Ухвала суду № 54011840, 02.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Прудник С.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2015 рокусправа № 804/7403/15 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети Правда, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 р. у справі №804/7403/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства "Таксі-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромінь" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Таксі-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромінь" про стягнення адміністративно-господарські санкції у розмірі 31842,96 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 31,84 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин по справі просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач в порушення вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не здійснив своєчасно сплату обовязкових адміністративно - господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За наявні у відповідача 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2015 року повинен був сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 31842, 96 грн.

Також за порушення термінів сплати вказаної суми адміністративно - господарських санкцій у відповідача утворилась заборгованість по сплаті пені у розмірі 31,84 грн.

Окремо зауважив, що джерелами формування спеціального фонду державного бюджету на 2015 рік у частині доходів є, зокрема, надходження до Фонду соціального захисту інвалідів.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Дочірнім підприємством "Таксі-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромінь" подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою № 10-ПІ, затвердженого наказом Міністерства праці України від 10 лютого 2007 року № 42 з доповненнями від 12 листопада 2008 року № 527.

Згідно рядка № 01 звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 135 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок №02) становить 3 особи; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів (рядок № 03) становить 5 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника (рядок № 5) у відповідача становить 15 921,48 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не визначена. (а.с.5)

З огляду на те, що відповідачем не було працевлаштовано 2 інваліда позивачем було нараховано Дочірньому підприємству "Таксі-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромінь" суму адміністративно - господарських санкцій у розмірі 31 842, 96 грн. та пеню у розмірі 31,84 грн. (а.с.6)

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст.181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

У відповідності до позиції колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.02.2010 по справі № 21-1982во09 (номер у ЄДРСР 8089874) обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 02.01.2014 року, 30.01.2014 року, 27.02.2014 року, 31.03.2014 року, 29.04.2014 року, 27.06.2014 року, 01.07.2014 року, 31.07.2014 року, 29.08.2014 року, 02.10.2014 року, 31.10.2014 року, 28.11.2014 року, були подані до Ленінського районного центру зайнятості Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) Форми № 3-ПН, у якому зазначені основні дані про вакансію, призначену для інваліда, зазначені обставини, підтверджуються письмовими доказами, що знаходяться в матеріалах справи (а.с.29-86).

Кількість вакансій для осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, склала 3 та більше осіб, що відповідає встановленій Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інваліда.

Ленінським районним центром зайнятості листом від 11.03.2015 року №01-674 (а.с.18) та листом від 03.06.2015 року № 01-1286 (а.с.27-28) підтверджено, що протягом 2014 року Дочірнім підприємством "Таксі-сервіс" Товариства з додатковою відповідальністю "Автопромінь" надавались звіти про наявність вакансій, призначених для інвалідів, з визначеною кількістю інвалідів, яка складає не менше 2 осіб.

Таким чином, відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позивачем не надано жодного доказу щодо спростування дій, вчинених відповідачем з метою виконання вимог ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, що позивачем неправомірно застосовані адміністративно-господарські санкції до відповідача.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 р. у справі №804/7403/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства "Таксі-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромінь" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_2

Згідно з оригіналом.

Помічник судді І.О.Стоілова