Ухвала суду № 54015203, 10.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 р. Справа № 61460/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Конвектор» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Конвектор» до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Завод «Конвектор» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.06.2011 року № НОМЕР_1, яким йому збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 31537,50 грн., в тому числі 25230,00 грн. за основним платежем і 6307,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № НОМЕР_2, яким йому збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 39421,25 грн., в тому числі 31537,00 грн. за основним платежем і 7884,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивач не надав суду належних і достатніх доказів реальності та товарності господарських операцій між ПП «Карніка», (правонаступником якого є ТзОВ «Завод «Конвектор») та ПП «Уж-Експрес». А оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що реальність господарських операцій з ПП «Уж-Експрес» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПП «Карніка» і ПП «Уж-Експрес» є безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

11-27.04.2011 року працівники Державної податкової інспекції в місті Ужгороді провели виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Завод «Конвектор», яке являється правонаступником ПП «Карніка», з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року до 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт від 06.05.2011 року № 2/23-50/20455240.

А 20-26.05.2011 року працівники Державної податкової інспекції в місті Ужгороді провели виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Завод «Конвектор», яке являється правонаступником ПП «Карніка», з питань, що стали предметом оскарження відповідно до наданого ТОВ «Завод «Конвектор» заперечення на акт перевірки від 06.05.2011 року № 2/23-50/20455240, за результатами якої було складено акт від 02.06.2011 року № 11/12-50/20455240.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31537,00 грн., та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 25230,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція в місті Ужгороді прийняла податкові повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № НОМЕР_1, яким ТзОВ «Завод «Конвектор» у числі 25230,00 грн. за основним платежем і 6307,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № НОМЕР_2, яким ТзОВ «Завод «Конвектор» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 39421,25 грн., в тому числі 31537,00 грн. за основним платежем і 7884,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ТзОВ «Завод «Конвектор» оскаржило дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак його скаргу було залишено без задоволення, а рішення без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», питання щодо податку на прибуток підприємств Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування субєктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а повязане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Водночас колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, є факт реальності придбання таких товарів (робіт, послуг), для чого відповідні витрати платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

Водночас за відсутності факту реального виконання господарської операції відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів, а отже, і заявлятись в подальшому до бюджетного відшкодування.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 року у справі № 21-37а10, в якій зазначено, що неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ТзОВ «Завод «Конвектор», яке є правонаступником ПП «Карніка», стверджує, що у липні-грудні 2010 року останнє без укладення письмового договору придбавало в ПП «Уж-Експрес» товар (будівельні та розхідні матеріали, спецодяг тощо).

На підтвердження реальності отримання від ПП «Уж-Експрес» зазначеного товару, оплати його вартості та використання у власній господарській діяльності позивач надав суду копії відповідних рахунків-фактур, податкових і видаткових накладних, бухгалтерську довідку щодо взаємовідносин ПП «Карніка» з ПП «Уж-Експрес» за період з 01.07.2010 року до 31.12.2010 року, копію договору від 11.12.20008 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного між ПП «Карніка» як роботодавцем з працівником підприємства ОСОБА_2, копію витягу з журналу реєстрації довіреностей ПП «Карніка» за 2010 рік, виписку з банківського рахунку підприємства, копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) товарів, копії актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів типової форми № ОЗ-2, копію накладної на передачу готової продукції та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» за січень 2011 року жовтень 2013 року.

Також на підтвердження своїх доводів позивач посилається на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.02.2015 року у справі № 907/1283/14 за позовом ТзОВ «Завод «Конвектор» до ПП «Уж-Експрес» про стягнення боргу та наказ цього суду від 10.03.2015 року про примусове виконання цього рішення.

Однак колегія суддів враховує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положеннями цих Правил учасниками транспортного процесу є вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник.

А відповідно до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно із змістом наведених норм товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки (купівлі-продажу) щодо сторони договору, яка зобов'язана здійснити доставку товару.

Також колегія суддів зазначає, що у вказаних вище видаткових накладних передбачено умови поставки відвантаження зі складу, проте, як пояснив представник позивача під час розгляду справи судом першої інстанції, товари доставлялися представником ПП «Уж-Експрес» на склад ПП «Карніка», однак не зміг повідомити, хто виписував податкові, видаткові накладні та рахунки-фактури.

Однак всупереч вимогам наведених норм податкового законодавства та законодавства про транспорт позивач не надав суду товарно-транспортних накладних чи інших товаросупровідних документів, які б підтверджували фактичне здійснення поставки ПП «Уж-Експрес» зазначених вище товарів, в зв'язку з чим поставка цих товарів позивачу не може вважатись встановленим фактом.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Під час проведення працівниками Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області перевірки ПП «Уж-Експрес», за результатами якої був складений акт від 22.04.2011 року № 1/23-60/36908299, було встановлено, зокрема, відсутність цього підприємства за місцезнаходженням, відсутність у нього майна, інших матеріальних і трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутність ведення бухгалтерського обліку, неподання податкової звітності, відсутність первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.

03.02.2011 року ОСОБА_3, який зазначений засновником і директором ПП «Уж-Експрес», надав пояснення про те, що зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду на вимогу третіх осіб без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. Документів, які стосуються діяльності підприємства, не оформляв і не підписував, а лише на вимогу невстановлених осіб підписав дві угоди та не заповнені бланки чекової книжки.

Крім того, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, від 24.06.2011 року у справі № 2а-1296/11/0770 за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до громадянина України ОСОБА_3 та ПП «Уж Експрес» про визнання установчих документів недійними з моменту реєстрації, позов було задоволено: визнано недійсним рішення засновника № 1 ПП «Уж Експрес» ОСОБА_3 від 27.01.2010 року, статут ПП «Уж-Експрес», зареєстрований державним реєстратором Ужгородської районної державної адміністрації 28.01.2010 року, з моменту його реєстрації, тобто з 28.01.2010 року та визнано недійсним свідоцтво № 10026917 серії НБ № 051865 про реєстрацію ПП «Уж Експрес» платником податку на додану вартість з моменту його видачі, тобто з 13.02.2010 року.

При цьому колегія суддів враховує, що кожна із наведених вище обставин сама по собі не є достатнім доказом відсутності факту реального здійснення господарських операцій, однак, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що ПП «Карніка» всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надало належних і достатніх доказів того, що господарські операції між ним та ПП «Уж-Експрес» мали реальний (товарний) характер, тобто не доведено факту реального отримання позивачем товарів від зазначеного підприємства, що в свою чергу позбавляє позивача права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

Посилання позивача на підтвердження своїх доводів на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.02.2015 року у справі № 907/1283/14 за позовом ТзОВ «Завод «Конвектор» до ПП «Уж-Експрес» про стягнення боргу та наказ цього суду від 10.03.2015 року про примусове виконання цього рішення, на думку колегії суддів, є безпідставним, оскільки під час розгляду даної справи господарський суд не досліджував обставин щодо реальності поставки ПП «Уж-Експрес» товарів ПП «Карніка» в липні-грудні 2010 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що відображення позивачем в фінансовому та бухгалтерському обліку, а також використання у власній діяльності товарів, які за найменуванням та характеристиками відповідають тим, що вказані у зазначених вище накладних, виписаних від імені ПП «Уж-Експрес», на що посилається позивач, не є належним та беззаперечним доказом того, що ці товари були придбані саме у вказаного підприємства.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши зібрані докази та положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ПП «Карніка», правонаступником якого є ТзОВ «Завод «Конвектор», сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, за результатами взаємовідносин з ПП «Уж-Експрес» з порушенням вимог законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Конвектор» залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі № 2а-3903/11/0770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Конвектор» до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийО.М. Довгополов

СуддіЛ.Я. Гудим

ОСОБА_4

Ухвала складена в повному обсязі 16.11.2015 року