Постанова № 54015619, 26.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3517/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2, в якому просив:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2 щодо повідомлення про нікчемність договору №990413463 від 20.01.2015р. про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р.;

- зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника (ІН НОМЕР_1), який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору №990413463 від 20.01.2015р. про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р.;

- зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників АТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позов обґрунтовував тим, що в порушення вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у звязку з початком процедури ліквідації ПАТ «Імексбанк», його не включено до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, сторонами договору №990413463 від 20.01.2015р. додержано, що виключає визнання вказаного правочину нікчемним.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 проти позову заперечував, зазначивши, що Уповноваженою особою Фонду було виявлено ознаки вчинення нікчемних правочинів, що стало наслідком не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Надходження коштів на рахунок ОСОБА_1 від третіх осіб є штучно створеною схемою, що має на меті зобовязання Фонду відшкодувати (вивести) кошти, що є грубим порушенням черговості задоволення вимог вкладників та кредиторів, визначених ст.ст. 36, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2015р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до повноважень Уповноваженої особи Фонду віднесено повідомляти сторони за договорами про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Встановлені перевіркою обставини, що позивач шляхом отримання з рахунку ОСОБА_3 коштів та приєднання їх до публічного договору банківського вкладу мав за мету відшкодування грошових коштів в межах граничного розділу 200000 грн. за рахунок держави, ОСОБА_1 не спростовані, як і не надано аргументованих пояснень з приводу доцільності здійснення вищезазначених операцій з неплатоспроможним банком, який на той момент вже не виконував та не міг виконувати свої зобовязання перед клієнтами, враховуючи існування постанови Правління Національного Банку України від 15.01.2015р. №16/БТ «Про віднесення AT «Імексбанк» до категорії проблемних».

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що визнання банку проблемним не є наслідком закриття кореспондентського рахунку та припинення банківської діяльності, що спростовує доводи суду першої інстанції про штучність та фіктивність проведеної операції. Рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а тому позивач не знав і не міг знати про існування постанови НБУ від 15.01.2015р. №16/БТ «Про віднесення AT «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних».

Також, апелянт посилається на те, що в Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено підставу визнання правочину нікчемним у звязку із здійсненням операцій з проблемним банком. Банківські квитанції про сплату відсотків по правочину, який Уповноваженою особою визнано нікчемним, є належними доказами про дійсність правочину.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2015р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складено розписку, згідно якої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 5800 євро в рахунок виконання усної домовленості про укладення ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 з ПАТ «Імексбанк» договору про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу від 20.01.2014р. та перерахування грошових коштів на депозитний рахунок ОСОБА_1 в сумі 9250 євро.

20.01.2015р. між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_3, як особою, що оформила вклад на користь ОСОБА_1, укладено договір №990413463 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р., за яким Банк приймає від позивача на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 9250 євро у тимчасове строкове користування на строк до 23.07.2015р. та зобовязується сплачувати проценти за його користування. (а.с.11)

15.01.2015р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №16/БТ «Про віднесення AT «Імексбанк» до категорії проблемних». (а.с.28-30).

26.01.2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №50 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» (а.с.31-33).

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015р. прийнято рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк», яким з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ «Імексбанк» строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» ОСОБА_2. (а.с.34-35)

В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23.04.2015р. строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015р. включно. (а.с.36)

27.05.2015р., відповідно до ст.44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на підставі постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015р. №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Імексбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Імексбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 строком на 1 рік з 27 травня 2015 року по 26 травня 2016 року включно. (а.с.50-51)

Як правильно встановив суд першої інстанції, на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 27 травня 2015 року №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 04 червня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники АТ «Імексбанк» з 04 червня 2015 року до 15 липня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду ПАТ «Альфа-банк».

У відповідь на звернення позивача від 05.05.2015р. про виплату йому гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у АТ «Імексбанк», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 повідомив, що договір банківського вкладу від 20.01.2015р. №990413463 може містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені п.7 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому виплати сум гарантованого відшкодування за всіма операціями зупинено.

ОСОБА_1, вважаючи незаконними дії відповідачів щодо повідомлення про нікчемність операцій та не включення його до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення сторін про нікчемність договорів є законодавчо закріпленим правом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 щодо повідомлення про нікчемність договору №990413463 від 20.01.2015р. про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. є необґрунтованими. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність і інших вимог позивача, з огляду на те, що обставини справи та обставини, виявлені під час перевірки уповноваженою особою Фонду свідчать про те, що позивач, шляхом отримання з рахунку ОСОБА_3 коштів та приєднання їх до публічного договору банківського вкладу, мав за мету відшкодування грошових коштів в межах граничного розділу 200 000 грн. за рахунок держави.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою забезпечення прав Фонду уповноважена особа забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

При цьому, статтею 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплено повноваження уповноваженої особи Фонду, відповідно яких уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони про нікчемність укладених з цими особами договорів, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочини неплатоспроможного банку є нікчемними. До таких підстав віднесено: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Поняття нікчемності правочинів наведено у ст.228 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, на незаконне заволодіння ним.

З вказаного слідує, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених обставинах, які тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема, визнання нікчемною угоди.

Апеляційний суд вважає, що відповідачами не доведено, а судом не встановлено наявності конкретних підстав для визнання нікчемним вищевказаного договору банківського вкладу. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі, у розумінні статті 70 КАС України, докази на підтвердження того, що внаслідок укладання договору №990413463 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу від 20.01.2014р., банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Судом встановлено, що станом на час укладення договору та перерахування коштів на рахунок у банку були відсутні будь-які підстави відмовити у зарахуванні коштів або підстави вважати, що правочин є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного слідує, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

В силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам вирішується виключно судом.

У той же час, відповідне судове рішення про визнання недійсним цього договору матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає нормативно необґрунтованими доводи відповідачів про те, що кошти на рахунок позивача надходили внаслідок «дроблення рахунку іншого клієнта». На думку суду, вказана обставина не має будь-якого правового значення, оскільки банком вказані кошти були беззастережно зараховані на рахунок позивача і джерела походження коштів банком попередньо не вивчались.

Колегія суддів враховує, що відповідно до положень статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому, вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

Варто зазначити, що умовами договору №990413463 від 20.01.2015р. про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. не визначено застережень щодо неможливості зарахування грошових коштів, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи.

Таким чином, обставини щодо наявності визначених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину, не знайшли свого підтвердження, відповідачі належних та допустимих доказів щодо цього не надали.

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови в обгрунтування висновку щодо правомірності дій відповідачів суд першої інстанції посилався на те, що з 15.01.2015р. всім філіям і відділенням AT «Імексбанк» було заборонено приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих депозитних рахунків.

Колегія суддів знаходить безпідставним таке посилання суду першої інстанції, оскільки при вирішенні даного спору правове значення має не дата віднесення банку до категорії проблемних, а дата віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних (Постанова Правління НБУ №50 від 26.01.2015р.). Враховуючи те, що відповідно до ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, апеляційний суд знаходить обґрунтованими доводи апелянта, що ОСОБА_1 не знав та не міг знати про обмеження, які встановлено постановою Правління НБУ №16/БТ від 15.01.2015р., що виключає в його діях умислу щодо штучного та фіктивного створення підстав для отримання сум гарантованого відшкодування за проведеною операцією.

Посилання відповідачів на подання Уповноваженою особою Фонду до СВ ГУМВС України в Одеській області заяви, в порядку ст.ст. 60 та 214 Кримінального процесуального кодексу України, про вчинення кримінального правопорушення та порушення 09.04.2015р. досудового розслідування, апеляційний судом не може бути прийнято до уваги, оскільки до суду не надано доказів на підтвердження прийняття та набрання законної сили судового рішення за результатами розгляду кримінальної справи.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що уповноваженою особою Фонду правомірно не включено позивача до переліку вкладників, і як наслідок Фондом не включено позивача до загального реєстру вкладників і не відшкодовано кошти за рахунок Фонду, оскільки такий висновок не відповідає обставинам справи.

А відтак, позовні вимоги про зобов'язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника (ІН НОМЕР_1), який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На думку судової колегії, задоволення вимог позивача в цій частині є належним і достатнім способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне, для захисту порушених прав позивача, зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів, також, вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про зобовязання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників АТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки зобов'язання уповноваженої особи включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за відсутністю, при цьому, у Фонду альтернативної поведінки.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, однак порушено норми матеріального права при наданні їм правової оцінки, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2015р. та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжних доручень №57716829 від 18.06.2015р. та №35-1231D/1 від 13.10.2015р. позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 219,24 грн. та 242 грн. відповідно.

Враховуючи норми ст.94 КАС України, колегія суддів вважає, що стягненню на користь ОСОБА_1 підлягають понесені ним судові витрати по сплаті судового збору, підтверджені документально, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, що, в даному випадку, становить 307,50 грн.

Керуючись ст.ст.184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором №990413463 від 20.01.2015р. про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р.

Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, 65037, м. Одеса, вул. Макарова, 37) понесені ним судові витрати в сумі 307 (триста сім) грн. 50 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

ОСОБА_4