Ухвала суду № 54015277, 25.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 876/5411/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року в адміністративній справі № 813/1378/15 за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції про зобовязання до вчинення дій та визнання незаконними і скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року ОСОБА_2 (надалі позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила визнати протиправними виконавчі провадження (надалі ВП) № 45677718 та № 45831085, які були відкриті згідно із постановами державного виконавця Вороняк І.Б. відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області (надалі відділ ДВС Дрогобицького МУЮ), а також закрити зведене ВП за № 46656028.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що державним виконавцем було протиправно, всупереч приписам статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», відкрито виконавчі провадження за вимогами пенсійного органу про сплату боргу, оскільки такі не відповідають вимогам статті 17 цього Закону та не є виконавчими документами в розумінні положень цього Закону.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила позивач, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, управлінням Пенсійного фонду України у м.Самборі та Самбірському районі Львівської області 03 травня 2013 року винесено вимогу за № Ф-915у про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 578,43 грн.

26 травня 2014 року Самбірською ОДПІ (Самбірський район) Міндоходів України винесено вимогу за № Ф-205-25 про сплату позивачем боргу (недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 14 035 грн.

Надалі вказані вимоги були надіслані на примусове виконання до відділу ДВС Дрогобицького МУЮ і державним виконавцем цього відділу ОСОБА_3 за цими вимогами були відкриті виконавчі провадження:

- 03.12.2014 р. ВП № 45677718 з виконання вимоги № Ф-205-25 від 26.05.2014 р.;

- 12.12.2014 р. ВП № 458310085 з виконання вимоги № Ф-915у від 03.05.2013 р.

Постановою цього ж виконавця від 24 лютого 2015 року виконавче провадження за № 458310085 було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 46656028.

Того ж дня та 16.04.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Дрогобицького МУЮ було описане та арештоване належне позивачу майно.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів скасування чи визнання протиправними вищевказаних вимог, на підставі яких державний виконавець відкрив виконавче провадження.

Оскільки ці вимоги є виконавчими документами, відповідач правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений законами, відкрив виконавче провадження по виконанню вказаних виконавчих документів.

З приводу позовної вимоги про закриття зведеного ВП № 46656028 зазначено, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу (пункт 8 частини другої цієї статті).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Частиною першою статті 25 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Пунктом 3.6.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, яка розроблена на виконання положень Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному Законом.

За приписами частин четвертої пятої статті 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (в редакції, яка діяла до 04.07.2013 р.; надалі Закон № 2464-VI) територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобовязаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Згідно із положеннями частин четвертої пятої статті 25 Закону № 2464-VI (в редакції, яка діє з 04.07.2013 р.) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобовязаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу є виконавчим документом, подана на примусове виконання до відповідача повноважними органами та відповідає вимогам, визначеним у Законі України «Про виконавче провадження».

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про правомірність постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень на підставі вимог про сплату боргу, а також постанови про приєднання виконавчого провадження (відкритого на підстави вимоги про сплату боргу № 915у від 03.05.2013 р.) до зведеного виконавчого провадження, а тому підстави для їх скасування відсутні.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року в адміністративній справі № 813/1378/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

ОСОБА_4

Ухвала в повному обсязі складена 30 листопада 2015 року.