Ухвала суду № 54015649, 26.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1848/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Домусчі С.Д.,

ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 Севастіяна Павловича на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 Севастіяна Павловича до Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірними дії та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, у якому просив суд визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в частині відкриття виконавчого провадження № 46842609, та винесення постанови від 12.03.2015 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 Севастіяна Павловича на користь держави в особі Державної податкової інспекції у Біляївському районі боргу у розмірі 1267,95 грн. на підставі вимоги № Ф-73 від 16.02.2015 року, скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 12.03.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 46842609 про стягнення з ОСОБА_2 Севастіяна Павловича на користь держави в особі Державної податкової інспекції у Біляївському районі боргу у розмірі 1267,95 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права норм, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 16.02.2015 року ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області винесено вимогу № Ф-73 щодо стягнення з ОСОБА_2 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 1267,95 грн.

12.03.2015 року, за результатами розгляду заяви ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області щодо примусового виконання зазначеної вимоги, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 винесено постанову ВП № 46842609 про відкриття виконавчого провадження.

Не погодившись з вищеозначеною постановою відповідача позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови від 12.03.2015 року ВП № 46842609 про відкриття виконавчого провадження державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

Згідно частини 1 статті 17 вказаного Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього ж Закону державною виконавчою службою, у тому числі, підлягають виконанню рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно з частинами 1, 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

За правилами ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вимоги до виконавчого документу прямо передбачені у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з вказаною нормою, у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою.

З вказаними нормами кореспондуються положення ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до вимог якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачаться з матеріалів справи, винесена ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області вимога від 16.02.2015 року № Ф-73 щодо стягнення з ОСОБА_2 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 1267,95 грн., на підставі якої відкрито виконавче провадження спірною постановою, є виконавчим документом, вона містить усі реквізити, які передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зазначена вимога предявлена до виконання за належним місцем виконання і строк її предявлення до примусового виконання не скінчився.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження за вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки).

Апеляційні доводи позивача жодним чином не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, а лише носять декларативний характер, без уточнення у чому саме полягає неправильність чи неповнота рішення суду першої інстанції, що не дає підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 1 статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Севастіяна Павловича на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 Севастіяна Павловича до Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірними дії та скасування постанови залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: Л.П. Шеметенко