Постанова № 54011322, 02.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 грудня 2015 року 08:50 справа №826/19436/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київсервісбуд”

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київсервісбуд” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Будівельна компанія “Київсервісбуд”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року №0007842208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/19436/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 23 листопада 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; за спільним клопотанням сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, правонаступником якої є відповідач, від 16 грудня 2013 року №0007842208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Будівельна компанія “Київсервісбуд” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 421 755,00 грн., у тому числі за основним платежем – 281 170,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 140 585,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 28 листопада 2013 року №398/1-22-08-37034138 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Будівельна компанія “Київсервісбуд” (код ЄДРПОУ 37034138) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ “СВН-Антарекс” (код ЄДРПОУ 36124253), ТОВ “Фалкон-ЗД Солюшинс 2011” (код ЄДРПОУ 37649519) та ТОВ “” (код ЄДРПОУ 35254514) за період 01.01.2012 по 30.12.12” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 281 170,00 грн., у тому числі за березень, квітень, травень, червень та жовтень 2012 року.

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовано неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ “СВН-Антарекс”, ТОВ “ЗД Солюшинс” та ТОВ “Фалкон-2011”, у зв’язку із тим, за даними інформаційної бази “Податковий блок” відсутня інформація про наявність у вказаних підприємств виробничого обладнання, транспорт, сировина та матеріали для здійснення основного виду діяльності, а згідно з актами перевірок ТОВ “СВН-Антарекс”, ТОВ “ЗД Солюшинс” та ТОВ “Фалкон-2011”, складених контролюючими органами, встановлено порушення вказаними постачальниками норм Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість та не підтверджено реальність господарських операцій із контрагентами.

З огляду на зазначену інформацію відповідач дійшов висновку про не можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податних накладних, виписаних ТОВ “СВН-Антарекс”, ТОВ “ЗД Солюшинс” та ТОВ “Фалкон-2011”.

Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридична особа та платники податку на додану вартість; господарські операції є реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами і податковими накладними, а придбані роботи використано у межах господарської діяльності підприємства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Будівельна компанія “Київсервісбуд” та його контрагентами – ТОВ “СВН-Антарекс”, ТОВ “ЗД Солюшинс” та ТОВ “Фалкон-2011”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “Будівельна компанія “Київсервісбуд” (підрядник) та ТОВ “СВН-Антарекс” (субпідрядник) укладено договори про виконання робіт від 21 лютого 2012 року №21/0312, від 27 лютого 2012 року №27/0212, від 15 березня 2012 року №15/0312 та від 03 квітня 2012 року №03/0412.

За умовами вказаних договорів та додаткових угод до них, субпідрядник зобов’язався виконати наступні роботи: будівельно-монтажні роботи на об’єктах підрядника: “Оздоблювальні роботи на об’єкті “Торговий центр з надземною автостоянкою по вулиці Кірова в Кіровському районі міста Донецька”; будівельно-монтажні роботи на об’єкті: “Будівельно-монтажі роботи на об’єкті “Розважально-торговий комплекс з паркінгом за адресою: м. Ялта, вул. Маршака, 4”; “Бізнес центр з офісно-готельними та торгівельно-виставковими комплексами і центром обслуговування автомобілів”, що буде розташований на шести земельних ділянках площею 5,94 га, що знаходиться на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області”, Дилерський центр “Мазда”, дилерський центр “Мітсубіші” та МРК; “Будівництво дилерського центру з продажу та обслуговування автомобілів по вул. Шевченко в м. Харкові”.

Відповідно до актів приймання-виконаних робіт, складених протягом березня-травня 2012 року, перелік яких наведено на стор. 4 акта перевірки, ТОВ “СВН-Антарекс” виконало обумовлені договором будівельно-монтажні роботи та виписало податкові накладні від 30 березня 2012 року №№7, 8, 9, від 30 квітня 2012 року №185, від 15 травня 2012 року №37 та від 29 травня 2012 року №70 на загальну суму 1 337 024,36 грн., у тому числі податок на додану вартість – 22 837,40 грн.

14 травня 2012 року між ТОВ “Будівельна компанія “Київсервісбуд” (підрядник) та ТОВ “ЗД Солюшинс” (субпідрядник) укладено договір підряду №14/0512, за умовами якого субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи на об’єктах підрядника згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та здати роботи підряднику у встановлений строк.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт протягом червня 2012 року субпідрядник виконав будівельно-монтажі роботи на об’єкті “Будівництво дилерського центру з продажу та обслуговування автомобілів по вул. Шевченко в м. Харкові” та об’єкті “Бізнес центр з офісно-готельними та торгівельно-виставковими комплексами і центром обслуговування автомобілів”, що буде розташований на шести земельних ділянках площею 5,94 га, що знаходиться на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області”, Дилерський центр “Мазда”, дилерський центр “Мітсубіші” та МРК.

ТОВ “ЗД Солюшинс” виписало позивачу податкові накладні від 13 червня 2012 року №4 та від 18 червня 2012 року №9 на загальну суму 200 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 33 333,34 грн.

05 вересня 2012 року між ТОВ “Будівельна компанія “Київсервісбуд” (підрядник) та ТОВ “Фалкон-2011” (субпідрядник) укладено договір підряду №0509/12, відповідно до якого субпідрядник зобов’язується виконати будівельні роботи на об’єктах підрядника згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та здати роботи підряднику у встановлений строк.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт протягом жовтня 2012 року субпідрядник виконав будівельно-монтажні роботи на об’єкті “Бізнес центр з офісно-готельними та торгівельно-виставковими комплексами і центром обслуговування автомобілів” що буде розташований на шести земельних ділянках площею 5,94 га, що знаходиться на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області”, Дилерський центр “Мазда”, дилерський центр “Ситроен”.

ТОВ “Фалкон-2011” виписало позивачу податкову накладну від 10 жовтня 2012 року №6 на загальну суму 150 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 25 000,00 грн.

Як встановлено в акті перевірки та визнається сторонами, за виконані роботи позивач перерахував на рахунки субпідрядників грошової кошти.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “СВН-Антарекс”, ТОВ “ЗД Солюшинс” та ТОВ “Фалкон-2011”.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “СВН-Антарекс”, ТОВ “ЗД Солюшинс” та ТОВ “Фалкон-2011”, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Основним видом діяльності ТОВ “Будівельна компанія “Київсервісбуд” є будівництво будівель, а на момент здійснення спірних господарських операцій позивач мав відповідну ліцензію серії АВ №15576, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Суд встановив, що придбання у ТОВ “СВН-Антарекс”, ТОВ “ЗД Солюшинс” та ТОВ “Фалкон-2011” будівельно-монтажних робіт відбулася з метою виконання господарських зобов’язань перед замовниками об’єктів будівництва.

При цьому в акті перевірки та під час судового розгляду спору відповідач не заперечував реальність спірних господарських операцій та придбання робіт саме з метою провадження господарської діяльності.

Таким чином, позивач придбавав будівельно-монтажні роботи з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “СВН-Антарекс”, ТОВ “ЗД Солюшинс” та ТОВ “Фалкон-2011” були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на акти перевірок ТОВ “СВН-Антарекс”, ТОВ “ЗД Солюшинс” та ТОВ “Фалкон-2011”, оскільки будь-які ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення добросовісного покупця права відносити до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Помилковими є також посилання від подача на інформацію бази даних “Податковий блок”, так як докази на її підтвердження в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а збільшення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 грудня 2013 року №0007842208 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Будівельна компанія “Київсервісбуд” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київсервісбуд” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 грудня 2013 року №0007842208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київсервісбуд” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко