Ухвала суду № 54013459, 27.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1488/15

Провадження № 22-ц/779/2261/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бельмега М.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Косівського районного суду від 03 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 26 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № IFWWGK00000009, згідно умов якого банк надавав позичальнику кредитні кошти у розмірі 25 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 25 жовтня 2016 року.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № IFWWGK00000009/1 від 04 грудня 2013 року. У той же день між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 теж було укладено договір поруки № IFWWGK00000009/2 за виконання позичальником зобовязань за кредитним договором.

Посилаючись на те, що станом на 25 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором становила 82 925,68 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 40 140,72 грн., заборгованості по процентах 12 032,82 грн. та пені 30 752,14 грн., яку відповідачі в добровільному порядку відмовляються погасити, банк просив позов задовольнити.

Рішенням Косівського районного суду від 03 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 40 140,72 грн. заборгованості за кредитом, 12 032,82 заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 000 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а всього 53 173,54 грн. заборгованості за кредитним договором № IFWWGK00000009 від 26 жовтня 2006 року.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору у розмірі по 177,52 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі на рішення суду в частині зменшення розміру пені ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобовязальні правовідносини між кредитором та боржником.

Вважає, що розмір неустойки судом може бути зменшений за одночасної наявності двох умов, що вказані у ч.3 ст.551 ЦК України.

Крім того, істотними обставинами в розумінні ст.551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобовязання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.

А тому, у суду першої інстанції не було законних підстав для зменшення суми неустойки.

Крім того, судом підтверджено невиконання відповідачем зобовязань за кредитним договором та наявність заборгованості, а також те, що сторони дійсно обумовили можливість нарахування неустойки банком в разі порушення позичальником умов кредитного договору.

Зазначає, що судом не враховано, що відповідно до п.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Просить рішення суду в частині відмови в стягненні пені змінити та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідачів пеню у розмірі 30 752,14 грн.

В засідання апеляційного суду сторони не зявилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином були повідомлені.

Вислухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № IFWWGK00000009, за умовами якого банк надав останній кредитні кошти у розмірі 25 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 25 жовтня 2016 року.

Умовами договору було визначено, що щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку щомісячний платіж у сумі 473, 52 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

З метою забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором, 04 грудня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_3 було укладено договори поруки, за умовами яких вони поручилися за виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань.

Як вбачається з розрахунку позивача, заборгованість ОСОБА_2 станом на 25 червня 2015 року становить 82 925,68 грн., з яких заборгованість за кредитом 40 140,72 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 12 032,82 грн. та пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 30 752,14 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені в обсязі, нарахованої позивачем, суд першої інстанції з врахування доводів ОСОБА_2 про важке матеріальне становище відповідачів та неможливість належним чином виконувати кредитні зобовязання, на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України дійшов до висновку про можливість зменшення пені, що підлягає до стягнення до 1 000 грн.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Підставою, яка породжує обовязок сплатити неустойку, є порушення боржником зобовязання, яке визначене ст. 610 ЦК України.

Умовами кредитного договору було передбачено, що за порушення позичальником строків щодо сплати відсотків чи винагороди і комісії позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки (п.4.1 договору).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2, заявляючи клопотання про зменшення пені, надала суду докази перебування відповідачів у важкому матеріальному становищі, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру неустойки.

Натомість, наданий позивачем на підтвердження розміру заборгованості розрахунок свідчить про те, що 04 грудня 2013 року було збільшено тіло кредиту до 40 293, 12 грн., при цьому загальна заборгованість по процентам становила 23 618, 21 грн., а заборгованість з пені 14 952, 50 грн. 17 грудня 2013 року банк зарахувавши кошти в розмірі 23 451 грн. на погашення процентів за користування кредитом, в цей же день нарахував пеню в розмірі 12 937, 02 грн.

Таким чином, з врахуванням викладеного та приймаючи до уваги майновий стан відповідачів, не надання банком доказів щодо спричинення негативних наслідків через прострочення виконання зобовязання, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про зменшення розміру пені.

Колегія суддів вважає, що визначений розмір пені у 1 000 грн. є таким, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення пені в повному розмірі у сумі 30 752,14 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 03 вересня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_5