОСОБА_1, яка була власницею автомобіля. Підписання договору цивільно-правового характеру щодо розпорядження автомобілем, одержання за результатами угоди грошової суми передбачено довіреністю.

Доводи позивачки про неотримання коштів за продаж автомобілю не заперечуються відповідачем.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11

цього Кодексу, якою закріплено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти;

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За таких обставин заперечення ОСОБА_2 щодо відсутності у виданій на нього довіреності обовязку передати власникові отримані від продажу автомобілю гроші спростовуються положеннями ч.1 ст.1006 ЦК України, в якій передбачено, що повірений зобовязаний негайно передати довірителеві все одержане у звязку з виконанням доручення.

Відповідно до положень ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів річних, відповідач зобовязаний повернути позивачці:

грошову суму від проданого автомобілю в розмірі 283964 грн. 60 коп.,

три проценти річних 16 774 грн. 27 коп. ( (283964,60 грн. х 100 % : 3 %) :365 дн.) х 719 дн. = 16774,27 грн. ),

інфляційні витрати 143 402,12 грн. ( 283964,60 х ( 1 х 0,999 х 0,993 х 1 х 0,1004 х 0,1002 х 0,1005 х 0,1005 х 1,249 х 1,031 х 1,053 х 1,108 ) = 427366, 723 грн. 283964,60 грн. = 143402,12 грн.)

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що у відповідність до положень ч.1 ст.11 ЦПК України вирішення цивільної справи відбувається в межах позовних вимог суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь 442690 грн. 60 коп., а саме грошової суми від проданого автомобілю в розмірі 283964 грн. 60 коп., три проценти річних 16501 грн. 05 коп., інфляційні витрати 142224 грн. 95 коп., в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд відмовляє у повному обсязі.

На підставі положень ст.88 ЦПК України на користь позивачки, позовні вимоги якої суд задовольняє у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_2 суд стягує понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору 3654 грн. та 121,80 грн.

Керуючись положеннями ст.ст. 237, 238, 319, 328, 509,625,655, 1006 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти 283964 грн. 60 коп., три проценти річних 16501 грн. 05 коп., інфляційні витрати 142224 грн. 95 коп., а всього 442690 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір 3654 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Hyundai Santa FE, номерний знак НОМЕР_1, від 03.05.2012 року в частині покупця, зміну договору купівлі-продажу автомобілю в частині покупця, переведення прав покупця в частині реєстрації автомобілю, зобовязання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області на рішення суду подається через Фрунзенський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя