Ухвала суду № 54011936, 02.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1659/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу позивача - Державної фінансової інспекції в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Державна фінансова інспекція в місті Києві звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила зобов'язати Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії виконати в повному обсязі п. 1.2, 1.5 та виконати частково п. 1.6 письмової вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві від 07 жовтня 2014 року №26-031-14-14/12512.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в місті Києві відповідно до п. 1.1.1.2 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в місті Києві на II квартал 2014 року проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії за період з 01 січня 2011 року по 01 червня 2014 року, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 23 вересня 2014 року №031-30/3077.

З метою забезпечення повноти усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 8, п.7, 15 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХII, п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 та пп. 6.13, 6.18 п. 6 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 №1236, Державна фінансова інспекція в місті Києві направила на адресу відповідача вимогу від 07 жовтня 2014 року №26-031-14-14/12512.

Ревізією правильності нарахування та використання коштів, спрямованих на заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи встановлено, що всупереч вимог п. 4, 5 Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 02.07.2004 №147 та пп. 1-4 п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936, компенсації та допомоги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХII Національним науково-дослідним інститутом українознавства та всесвітньої історії за період з 01 січня 2011 року по 01 червень 2014 року нараховано та сплачено додаткової оплачуваної відпустки за рахунок загального фонду бюджету в загальній сумі 5,49 тис. грн. В результаті зазначеного Інституту завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану вище суму, та у формі №2д «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи» за 2011 рік по КПКВ 2201040 за КЕКВ 2111 (1111) завищено касові та фактичні видатки на суму 1 293,50 грн., за 2012 рік на суму 1 153,13 грн., за 2013 рік на суму 1 693,04 грн., за I квартал 2014 року на суму 1 352, 32 грн., що є порушенням вимог п. 1 ст. 3 та п. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996- ХIV.

З огляду на зазначене Держфінінспекція у місті Києві зобов'язала відповідача відобразити за даними обліку дебіторську заборгованість перед Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та забезпечити її стягнення. В іншому випадку забезпечити усунення порушення у порядку, визначеному ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (п. 1.2 вимоги).

Ревізією видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт встановлено, що згідно укладеного договору про закупівлю послуг за державні кошти від 21 жовтня 2011 року №3/21 ТОВ «Рембудсервіс плюс» надавались послуги з поточного ремонту окремих частин будівлі (дворовий фасад) Інституту. Ціна договору становить 268 000,80 грн. (з ПДВ). В ході проведеного контрольного обміру виконаних робіт ТОВ «Рембудсервіс плюс» відповідно до акту виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №3/1 на суму 30 838,39 грн. встановлено відсутність одного козирка площею 4 кв. м та козирка, який згідно акту площею 60 кв. м фактично має площу 45 кв. м. Внаслідок оплати завищеної вартості ремонтних робіт відповідачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 5 470,20 грн. з ПДВ.

За наведених обставин Держфінінспекція у місті Києві зобов'язала відповідача відобразити за даними обліку дебіторську заборгованість та забезпечити її стягнення, в т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку забезпечити усунення порушення у порядку, визначеному ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (п. 1.5 вимоги).

Ревізією повноти та правильності відшкодування орендарями комунальних послуг та експлуатаційних витрат, проведеного за період з 01 березня 2013 року по 01 червня 2014 року встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, п. 2.14, п. 3.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: за період з 01 березня 2013 року по 01.06.2014 Інститутом за рахунок коштів спеціального фонду кошторису - проведено покриття витрат сторонньої організації - Державного інституту сімейної та молодіжної політики (Договір оренди нерухомого майна (приміщення), що належить до державної власності від 28.03.2013 №6419) на загальну суму 54 782 грн. за рахунок коштів спеціального фонду бюджету без відображення дебіторської заборгованості на вказану суму. В результаті чого відповідачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 54 782,0 грн.

З огляду на таке Держфінінспекція у місті Києві зобов'язала відповідача відобразити за даними обліку Інституту дебіторську заборгованість та забезпечити її стягнення. В іншому випадку забезпечити усунення порушення у порядку, визначеному ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (п. 1.6 вимоги).

У відповідь на вимогу Держфінінспекції у місті Києві від 07 жовтня 2014 року №26-031-14-14/12512 листами від 20 листопада 2014 року №14-4056 та від 30 грудня 2014 року №14-4194 відповідач повідомив про часткове виконання вимог.

За наслідками отриманої від відповідача інформації та документів Державна фінансова інспекція у місті Києві дійшла висновку, що Національним науково-дослідним інститутом українознавства та всесвітньої історії не вжито всіх заходів на виконання вимоги від 07 жовтня 2014 року №26-031-14-14/12512, а саме п. 1.2, 1.5 - у повному обсязі та 1.6 частково, а тому звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №499/2011 від 23 квітня 2011 року, основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.

Згідно з пунктом 6 вказаного вище Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства і у цій частині вона є обов'язкова до виконання.

Колегія суддів звертає увагу, що у органу державного фінансового контролю наявні повноваження щодо права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених в ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою яких неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Належним засобом задоволення позовних вимог та майнового інтересу держави є зобов'язання відповідача вчинити дії для стягнення сум коштів у судовому та позасудовому порядку. При цьому обсяг цих дій та час їх вчинення має максимально відповідати меті перерахування коштів на рахунки відповідача.

Проте, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнені за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Аналогічний висновок про застосування зазначених вище норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України, які прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах: від 15 квітня 2014 року у справах №21-40а14 та №21-63а14, від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14, від 20 травня 2014 року у справі №21-93а14.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві, які полягають у повторному зобов'язанні відповідача виконати пункти вимоги - не можуть бути задоволені, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2015 року до Київського апеляційного адміністративного суду апелянтом подано клопотання відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» згідно з якою, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року клопотання Державної фінансової інспекції в місті Києві про відстрочення сплати судового збору - задоволено.

Так, згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання адміністративного позову) ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру встановлюється в розмірі 0,06 відсотки розміру мінімальної заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальну заробітну плату на 2015 рік встановлено у розмірі 1 218 грн.

Тобто, при поданні даної позовної заяви немайнового характеру, судовий збір становив 73 грн. 08 коп.

Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату виникнення у апелянта права на апеляційне оскарження рішення), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подані позовної заяви.

Таким чином, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року становить 80 грн. 39 коп. (73,08 *110%=80,39).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної фінансової інспекції в місті Києві (вул. Артема. Буд. 18, м. Київ, 04053. код ЄДРОУ №03741091) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 02.12.2015

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.