Рішення № 54013511, 27.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14354/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1991/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, стягнення компенсації за ? вартості автомобілів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особистого права власності на автомобілі, стягнення страхового відшкодування, стягнення сплачених позивачем коштів за особисті зобовязання по дошлюбному кредиту ОСОБА_2 та витрат на правову допомогу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, стягнення компенсації за ? вартості автомобілів.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ними за спільні кошти було придбано автомобіль марки «Nissan Qashqai», 2012 року випуску, вартістю 205 000 грн. і автомобіль марки «Chevrolet Aveo SA69Y», 2008 року випуску, вартістю 100 000 грн.

Посилаючись на те, що зазначені автомобілі були відчужені відповідачем, в порядку поділу спільного майна подружжя, просила стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію за ? вартості транспортних засобів в сумі 152 000 грн., які були придбані ними під час шлюбу та знаходилися у користуванні та володінні відповідача та розділити спільно придбане майно в період шлюбу, виділивши відповідачу автомобілі марки «Nissan Qashqai» і автомобіль марки «Chevrolet Aveo SA69Y», стягнути з відповідача судові витрати та втрати на правову допомогу.

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання особистого права власності на автомобілі, стягнення страхового відшкодування, стягнення сплачених позивачем коштів за особисті зобовязання по дошлюбному кредиту ОСОБА_2 та витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що шлюб між ними був розірваний в серпні 2013 року, а шлюбні стосунки були припинені ОСОБА_2 в лютому 2013 року.

Відповідачкою були забрані усі цінні речі з квартири позивача, в тому числі і речі його матері ОСОБА_4

Зазначав, що спірні автомобілі були придбані за його особисті кошти та кошти його матері, більше того, автомобіль марки «Chevrolet Aveo SA69Y» був придбаний у березні 2009 року: завдаток сплачений 06 березня, решта суми 26 березня, а шлюб був укладений між сторонами 18 березня, тому зазначений автомобіль був його дошлюбним майном.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Chevrolet Aveo SA69Y» зазнав пошкоджень, який відновленню не підлягав і відповідачка отримала за нього страхове відшкодування в сумі 41 481,67 грн.

На момент їх одруження у ОСОБА_2 були боргові зобовязання, які він погашав за кошти своєї матері, крім того утримував дружину та її дітей.

Збільшивши позовні вимоги, просив визнати, що йому належали на праві особистої приватної власності автомобіль НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2, стягнути із ОСОБА_2 в його користь 41 481,67 грн. страхового відшкодування, стягнути із ОСОБА_2 в його користь сплачені ним кошти за дошлюбний кредит ОСОБА_2 в сумі 17 000 грн. та 8 000 грн. за оплату юридичних послуг, стягнути з відповідачки в його користь всі понесені ним судові витрати.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 травня 2014 року зазначені позови було обєднано в одне провадження.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на неповне зясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, порушення судом норм матеріального права.

Зазначає, що невірним є висновок суду про неналежність доказів, що за металобрухт з автомобіля «Chevrolet Aveo SA69Y» ОСОБА_3 міг отримати кошти, які підлягали б поділу, оскільки вона представила докази про знаходження спірного автомобіля на станції технічного обслуговування.

Вказує, що в зазначеному транспортному засобі не пошкоджені двигун, автоматична коробка передач, стійки, корпус, які мають значну ринкову вартість, а також немає даних про утилізацію автомобіля «Chevrolet Aveo SA69Y» та анулювання свідоцтва СРД650461 про його реєстрацію.

Необґрунтованим є і висновок суду про обовязкову згоду одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, оскільки вона просить про стягнення в її користь грошової компенсації за поділ майна спільної сумісної власності і згідна на отримання грошової компенсації в розмірі 67 500 грн. половини внесеної суми в момент укладення договору купівлі-продажу автомобіля НОМЕР_3.

У звязку з наведеним просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з наведених вище мотивів.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 в частині стягнення компенсації ? вартості автомобілів «Chevrolet Aveo SA69Y» та «Nissan Qashqai» суд першої інстанції виходив з того, що автомобілі були придбані за час шлюбу та були спільним майном подружжя, однак автомобіль «Chevrolet Aveo SA69Y» в період шлюбу був визнаний непридатним та не підлягав відновленню, а належних доказів того, що за металобрухт з даного автомобіля ОСОБА_3 міг отримати кошти суду не надано.

Щодо автомобіля «Nissan Qashqai», то суд першої інстанції вважаючи моментом припинення шлюбу дату набрання законної сили рішення суду, а саме, 27 серпня 2013 року, виходив з того, що даний автомобіль було реалізовано під час шлюбу, а кошти було витрачено на боргові зобовязання подружжя перед банком.

Крім того, суд виходив з того, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, однак, відповідач сплатити грошову компенсацію не погоджується і кошти на депозитний рахунок не вніс.

Проте, такі висновки суду першої інстанції зроблено в порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У п.23 постанови Пленуму № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, Верховний Суд України розяснив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно розяснень, викладених в п.30 зазначеної постанови, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є обєктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

З матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, за час якого у них народився син ОСОБА_7, 23 липня 2010 року.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 05 серпня 2013 року, яке набрало законної сили 27 серпня 2013 року, шлюб між сторонами було розірвано.

Зазначеним рішенням було встановлено, що з вересня 2012 року сторони проживають окремо та не підтримують жодних сімейних стосунків.

Факт припинення подружніх відносин у вересні 2012 року не заперечили і сторони в засіданні апеляційного суду.

Судом встановлено, що в період шлюбу сторонами було придбано автомобіль НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2, які були зареєстровані за відповідачем ОСОБА_3

Зокрема, автомобіль НОМЕР_1 було придбано згідно договору купівлі-продажу від 26 березня 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» та сплачено за нього кошти в розмірі 102 600 грн., що підтверджується меморіальним ордером №52165244 від 27 березня 2009 року.

Матеріали справи не містять письмових доказів про те, що частину коштів ОСОБА_3 за даний автомобіль було внесено до одруження, а тому не заслуговують на увагу його доводи про те, що даний автомобіль був його дошлюбним майном.

Також встановлено, що 21 травня 2012 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 зазнав механічних пошкоджень і 05 липня 2012 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 41 484,61 грн. ОСОБА_2, яка по договору страхування виступала страхувальником зазначеного транспортного засобу.

Відповідно до звіту про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу №1328/06/12 від 20 червня 2012 року, ринкова вартість післяаварійного транспортного засобу «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_5, в пошкодженому стані складає 30 450 грн.

Станом на 17 листопада 2015 року транспортний засіб марки «Chevrolet Aveo SA69Y» д.н.з. НОМЕР_5, 2008 року випуску є зареєстрований за ОСОБА_3

Доводи ОСОБА_3 про те, що залишки пошкодженого автомобіля ним було здано на металобрухт, за які він одержав 1 000 грн. належними доказами не підтверджено.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль НОМЕР_6 є спільним майном подружжя, ринкова вартість автомобіля в післяаварійному стані складає 30 450 грн., колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 належить ? його частина.

А оскільки спірний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 і ним не надано доказів його місцезнаходження, на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 підлягає стягненню ? частина вартості залишків транспортного засобу, яка не спростована ним в судовому засіданні, залишивши даний автомобіль у власності ОСОБА_3

Також встановлено, що 18 червня 2012 року було сплачено перший внесок за автомобіль «Nissan Qashqai», 2012 року випуску у сумі 135 070 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №4005, виданої ТОВ «Альянс-А», 19 червня 2012 року вказаний автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_3

Відповідно до кредитного договору №1/1167525 від 22 червня 2012 року, укладеного між ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_8» та ОСОБА_3, останній отримав грошові кошти у сумі 74 257,33 грн. для придбання транспортного засобу «Nissan Qashqai» вартістю 207 800 грн., поручителем за кредитним договором виступила ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до квитанцій, погашення кредиту здійснювалося ОСОБА_3 і 01 квітня 2013 року ним було повністю погашений кредит.

Як встановлено апеляційним судом, кредит погашався відповідачем, а тому вказані кошти не є спільною сумісною власністю подружжя.

03 квітня 2013 року автомобіль НОМЕР_2, 2012 року випуску був знятий з обліку для реалізації і в цей же день згідно довідки-рахунку №133908 від 03 квітня 2013 року його було продано за 140 377,31 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що спільною сумісною власністю подружжя були тільки кошти, внесені як перший внесок за автомобіль «Nissan Qashqai» в сумі 135 070 грн., оскільки зобовязання за боргами подружжя виконано лише ОСОБА_3

З врахуванням того, що частка внесених подружжям коштів у вартості автомобіля становила 65 %, зазначений автомобіль було відчужено уже після припинення подружніх відносин і частину коштів від продажу спірного автомобіля відповідач позивачу не передав, колегія суддів приходить до висновку, що частка ОСОБА_2 у даному автомобілі становила 32,5 %, а тому з урахуванням вартості автомобіля на час його продажу, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація вартості її частки за відчужений автомобіль «Nissan Qashqai» в розмірі 45 622, 62 коп.

У силу ст. 71 СК України, якою керувався суд першої інстанції при розгляді справи, при поділі майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тобто, установлена необхідність попереднього внесення грошової суми на депозитний рахунок суду в разі, коли позивач заявляє вимоги про залишення у його власності неподільної речі і бажає виплатити відповідачу компенсацію замість його частки.

А тому висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності згоди відповідача на присудження грошової компенсації та невнесення ним на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми відсутні підстави для присудження грошової компенсації є невірним, оскільки позивач у позовній заяві просила стягнути з відповідача її долю у грошовому еквіваленті із спільної власності, а тому обовязкова згода другого із подружжя в цьому випадку законом не передбачена.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Заперечуючи позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилався на те, що автомобілі було придбано не за подружні кошти, а за кошти позичені у батьків, про що свідчать надані розписки, разом з тим, надані суду копії розписок про одержання в борг коштів на придбання автомобілів не свідчать про те, що такі кошти позичалися зі згоди позивача та були використані саме на придбання спірних автомобілів.

Що стосується доводів ОСОБА_3 про те, що в період шлюбу ним здійснювалися погашення кредитних зобовязань по дошлюбному кредиту ОСОБА_2, а тому сплачені ним кошти повинні враховуватися при поділі майна, то колегія суддів вважає, що такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи платником по кредитним зобовязанням виступала ОСОБА_2

У звязку з наведеним, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ОСОБА_2 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов слід задовольнити частково та провести поділ спільного майна подружжя, виділивши ОСОБА_3 у власність автомобіль «Chevrolet Aveo SA69Y» та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості залишків транспортного засобу «Chevrolet Aveo SA69Y» в сумі 15 225 грн. та грошову компенсацію вартості частки за відчужений автомобіль «Nissan Qashqai» в сумі 45 622, 62 коп., а всього 60 847,62 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені нею судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 912,72 грн., які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 608, 48 грн. та сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 304, 24 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ОСОБА_3 не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2015 року в частині відмови в позові про стягнення грошової компенсації половини вартості транспортних засобів скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Провести поділ спільного майна подружжя, виділивши ОСОБА_3 у власність автомобіль «Chevrolet Aveo SA69Y», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості залишків транспортного засобу «Chevrolet Aveo SA69Y», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 в сумі 15 225 грн. та грошову компенсацію вартості частки за відчужений автомобіль «Nissan Qashqai», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 в сумі 45 622, 62 коп., а всього - 60 847,62 грн.

В решті рішення залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 912,72 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_9