Постанова № 54011298, 02.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2015 року № 826/14729/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар»до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників проскасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2015 р. № 0000584230,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокар» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 р. № 0000584230 Міжрегіонального головного управління ДФС- Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 18.05.2015 р. № 529/28-10-42-30/32384621 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 р. № 0000584230, яким позивачу встановлено порушення граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 220 807,28 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що податковим законодавством передбачено 15-ти денний строк для направлення висновку до казначейської служби органам державної фіскальної служби. Враховуючи, що платник податків подав заяву про перерахування коштів від 04.03.2015 р., перерахування коштів відбулося 17.03.2015 р., тобто відповідачем дотримано строків перерахування коштів. Разом з тим, відповідачем порушено строки сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 01.10.2015 року, за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наступне.

Міжрегіональним головним управлінням ДФС- Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності сплати до бюджету податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р. по декларації від 27.02.2015 р. № 9081277829 Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар» (надалі - ТОВ «Єврокар»).

Перевіркою встановлено порушення п. 27.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 18.05.2015 р. № 529/28-10-42-30/32384621 та винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 р. № 0000584230, яким позивача за порушення граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % в сумі 220 807,28 грн. за платежем: податок на прибуток підприємства.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, Міжрегіональним головним управлінням ДФС- Центральний офіс з обслуговування великих платників надано відповідь від 25.05.2015 р. № 12889/10/28-10-42-3-10, якою висновки акту від 18.05.2015 р. № 529/28-10-42-30/32384621 залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 18.06.2015 р. № 12725/6/99-99-10-01-02-25, яким податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 р. № 0000584230 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень пп.21.1.1-пп.21.1.5 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Зокрема, за визначенням п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 9 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2015 р. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.

Так, згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Єврокар» було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 27.02.2015 р., реєстраційний номер 9081277829, з урахуванням уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 10.03.2015 р., реєстраційний номер 9081580169. Згідно зазначеної декларації позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 2 527 702,00 грн.

Отже, в силу п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України граничним терміном сплати самостійно визначеного підприємством податкового зобов'язання є 11.03.2015 р.

Разом з тим, відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Судом встановлено, що ТОВ «Єврокар» подано відповідачу заяву від 04.03.2015 р. № 45, в якій позивач просить надміру сплачені авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств зарахувати на рахунок оплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3 731 674,00 грн., сформованого внаслідок оплати авансових внесків з податку на прибуток, в рахунок оплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, задекларованого в податковій декларації за 2014 рік.

Разом з тим, як вбачається із висновків відповідача, датою фактичної сплати підприємством податку на прибуток у відповідності до платіжного доручення № 1004-20 є 17.03.2015 р.

Надаючи оцінку вищенаведеним обставинам справи, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Отже, наведеними вище нормами передбачено 15-ти денний строк для виготовлення та направлення органами державної фіскальної служби висновку до казначейської служби про повернення відповідних сум коштів та 5-ти денний строк для здійснення органами казначейської служби повернення (перерахування) коштів.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заява на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань із зазначенням напряму перерахування коштів повинна бути подана платником податків з урахуванням строків, як передбачені чинним законодавством для підготовки органом державної фіскальної служби висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та строків, протягом яких здійснюється повернення коштів органом державного казначейства, тобто за 20 днів до граничного терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Однак, як встановлено судом, позивач звернувся із заявою про перерахування коштів лише 04.03.2015 р., що вчинене всупереч положенням ст. 43 Податкового кодексу України.

Разом з тим, оскільки перерахування коштів було здійснено 17.03.2015 р., суд приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень було дотримано строків підготовки на направлення висновку про перерахування коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар» решту суми судового збору у сумі 3 974,52 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити Міжрегіональному головному управлінню ДФС- Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук