Ухвала суду № 54011518, 02.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/12483/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Шумейко О.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Троц В.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року про відкриття провадження у справі по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.05.2015 відкрито провадження у даній справі.

В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять ухвалу скасувати та постановити нову про повернення позовної заяви позивачу для подання до належного суду. Вважають, що вимоги позивача до ФОП ОСОБА_5 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а вимоги позивача до ОСОБА_4 пред'явлені з порушенням правил підсудності, оскільки останній не зареєстрований на території Оболонського району м. Києва.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечувала та просила ухвалу суду залишити без змін.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, за відомими суду адресами. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що справа підсудна Оболонському районному суду м. Києва.

З вказаним висновком суду погодитись не можливо, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2015 до Оболонського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ТОВ «Порше Лізинг Україна» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг, укладеного між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ФОП ОСОБА_5 Вимоги до ОСОБА_4 пред'явлено позивачем як до поручителя, згідно укладеного між ними договору поруки.

В позовній заяві позивачем зазначено місце реєстрації відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - АДРЕСА_2, що територіально знаходиться в Оболонському районі м. Києва та місце реєстрації відповідача ОСОБА_4 - АДРЕСА_1, що відноситься до Дарницького району м. Києва.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 113 ЦПК України, якою передбачено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачені: цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності з вимогами ст. 16 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 постанови № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративною судочинства України (стаття 17; далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Також, згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України у справі № 6-467цс15, відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на вся правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГГЖ України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Що стосується вимог позивача до ОСОБА_4, то такі вимоги не підсудні Оболонському районному суду м. Києва, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_4 є АДРЕСА_1, що територіально не відноситься до Оболонського району м. Києва.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається позивачу у випадку, коли справа не підсудна цьому суду.

Статтею 115 ЦПК України визначено, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження в справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Таким чином, з огляду на зміст заявлених позовних вимог та враховуючи означені вище норми процесуального закону, а також виходячи з суб'єктного складу сторін даного спору, колегія суддів приходить до висновку, що позовна заява в частині вимог до ФОП ОСОБА_5 не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства, а в частині вимог до ОСОБА_4 не підсудна цьому суду, на що помилково не звернув уваги суд першої інстанції відкриваючи провадження у даній справі.

Відповідно до п. 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Отже, з урахуванням змісту заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а саме оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вимоги апелянтів про постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про повернення позовної заяви позивачу, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року про відкриття провадження у справі - скасувати, а питання відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва