Ухвала суду № 54011866, 11.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2015 рокусправа № 804/9051/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 р. у справі № 804/9051/14

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про: скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_1В.) звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач, Нікопольська ОДПІ, податковий орган) від 12.03.2013 року № НОМЕР_1, яким на підставі акту перевірки № 625/04-07-17-03.2307807651 від 24.02.2014 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 40128, 60 грн., в тому числі 26752,40 грн. - за основним платежем, 13376, 20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки висновки акту податкового органу не відповідають фактичним обставинам та суперечать положенням Податкового кодексу України (ПК України) та іншим законам України. Позивач стверджує, що порушень законодавства не допускав, всі первинні документи формував у відповідності до вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Суд погодився з доводами платника податку щодо безпідставності висновків податкового органу та протиправності рішення останнього.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, не надав їм належної правової оцінки, невірно застосував норми матеріального права. Апелянт стверджує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах та у спосіб, передбачений законами України.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 , ст. 77 ПК України, наказу від 25.01.2014 року № 132 та плануграфіку проведення планових перевірок субєктів господарювання на 1 квартал 2014 року, повідомлення про перевірку від 25.01.2014 року № 47/1703, у період з 05.02.2014 року по 17.02.2014 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24. 02.2014 р. № 625/04-07-17.03.2307807651 (а.с.18-31).

З матеріалів перевірки вбачається, що Нікопольською ОДПІ при перевірці використана інформація актів податкових органів щодо перевірок контрагентів ФОП ОСОБА_1, а саме: акт Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТВК Базіс-Трейд щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року від 18.07.2012 року № 344/225/34984100; акт Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Алкіона щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року від 10.04.2013 року № 432/22.5/30601203; акт Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Алкіона щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2013 року від 08.05.2013 року № 521/22.5/30601203; акт від 02.04.2013 року № 1014/172.2307807651 Про результати перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку а додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ Шоковита за період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року.

Із змісту акту перевірки № 625/04-07-17-03.2307807651 від 24.02.2014 року відповідач дійшов висновку щодо нереальності господарських правовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ ТВК Базис-Трейд та ПП Алкіона, у звязку з чим податковий орган зазначає про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в наслідок чого занижено податков на додану вартість (ПДВ) на суму 26752, 40 грн. за період січень травень 2012 року та лютий, березень 2013 року.

На підставі акту перевірки відповідач сформував податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 002771703, відповідно до якого, податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем податок на додану вартість на 40128,60 грн., в тому числі за основним платежем - 26752, 40 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкціяї в сумі 13376, 20 грн. (а.с.32).

20.03.2014 року позивач, не погодившись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням, звернувся із скаргою до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (а.с.34-35).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.05.2014 року № 2666/10/04-36-10-08-09 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № НОМЕР_1 - без змін (а.с.36-37).

26.05.2014 року позивач звернувся із скаргою до Міністерства доходів і зборів України (а.с.34-35).

За рішенням Міністерства доходів і зборів України від 12.06.2014 року № 3834/9/99-99-10-01-03-14 «Про результати розгляду повторної скарги» скарга платника податків залишена без задоволення, а рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.05.2014 року № 2666/10/04-36-10-08-09 та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № НОМЕР_1 залишені без змін (а.с.40-41).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За визначенням пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до пп.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

У відповідності до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Висновки податкового органу повязані з обставинами господарських правовідносин позивача з ТОВ ТВК Базис-Трейд та ПП Алкіона.

Так, згідно з матеріалами справи, між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ ТВК Базис-Трейд (продавець) 07.02.2012 року укладено договір № 752 поставки автозапчастин до автомобілів, за умовами п. 1.1 якого продавець зобовязується продати, а покупець купити товар згідно накладних, які передбачають назву товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, кількість, відпускну суму. Відповідно до п. 2.1. договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або накладних, що являються невідємними частинами даного договору. За умовами п. 3.1. цього договору, оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунку. На виконання умов договору ТОВ ТВК Базис-Трейд було поставлено до ФОП ОСОБА_1 товар (в асортименті) у січні 2012 року на загальну суму 11552, 80 грн., у лютому 2012 року на загальну суму 13257, 60 грн., у березні 2012 року на загальну суму 30280, 80 грн., у квітні 2012 р. на загальну суму 24558, 00 грн., у травні 2012 року на загальну суму 264141, 40 грн.

Факт постачання товару до ФОП ОСОБА_1 підтверджується рахунками, накладними, податковими накладними. Використання отриманого товару (автозапчастин) у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 підтверджується актами на списання автозапчастин.

Крім того, 04.02.2013 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) і ПП Алкіона (продавець, постачальник) укладено договір поставки № 02.04/172, за умовами якого продавець зобовязується продати, а покупець купити товар згідно накладних, які передбачають назву товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, кількість, відпускну суму. Пунктом 2.1. договору визначено, що погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або накладних, що являються невідємними частинами даного договору. За умовами п. 3.1. цього договору, оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунку.

На виконання умов договору № 02.04/172 ПП Алкіона до позивача поставлено товарно-матеріальні цінності у лютому 2013 року на загальну суму 31230, 00 грн. та у березні 2013 р. на загальну суму 23230, 60 грн.

Постачання товару до ФОП ОСОБА_1 за вищевказаним договором підтверджується рахунками, накладними, податковими накладними. Використання отриманого товару (автозапчастин) у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 підтверджується актами на списання автозапчастин.

За даними договорами товар вивозився покупцем ФОП ОСОБА_1 власним автотранспортом, про свідчать додані до матеріалів справи копії подорожніх листів вантажного автомобіля.

Розрахунки за вказаними договорами здійснені позивачем відповідно до умов договорів у безготівковій формі, про що свідчать додані до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Матеріали справи також свідчать, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року по справі № 816/2221/13-а та Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року по справі 816/3290/13-а, якими дії податкових органів щодо коригування податкової звітності ПП Алкіона визнані протиправними та зобовязано відновити показники податкової звітності ПП Алкіона за період лютий 2010 року по березень 2013 року.

Таким чином податковим органом не доведено безтоварність господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з його контрагентами постачальниками ТОВ ТВК Базис-Трейд та ПП Алкіона.

Матеріали справи підтверджують, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій.

З аналізу норм та матеріалів справи вбачається, що правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ ТВК Базис-Трейд та ПП Алкіона. Наявними в матеріалах справи первинними документами спростовуються висновки Нікопольської ОДПІ щодо нереальності господарських відносин та відсутності обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення ФОП ОСОБА_1 операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ ТВК Базис-Трейд та ПП Алкіона.

За встановлених обставин висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а рішення законним. Суд обєктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 р. у справі №804/9051/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 р. у справі №804/9051/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий:О.А. Проценко

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:Л.П. Туркіна