Ухвала суду № 54015502, 03.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рокусправа № 804/18873/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання:Олійник Р.І.

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі №804/18873/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПАКСТАНДАРТ» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2014 року ТОВ «ЗАВОД ПАКСТАНДАРТ» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0004152203 від 07.11.2014р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 184 414,50грн., в тому числі 122 943грн. за основним зобовязанням та 61 471,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «ЗАВОД ПАКСТАНДАРТ» та ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП». Позивач вказував на правомірність формування податкового кредиту, а також реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0004152203 від 07.11.2014р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, що призвело до заниження грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму, визначену спірним податковим повідомленням-рішенням.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 15.10.2014 року по 21.10.2014 року повноважними особами ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗАВОД ПАКСТАНДАРТ» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП» за липень 2014 року, за результатами якої складено Акт №2960/04-65-22-03/32723849 від 28.10.2014р. (далі по тексту Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:

п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 122943,00грн. в липні 2014 року.

На підставі Акту перевірки №2960/04-65-22-03/32723849 від 28.10.2014р. ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004152203 від 07.11.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 184414,50грн., в тому числі за основним платежем 122943,00грн., та штрафні (фінансові) санкції 61471,50грн. (т.1 а.с.43);

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП».

Так, 30.06.2014р. між ТОВ «БОСФОР-ТВ» (продавець) та ТОВ «ЗАВОД ПАКСТАНДАРТ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №3006/14, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та оплатити сировину та матеріали, необхідні для виробництва гофротари, загальна кількість якого, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру визначаються сторонами у накладних на постачання цього товару, при цьому, п.1.4 договору визначено, що товар забирається покупцем на умовах самовивозу та строк договору встановлено до 31.05.2014р. (т.1 а.с.45-46).

В той же час, 01.07.2014р. позивач звернувся з листом до ТОВ «БОСФОР-ТВ» в якому повідомив, що у п.5.2 вищевказаного договору купівлі-продажу була допущена технічна описка, у звязку з чим просив вважати строк дії договору до 31.05.2015р. (т.1 а.с.47).

Враховуючи, що поставка товару здійснювалася на умовах самовивозу, 01.07.2014р. ТОВ «БОСФОР-ТВ» листом повідомив позивача про готовність товару до відвантаження, у звязку з чим повідомив про необхідність надання автомобільного транспорту на склад ТОВ «БОСФОР-ТВ» за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Губиниха, вул. Берегова, 34-в (т.1 а.с.48).

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується наступними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи: копією договору купівлі-продажу, вищенаведеними листами, копіями накладних на отримання товару, копіями податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних та копіями платіжних доручень від 06.10.2014р., від 16.12.2014р. про оплату позивачем за придбаний товар по вищевказаному договору, де у складі вартості товару позивачем, у тому числі сплачена і сума ПДВ (т.1 а.с.45-90, 170-171).

12.06.2014р. між ТОВ «КСВ-ГРУП» (Виконавець) та ТОВ «ЗАВОД ПАКСТАНДАРТ» (Замовник) було укладено договір транспортно-експедиційних послуг №1206/14, за умовами якого Виконавець взяв на себе зобовязання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж згідно із ТТН з місця відправлення, яке оговорюється на кожну поставку окремо, до пункту призначення, а Замовник взяв на себе зобовязання сплатити плату за перевезення вантажу, при цьому, у п. 7.2 договору сторонами строк дії його визначений був до 31.12.2011р. (т.1 а.с.91-92).

01.07.2014р. позивач листом за №07/14/02 повідомив ТОВ «КСВ-ГРУП» про те, що у п.7.2 вищевказаного договору була допущена технічна описка, у звязку з чим просив вважати строк дії договору до 31.12.2014р. (т.1 а.с.95).

01.07.2014р. позивач листом за №07/14/03 просив забезпечити вантажний автотранспорт для виконання зобовязань за договором транспортно-експедиційних послуг від 12.06.2014р. в пункт завантаження за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Губиниха, вул. Берегова, 34-в, вивантаження товару здійснити за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Верстова, буд. 33а (т.1 а.с.94).

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується наступними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи: копією договору, копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копіями рахунків-фактур, копіями податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних, а також копією платіжного доручення про оплату позивачем наданих послуг з перевезення вантажу, де у складі наданих послуг позивачем сплачено у тому числі і суму ПДВ (т.1 а.с.91-134, 169).

Проте, на думку податкового органу, позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми за вищевказаними господарськими операціями, оскільки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки не містять інформації щодо вантажно-розвантажувальних операцій. У звязку з чим, на стор.7 та 12 Акту перевірки, податковий орган зробив висновок, що на підставі виписаних ТТН неможливо дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню та ставлять під сумнів факт перевезення товару. Податковий орган зазначає й про наявність розбіжностей у договорах між позивачем та ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП» щодо терміну дії договорів, а також те, що ТОВ «БОСФОР-ТВ» знаходиться у м.Запоріжжі, проте пунктом навантаження в ТТН вказано Новомосковський район, смт.Губиниха. Враховуючи викладене, ДПІ зазначило, що товари від ТОВ «БОСФОР-ТВ» фактично не поставлені, а тому не могли бути використані у господарській діяльності.

Також нереальність господарської операції, податковий орган повязує із неможливістю встановлення походження товару по ланцюгу придбання товарів від ТОВ «ВІСТА-2014» (основний постачальник контрагентів позивача) до ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП», оскільки свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ВІСТА-2014» анульовано 18.09.2014р. (стор.9,12 Акту перевірки). Більш того, основний вид діяльності ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП» - оптова торгівля фруктами й овочами.

З цих підстав, податковий орган дійшов висновку, що операції з придбання товару не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання. ТОВ «ЗАВОД ПАКСТАНДАРТ» здійснило документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства. Такі фінансово-господарські операції не створювали настання реальних наслідків, а зводились тільки до їх маскування шляхом складання відповідних документів та відображення операцій в податковому та бухгалтерському обліках.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ повязувала порушення ТОВ «ЗАВОД ПАКСТАНДАРТ» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №2960/04-65-22-03/32723849 від 28.10.2014р. не містить.

Отже, такі висновки перевіряючих ґрунтуються на чотирьох обставинах: перша неналежне оформлення товарно-транспортних накладних; друга наявність розбіжностей у договорах між позивачем та ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП» щодо терміну дії договорів, а також у тому, що ТОВ «БОСФОР-ТВ» знаходиться у м.Запоріжжі, проте пунктом навантаження в ТТН вказано Новомосковський район, смт.Губиниха; третя анулювання свідоцтва платника ПДВ основного постачальника контрагентів позивача; четверта основний вид діяльності ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП» - оптова торгівля фруктами й овочами.

Такі обставини суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є обєктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Відсутність же окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів позивачем до перевірки були надані податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні. Копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обовязки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

З матеріалів справи вбачається, що транспортування та доставка ТМЦ здійснювалася на умовах само вивозу, із залученням позивачем перевізника.

При цьому, в товарно-транспортних накладних зазначено «Вантажовідправником» ТОВ «БОСФОР-ТВ», а «Пунктом навантаження» - Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Губиниха, вул. Берегова, 34-в. Вказана адреса відповідає адресі складу ТОВ «БОСФОР-ТВ», яка вказана у повідомленні про готовність товарів до відвантаження (т.1 а.с.48) та адресі, вказаній в листі позивача до ТОВ «КСВ-ГРУП», за якою позивач просив забезпечити вантажний автотранспорт (т.1 а.с.94).

Копії підтверджуючих документів надавалися на перевірку та наявні в матеріалах справи.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний у межах господарської діяльності, мали як базу так і обєкт оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, факт використання придбаного позивачем картону у ТОВ «БОСФОР-ТВ» у своїй господарській діяльності відповідно до КВЕД підтверджується копіями оборотно-сальдових відомостей, копіями накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та довідками-розрахунками (т.1 а.с.172-173, 212-272). Про те, що товар було використано у власній господарській діяльності свідчить безпосередньо і Акт перевірки, в якому на стор.6 вказано, що згідно наданих документів, ТМЦ, придбані у ТОВ «БОСФОР-ТВ» було використано у власному виробництві гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари. Станом на 31.07.2014р. рахуються залишки ТМЦ, в тому числі, придбаних у ТОВ «БОСФОР-ТВ».

Окрім того, згідно наданих позивачем витягів з ЄДРПОУ та з реєстру платників ПДВ станом на липень 2014р. ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП» були зареєстровані у ЄДРПОУ як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість (а.с.208-211). У Витягах зазначено, що видами діяльності вказаних підприємств за КВЕД-2010, окрім 46.31 оптова торгівля фруктами й овочами, є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Щодо посилання ДПІ на наявність розбіжностей у договорах між позивачем та ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП» щодо терміну дії договорів, судом встановлено, що при укладанні договорів було допущено технічні описки, про що позивач повідомив своїх контрагентів.

При цьому, наявність такої очевидної описки не позбавляє господарську операцію її реального змісту, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначені вище первинні бухгалтерські документи, у тому числі і товарно-транспортні накладні відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарських операцій за вищенаведеними договорами та не викликають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Та обставина, що 18.09.2014 року було анульовано свідоцтво ПДВ основного постачальника контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій ТОВ «БОСФОР-ТВ» та ТОВ «КСВ-ГРУП» з позивачем у липні 2014 року. ДПІ не зазначає, яке відношення має позивач до ТОВ «ВІСТА-2014».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобовязань. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в Акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобовязань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі №804/18873/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 03.12.2015р.)

Головуючий:О.В. Мартиненко

Суддя:В.Ю. Поплавський

Суддя:Д.В. Чепурнов