Ухвала суду № 54015232, 24.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 876/7273/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р. М., Улицького В. З.

за участю секретаряКорнієнко О. А.

позивачаОСОБА_1

представника третьої особиОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року по справі № 809/1587/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації,

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2015 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, яким просить визнати протиправною та скасувати реєстрацію в єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт декларації про готовність обєкта до експлуатації реконструкції індивідуального житлового будинку віл. Нова 18, в м. Івано-Франківську ОСОБА_3 №ІФ 142160410226 від 10 лютого 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області на підставі недостовірних даних протиправно зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації обєкта, чим порушено права позивача, як власника сусідньої земельної ділянки, а відтак вказане рішення підлягає до скасування

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації обєкта - реконструкція індивідуального житлового будинку по вул.Нова,18 в м. Івано-Франківську від 10 лютого 2015 року №ІФ 142150410226.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодилася третя особа ОСОБА_3. Подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що реконструкція була проведена ще до 1999 року, а запис від 2014 року є лише формальністю для узаконення такої реконструкції. Також вказує, що відповідач заперечує будь-яке притягнення третьої особи до відповідальності за порушення у сфері містобудування, а відтак відсутні будь-які докази про порушення вчинені під час реєстрації чи реконструкції.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга належить до часткового задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору дарування від 31 липня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2897, ОСОБА_1 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,0573 га, що знаходиться по вул. Нова,16 в м. Івано-Франківську.

Відповідно до державного акту на право власності серії ЯП за № 912726 третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0382 га, по вул. Нова,18 в м. Івано-Франківську, тобто є суміжним землевласником.

Рішенням Виконавчого комітету № 11 від 21 січня 1999 року введено до складу будинковолодіння ОСОБА_3 прибудовані до будинку три веранди, два санвузли, коридор, переобладнані з сараю житлові приміщення та збудований господарський сарай з літньою кухнею та гаражем.

Актом державної приймальної комісії вказані вище приміщення введено до складу будинковолодіння третьої особи та прийнято в експлуатацію.

Позивач звернувся з листом до відповідача щодо без відповідних документів та згоди суміжного землевласника самовільно розпочатої реконструкції житлового будинку третьої особи.

На вказане звернення позивачем отримано відповідь за № М-15/706 від 30 жовтня 2014 року, відповідно до якої посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області 28 жовтня 2014 року проведено позапланову перевірку та встановлено факт самовільної реконструкції господарської будівлі по вул. Нова,18 в м. Івано-Франківську, проводяться заходи щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт за № ІФ 062143250083 від 20 листопада 2014 року, подане третьої особою, з реконструкції індивідуального житлового будинку по вул. Нова,18 в м. Івано-Франківську.

На підставі вищезгаданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт, Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації обєкта - реконструкція індивідуального житлового будинку по вул. Нова, 18 в м. Івано-Франківську від 10 лютого 2015 року №ІФ 142150410226.

ОСОБА_1 27 березня 2015 року повторно звернулася до відповідача з вимогою вжити заходів, щодо ОСОБА_3, оскільки останньою і надалі продовжується реконструкція житлового будинку, що порушує права позивача, як суміжного землевласника.

Листом від 7 квітня 2015 року за № М-15/1009/136. позивача повідомлено, що ОСОБА_3 до Управління держархбудінспекції в Івано-Франківській області було подано декларацію про готовність обєкта до експлуатації - реконструкції індивідуального житлового будинку на вул. Нова, 18 в м. Івано-Франківську, яка відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року за № 461, була перевірена на повноту даних та зареєстрована за № ІФ 142150410226 від 10 лютого 2015 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Свідоцтва про право власності №34113285 будинок на вул. Нова, 18 в м. Івано-Франківську загальною площею 169,3 м2 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у Державі. При цьому судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Водночас система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Пунктами 1, 7 частини 1 статті 3 КАС України також визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (далі субєкт владних повноважень).

Таким чином, головною ознакою публічно-правових спорів є участь у них хоча б однією зі сторін субєкта владних повноважень. Окрім того, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 та частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку зі здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, необхідною ознакою належності справи до адміністративної юрисдикції є здійснення цим субєктом владних управлінських функцій та повноважень, і ці функції та повноваження повинні здійснюватись ним саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Компетенція адміністративних судів визначена статті 17 КАС України та поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Вказаний перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню або поясненню, навіть опосередковано через інші законодавчі акти.

Загальний аналіз процесуальних норм законодавства України, за якими визначаються юрисдикційна належність та підсудність справ різній судовій спеціалізації, вказує на певні критерії розмежування спорів між ними. До яких, зокрема, входять такі, як: 1) суб'єктний склад сторін спору; 2) предмет спірних правовідносин; 3) характер спірних правовідносин.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо таку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на спірні правовідносини колегія суддів прийшла до висновку, що в даній справі має місце спір про право, який стосується реалізації права власності на земельну ділянку, а відтак спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Мотивуючи висновок про підстави закриття провадження в адміністративній справі апеляційний суд прийшов до висновку, що оскільки рішення відповідача безпосередньо повязані із виникненням та реалізацією права власності, а також, то таке повинне розглядатись в порядку цивільного судочинства, шляхом захисту порушеного права власності.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з огляду на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а провадження в справі належить закриттю.

Керуючись статтями 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року по справі № 809/1587/15 скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.

Розяснити позивачу, що зазначений спір належить до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийКузьмич С. М.

СуддіГулид Р. М.

ОСОБА_4

Повний текст ухвали складено 27 листопада 2015 року