Постанова № 54015812, 26.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р. Справа № 814/536/15

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Худика С.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року по справі за позовом Приватного підприємства «Атланта» до Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач приватне підприємство "Атланта", звернувся з позовом до Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2015 р. № НОМЕР_1 зі сплати земельного податку на суму 53 992,50 грн. В обґрунтування позову послався на те, що за відсутності доказів належного оформлення за підприємством права власності або права користування спірною земельною ділянкою, позивач не може вважатися субєктом сплати земельного податку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 31.01.2015 р. № НОМЕР_1 зі сплати земельного податку на суму 53992,50 грн.

В апеляційній скарзі, Южноукраїнська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суд послався на те, що у матеріалах справи відсутні докази передачі спірної земельної ділянки у власність або користування позивачеві в установленому порядку з внесенням відповідних даних до державного земельного кадастру.

Втім такий висновок судів не відповідає нормам матеріального права, що регулюють розглядувані правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2014 р. Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів Миколаївської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 23.12.2014 р. № 39/14-09-22-01/30055127 (а. с. 12-35).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 286, ст. 286 Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме: заниження плати за землю за 2012-2013 р.р., січень-жовтень 2014 р. на загальну суму 43 194,03 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення 31.01.2015 р. № НОМЕР_1 на суму 53992,50 грн. (а. с. 10).

Акт перевірки містить посилання на рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 16.06.2010 р. № 1321, яким позивачу надана згода на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення та обслуговування промислової бази в комунальній зоні № 7.

З матеріалів справи також вбачається, що Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.07.2007 р. визнано договір купівлі - продажу №42, за яким частини будівлі адміністративно - побутового корпусу; будівля очисних споруд; будівля насосної пожежного тушіння; будівля складу матеріалів, будівля боксу легкового автомобіля, замощення території, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ. вул. Комунальна зона, 7 та інше майно, що є невід'ємною частиною цього договору, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Комунальна зона, 7, укладений між ПП "Атланта" та ВАТ «Гард-Автотранс», дійсним (а.с.8-9).

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт використання позивачем земельної ділянки площею 0,0278 га, розташованої в комунальній зоні № 7 міста Южноукраїнська, без оформлення правовстановлюючих документів на цю ділянку та без обчислення і сплати земельного податку з вказаної ділянки.

Наведені обставини слугували підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання із земельного податку, виходячи з грошової оцінки спірної земельної ділянки та ставки земельного податку на рівні 1% .

У частині першій, статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, право постійного користування та право оренди на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою. Тому для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

У той же час у сфері оподаткування для виникнення у платника податкового обов'язку з нарахування та сплати земельного податку дотримання порядку оформлення права користування земельною ділянкою не має вирішального значення.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 269.1 ст. 269 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому наведені норми податкового законодавства не деталізують вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, не встановлюють будь-яких кваліфікуючих вимог щодо порядку укладення (оформлення) права користування земельною ділянкою для визнання за особою прав та обов'язків землекористувача у сфері податкових правовідносин.

Принцип економічної обґрунтованості справляння земельного податку як майнового податку полягає у покладенні обов'язку з його сплати на особу, яка має юридичну можливість отримувати економічний ефект від використання землі. А відтак обов'язок зі сплати земельного податку пов'язується саме з фактичним отриманням особою права власності або права користування землею та існує й за відсутності державної реєстрації відповідного права, що здійснюється за бажанням правоволодільця.

Таким чином, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування.

А відтак оскільки у періоді, охопленому перевіркою, позивач використовував спірну земельну ділянку за фактом використання нежитлових будівель, які на ній розташовані, висновок Інспекції про обов'язок позивача сплачувати земельний податок з цієї ділянки є обґрунтованим.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду також стосовно невизначеності податковим органом щодо точної площі земельної ділянки, з якої розраховано земельний податок, оскільки всі ці дані містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, однак зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, яка підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202,ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року по справі за позовом Приватного підприємства «Атланта» до Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Атланта» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді :