Ухвала суду № 54011441, 24.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Музичко С.Г.

ПоливачЛ.Д.

при секретарі Бугаю О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 8 серпня 2013 року,

у с т а н о в и в :

У лютому 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 1 серпня 2013 року замінено відповідача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект».

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 8 серпня 2013 року позов задоволено: договір про надання споживчого кредиту від 24 вересня 2008 року № 11396776000 укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк», договір поруки від 24 вересня 2008 року № 230343, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» - визнано недійсними; стягнуто з відповідача на користь позивачів судовий збір в сумі 2823,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 8 серпня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 7 серпня 2015 року залишено без задоволення заяву про перегляд заочного рішення від 8 серпня 2013 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апелянт посилається на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про не укладення позивачами оскаржуваних договорів згідно

_____________

Справа № 2607/8459/12

№ апеляційного провадження 22-ц/796/12699/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Богінкевич С.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

висновку спеціаліста. В обґрунтування скарги також вказує, що почеркознавча експертиза була зроблена з порушенням вимог законодавства.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Кей-Колект» - Борисов П.М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, заочне рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 24 вересня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») було укладено договір про надання споживчого кредиту №11396776000 (том І, а. с. 17, том ІІ, а. с. 10-32).

Відповідно до п.1.2.1. вищезазначеного договору ОСОБА_2 було надано кредит, шляхом зарахування на його поточний рахунок 728 265 гривень, строком до 24 вересня 2038 року, під 15 відсотків річних.

В якості забезпечення зобов'язань за вищезазначеним договором з другим позивачем - ОСОБА_3, 24 вересня 2008 року було укладено договір поруки № 230343, за яким остання погодилась нести солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору іншим позивачем (том І, а. с. 18-19, том ІІ, а. с. 33-35).

За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що договір про надання споживчого кредиту №11396776000 від 24 вересня 2009 року ОСОБА_2 не підписувався, а копія договору поруки № 230343 від 24 вересня 2015 року, наявна в матеріалах справи, не містить підпису ОСОБА_3

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області від 2 березня 2012 року № 1/127, підписи, графічне зображення яких розташоване в нижньому правому куті лицевої сторони копії договору, в графі «Позичальник: ОСОБА_2» зворотної сторони копії договору про надання споживчого кредиту з Правилами № 11396776000 від 24 вересня 2008 року, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (том І, а. с. 71-72).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вчинення в договорі про надання споживчого кредиту підпису не ОСОБА_2 є одним з доказів відсутності волевиявлення як учасника правочину, наявність яких відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦПК України є обов'язковою.

Завдяки підписанню тексту правочину здійснюється ідентифікація сторони, забезпечується визначеність того, що особа особисто приймала участь у вчиненні правочину, посвідчується намір сторони прийняти на себе зобов'язання відповідно до змісту правочину.

Отже, наявною є підстава для визнання правочину недійсним у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Наслідком визнання кредитного договору недійсним є також недійсність договору поруки, адже, відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Отже, недійсність договору про надання споживчого кредиту спричиняє недійсність договору поруки, що укладений з метою забезпечення виконання кредитного договору.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зібрані у справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, належним чином встановив фактичні обставини справи, а тому дійшов законного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Посилання апелянта на те, що висновок спеціаліста № 1-127 від 2 березня 2012 року НДЕКЦ УМВС України в Житомирські області про почеркознавче дослідження складений з порушенням вимог Закону України «Про судову експертизу» та наказу Міністерства юстиції від 8 жовтня 1998 року № 53/5 про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказаний висновок спеціаліста поданий стороною позивача як письмовий доказ згідно ст. 64 ЦПК України, а не виконаний на виконання ухвали суду про призначення судової почеркознавчої експертизи та не є висновком експерта в розумінні ст. 66 ЦПК України.

Крім того, ухвалою суду від 6 листопада 2012 року (том І, а. с. 89) та ухвалою суду від 28 травня 2013 року, яка занесена до журналу судового засідання (том І, а. с. 134), витребовувалось з АКІБ «УкрСиббанк», у подальшому з ТОВ «Кей-Колект», оригінал кредитної справи за договором про надання споживчого кредиту з правилами № 11396776000 від 24 вересня 2008 року та договору поруки № 230343 від 24 вересня 2008 року. Вказана кредитна справа, у якій мали зберігатись оригінали договорів, витребовувалась з метою призначення експертизи, однак не була представлена суду з боку кредитора АКІБ «УкрСиббанк», та його правонаступника ТОВ «Кей-Колект».

Доводи апелянта з приводу того, що надані ним в додатках до апеляційної скарги копії довідки-розрахунку залишку заборгованості (том ІІ, а. с. 50-53) та копії заяв-анкет позичальника (том ІІ, а. с. 40-46) і поручителя (том ІІ, а. с. 47-49), заяви від 8 липня та 23 липня 2009 року (том ІІ, а. с. 38, 39) спростовують висновок про підробку підпису ОСОБА_2, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, які у сукупності зводяться до заперечення факту підписання договору надання споживчого кредиту з правилами № 11396776000 від 24 вересня 2008 року.

Колегією суддів роз'яснювалося представнику апелянта про можливість призначення експертизи, разом з тим, таке клопотання суду заявлено не було.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у задоволенні позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Судом також вірно вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відхилити.

Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 8 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: С.Г. Музичко

Л.Д. Поливач