Рішення № 54016457, 26.11.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/12328/15-ц

Провадження № 2/643/4562/15

26.11.2015р. Московський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді: Сиротникова Р.Є.

При секретарі Новаковій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи - Московського ВДВС ХМУЮ, про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 99092,66 грн., а також судовий збір в сумі 243,60 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, 27.11.2013 року, близько 19-40 години, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ-2752-414, р.н. АХ 3165АР, на перехресті вул. Шевченко та 2-го Вологодського вїзду, порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21104, р.н. АХ 0311АМ, яким керував син позивача, ОСОБА_3, внаслідок чого останній загинув.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2014 року по справі №640\1517\14-к, задоволено цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 40000 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 80000 грн., а всього 120000 грн.

30.04.2014 року вказане рішення суду набрало законної сили, але до моменту звернення до суду із цим позовом відповідач вказані кошти позивачу не відшкодував.

12.12.2014 року державний виконавець Московського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_4 відкрив виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 120000 грн., але на теперішній час вказане рішення суду не виконано.

Позивач вважає, що в даному випадку між ним та відповідачем виникло грошове зобовязання, внаслідок заподіяної йому шкоди, що визнана рішенням суду і на даний час не відшкодована.

Позивач вважав, що внаслідок невиконання відповідачем рішення суду про стягнення шкоди, за період часу з 30.04.2014 року з нього належить стягнути індекс інфляції від суми боргу та 3% річних.

Окрім вказаних збитків позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача він зазнав моральної шкоди, яка полягала в наступному.

Позивач вказує, що коли він зрозумів, що відповідач не має наміру відшкодувати завдані збитки, він нескінченно страждав, весь час думав про цей ганебний вчинок ОСОБА_2, що заважало йому займатися повсякденною домашньою роботою і сімєю, врешті решт, не міг спати, постійно нервував, через що постійно приймав ліки та заспокійливі засоби. За довгий я час позивач став дратівливим, зривався на своїх рідних, оточуючих людях, через що погіршилися з ними стосунки, що також потягло за собою переживання.

Як тоді, так і зараз позивач не може знайти собі місця, всі його думки зайняті одним - як таке може статися, що людина, яка слізно прохала не позбавляти її в судовому залі свободи, та обіцяла відшкодувати грошові затрати на погребіння і поминки, та увічнити пам'ять покійного сина шляхом оплати гранітного памятника, так його безсовісно обдурила. Ця життєва ситуація постала для позивача як повністю психічно травмуюча, призвела до повної зміни його життєдіяльності, а саме адаптує його та його родину до погіршення умов і соціальних обмежень життя, заподіяло йому інтенсивних негативних психологічних переживань, тобто моральних і душевних страждань, яких він зазнав внаслідок втрати близької людини. Позивач та його рідні знаходяться в безмежному горі, і потребують тривалого неврологічного лікування та реабілітації. Враховуючи вищенаведене слід наголосити, що саме ганебними діями гр. ОСОБА_2 були порушені нормальні життєві зв'язки позивача через неможливість нормально продовжувати активний спосіб свого життя впродовж тривалого часу (з листопада 2013 року та по сьогоднішній час), оскільки руйнувалися, в першу чергу, надії на виготовлення пам'ятника покійному сину, позивач постійно переживав та нервував з приводу цього, а, по-друге, гр. ОСОБА_2 на протязі більше року користується грошима, які мав сплатити позивачеві за рішенням суду, та витрачає їх на свою сім'ю та родину, в той час коли позивач, хвилюючись за невідомість увічнення пам'яті його покійного сина та свого майбутнього і економить на всьому, в тому числі й на продуктах харчування, через що він не знаходить собі місця, та до сьогоднішнього часу кожного дня зазнає душевних страждань та переживань. Таким чином, на підставі наведеного, моральну шкоду, яка була заподіяна ОСОБА_1 відповідачем, він оцінює у 15000 грн.

Крім того, з метою захисту своїх прав та складання позовної заяви, позивач змушений був звернутися за правовою допомогою, вартість якої в розмірі 1462 грн. також просив суд стягнути з відповідача.

Позивач в судове засідання не зявився, до його початку звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

В судове засідання відповідач не зявився, про час та місце розгляду справи Відповідач в судове засідання неодноразово не зявлявся, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224-226 ЦПК України.

Суд, ознайомившись із заявою позивача, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2014 року, копія якого є в матеріалах цивільної справи, визнано винним та засуджено до покарання у вигляді пяти років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - із звільненням від відбування покарання із випробуванням строком на три роки, - ОСОБА_2, за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Вказаним вироком суду з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_1 стягнуто в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 40000 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 80000 грн.

Вказаний вирок суду набрав законної сили 30.04.2014 року, за ним видано виконавчі листи.

Постановою державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_4 від 12.12.2014 року відкрито виконавче провадження, вирок суду в частині стягнення збитків на користь позивача та теперішній час не виконано.

Згідно положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. ст. 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за не можливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений законом або договором.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача його користь індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До судових витрат, відповідно до ст. 79 ЦПК України, відносяться: витрати з судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи. Відповідно до ч.3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Позивач надав суду докази своїх позовних вимог в частині понесених ним судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн., тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах наданих доказів, та з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України.

Разом із тим, матеріали справи не містять жодного доказу, якій би підтверджував витрати позивача на отримання ним правової допомоги в розмірі 1462 грн., в зв'язку із чим в цій частині суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 2ст. 59 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст.10,11,60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд керується положеннямист.1167 ЦК Українитапостановою № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» і вважає, що позивачу, безумовно, позивачеві спричинена моральна шкода, під час розгляду справи судом вона доведена, оскільки в результаті невиконання відповідачем вироку суду в частині стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_1 матеріальних збитків та моральної шкоди, останній, напевно, зазнав певних незручностей у повсякденному житті, був змушений звертатись за захистом своїх прав до юристів, до суду, витрачати на це свій час, хвилювався з приводу неможливості досягти певних життєвих планів, внаслідок чого змінився повсякденний уклад його життя. Разом із тим, твердження позивача про погіршення її стану здоровя, необхідність в звязку із діями відповідача вживати ліки, жодними доказами під час розгляду справи судом не підтверджені. Таким чином, суд вважає, що факт заподіяння позивачеві моральної шкоди, повязаної з неналежним виконанням відповідачем зобовязання, а також, перенесених в звязку з цим душевних страждань, вочевидь має місце, але розмір відшкодування, оцінений позивачем у 15000 грн., не відповідає вимогам розумності і справедливості, тому цю позовну вимогу суд задовольняє частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 615, 625 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, 212,215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) три відсотки річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 4507,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) інфляцію від простроченої суми заборгованості у розмірі 78123,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 227,72 грн.

Всього стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 92858,38 (дев'яносто дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім грн. 38 коп.) грн.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Московського районного суду м. Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Р.Є. Сиротников