Ухвала суду № 54015778, 25.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2689/15-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусик А.Г.,

суддів Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання неправомірним і скасування наказу про оголошення догани,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі ДФС) про визнання неправомірним і скасування наказу ДФС від 22 липня 2015 року №166-о "Про вжиття заходів реагування" про оголошення догани головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок з окремих питань та платників податків ризикових категорій управління податкового та митного аудиту ДФС ОСОБА_3.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року адміністративний позов було задоволено. Суд визнав протиправним і скасував наказ ДФС від 22 липня 2015 року №166-о "Про вжиття заходів реагування".

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 19 лютого 2015 року обіймає посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань та платників податків ризикових категорій управління податкового та митного аудиту ДФС, а до вказаної дати обіймав посаду головного державного ревізора-інспектора відділу відомчого контролю та внутрішнього аудиту Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

В липні 2015 року за вх.№2332/8 до ДФС надійшла скарга від гр.ОСОБА_4 від 18 червня 2015 року на неправомірні дії позивача.

Відділом власної безпеки ДФС проведено службову перевірку викладеної у скарзі інформації, за результатами якої складено висновок та внесено відповідачу подання від 15 липня 2015 року №190/21-22-08-19 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст.5 Закону України "Про державну службу".

Наказом ДФС від 22 липня 2015 року №166-о "Про вжиття заходів реагування" позивачу оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків, вимог ст.5 Закону України "Про державну службу", в частині шанобливого ставлення до громадян, керівників і співробітників, дотримання високої культури спілкування; не допускання дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Прийняття ДФС наказу ДФС від 22 липня 2015 року №166-о "Про вжиття заходів реагування" і стало підставою для звернення ОСОБА_3 з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку базується виключно на фактах порушення ним вимог ст.5 Закону України "Про державну службу", які стались у 2012 та 2014 роках, а відтак установлений ст.148 Кодексу законів про працю України строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності сплив на час прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, а тому оголошення йому догани за таких обставин є протиправним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Положеннями ст.3 Закону України "Про державну службу" (далі Закон) передбачено, що державна служба ґрунтується на таких основних принципах, як: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Також, статтею 5 Закону визначено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

До основних обов'язків державних службовців, зокрема, віднесено: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина (ст.10 Закону).

Відповідно до ст.14 Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Згідно до ст.147 Кодексу законів про працю України (далі КЗПП) за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно зі ст.148 КЗПП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

З аналізу спірного наказу вбачається, що підставою для його прийняття та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугували подання виконуючого обов'язки начальника відділу власної безпеки ДФС від 15 липня 2015 року №190/21-22-08-19, внесеного за результатами службової перевірки викладеної у зверненні гр. ОСОБА_4 інформації щодо можливих неправомірних дій позивача у позаслужбовий час та акт про відмову від надання письмових пояснень від 21 липня 2015 року.

Так, проведеною службовою перевіркою встановлено порушення позивачем етики поведінки державного службовця, передбаченої вимогами ст.5 Закону, в частині шанобливого ставлення до громадян, керівників і співробітників, дотримання високої культури спілкування; не допускання дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Зазначені обставини, як вказано ДФС, підтверджуються: неодноразовим визнанням безпосередньо позивачем факту нанесення ним тілесних ушкоджень, неодноразовим внесенням до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації щодо нанесенням позивачем тілесних ушкоджень своїм сусідам, а саме №12012230030000222 від 12 січня 2012 року, №12014230030001361 від 19 квітня 2014 року; неодноразовим надходженням від сусідів позивача скарг на його поведінку поза службою та іншими обставинами.

З аналізу спірного наказу та висновку за результатами службової перевірки вбачається, що висновок відповідача щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку базується виключно на фактах порушення ним вимог ст.5 Закону, які стались, зокрема, у 2012 та 2014 роках, тому з врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбачений ст.148 КЗПП, сплив на час прийняття відповідачем оскаржуваного наказу.

При цьому в ході розгляду справи представник апелянта не заперечував того, що ДФС було відомо про вказані події 2012 та 2014 років, оскільки вони були предметом обговорення за зборах трудового колективу, що підтверджується також і самим спірним наказом (в ньому є посилання на протоколи загальних зборів) і клопотанням трудового колективу про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Також, у висновку за результатами службової перевірки (а.с.57) зазначено, що "У своїх поясненнях від 14 липня 2015 року ОСОБА_3 заперечив факт нанесення тілесних ушкоджень в травні поточного (2015) року дружині ОСОБА_4. Приймаючи до уваги зазначене, інформація наведена у скарзі гр.ОСОБА_4 щодо відкриття кримінального провадження в травні 2015 року у відношення ОСОБА_3 за нанесення ним тілесних ушкоджень дружині заявника, на момент перевірки, не знайшла свого підтвердження."

Таким чином, з аналізу наведеного та інших матеріалів справи вбачається, що факт нанесення тілесних ушкоджень в травні 2015 року дружині ОСОБА_4 відповідачем встановлений не був.

Отже, враховуючи пропуск ДФС строків, передбачених ст.148 КЗПП для притягнення позивача до відповідальності, та приймаючи до уваги відсутність доказів факту нанесення тілесних ушкоджень в травні 2015 року дружині ОСОБА_4, колегія суддів приходить до висновку, що оголошення позивачу догани за таких обставин є протиправним, а спірний наказ підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи, викладені у апеляційній сказі були предметом дослідження судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: ОСОБА_5 Суддя: Суддя: ОСОБА_6 ОСОБА_2