Постанова № 54011266, 02.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2015 року № 826/16027/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 25 березня 2015 року № 0001132202

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16027/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 25 серпня 2015 року представники позивача підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити його.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, надав письмові заперечення проти позову.

Керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 12 лютого 2015 року по 24 лютого 2015 року на підставі наказу від № 342 від 12 лютого 2015 року посадовою особою відповідача згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Свентовіт» за період з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2014 року, результати якої оформлені актом від 02 березня 2015 року № 117/26-57-22-02/34645705 (далі по тексту - акт перевірки).

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.4, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 345399 грн., у т.ч. по періодам: вересень 2014 - 94788 грн., жовтень 2014 - 2417469 грн., листопад 2014 - 3142 грн.

На підставі вищезазначених висновків та з урахуванням розглянутих заперечень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2015 року № 0001132202, яким позивачу в порушення вимог порушення п. 198.1, 198.4, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 518098,00 грн., у тому числі за основним платежем - 345399,00 грн., та за штрафними санкціями - 172699,00 грн.

Рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 21 травня 2015 року № 8226/10/26-15-10-05-35 та рішенням ДФС України від 30 липня 2015 року № 16024/6/99-99-10-01-04-25 скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення 24 березня 2015 року № 0001132202 - без змін.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ПП «Свентовіт».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 02 березня 2015 року № 117/26-57-22-02/34645705.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ПП «Свентовіт», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ПП «Свентовіт» укладено договір поставки № 615-1/14 від 22 жовтня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність обладнання відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього відповідно до умов цього договору. Асортимент товару та ціна на кожний вид наведені у специфікації №1. Сторони можуть змінити або доповнити асортимент товару, узгодивши додаткову специфікацію.

Розділом 3 договору визначено, що поставка товару проводиться на умовах СРТ на адресу: 03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 6, оф. 40 згідно правил INKOTERMS-2010. усі витрати, пов'язані з доставкою, несе постачальник. Постачальник може здійснювати поставку товару окремими партіями, але в межах встановленого строку поставки з правом дострокової поставки. Датою поставки є дата підпису покупцем видаткової накладної. Прийом товару за якістю та кількістю здійснюється сторонами у порядку, установленому чинним законодавством.

Умовами договору передбачено, що якість товару має відповідати державним стандартам і технічним умовам, що підтверджується відповідними гарантійними талонами (сертифікатами), підлягає обов'язковому маркіруванню.

Крім того, між позивачем (покупець) та ПП «Свентовіт» укладено договори поставки від 17 вересня 2014 року № 466-1/14, від 14 жовтня 2014 року № 411-1/14, від 03 вересня 2014 року № 213-1/14, від 20 жовтня 2014 року № 39-1/14 з аналогічними умовами та договори поставки від 08 жовтня 2014 року № 408-1/14, від 24 вересня 2014 року № 119-1/14, згідно яких товар постачався за адресою доставки: УПГ Мачухи, с. Мачухи, Полтавський р-н, Полтавської обл.

На виконання умов договорів поставки ПП «Свентовіт» поставило позивачу товар згідно переліку, наведеного в специфікаціях, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, ПП «Свентовіт» виписало позивачу податкові накладні, які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2014 року та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та реєстрах оплат.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2014 року на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Свентовіт» у зв'язку з придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АСТ-Технології» зареєстроване за адресою: 03148, м. Київі, вул. Героїв Космосу, 4, оф. 40. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є установлення та монтаж машин і устаткування. Крім того, позивач має право займатися наступними видами діяльності: електромонтажні роботи; інші будівельно-монтажні роботи; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням тощо.

17 лютого 2012 року позивачу видано ліцензію АВ № 614396 щодо господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури за переліком згідно додатку.

Крім того, позивач має дозвіл № 1111.12.32 на виконання робіт з монтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки з детальним переліком.

В межах здійснення власної господарської діяльності між позивачем (підрядник) та ПАТ «Укргазвидобування» укладено договори підряду від 20 жовтня 2014 року № 615/8 та від 21 липня 2014 року № 446/7, відповідно до умов яких позивачем виконувались будівельні роботи, зазначені в проектно-кошторисній документації. Умовами договорів визначено, що ТОВ «АСТ-Технології» зобов'язане на свій ризик, своїми силами та необхідними матеріалами побудувати та укомплектувати необхідним устаткуванням об'єкт.

З наявних в матеріалах справи специфікацій, графіків поставки устаткування вбачається, що позивач мав поставити на об'єкт будування товар, придбаний у ПП «Свентовіт».

На підтвердження факту передачі товарів позивачем долучено до матеріалів справи копії актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (обладнання), актів передачі обладнання в монтаж та товарно-транспортних накладних, які підтверджують передачу та перевезення товару від позивача до ПАТ «Укргазвидобування».

Крім того, між позивачем (підрядник) та ПрАТ «Нафтогазвидобування» укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт з установки підготовки газу за адресою УПГ Мачухи, Полтавського району, Полтавської області. При цьому, забезпечення матеріалами та обладнанням, необхідним для виконання робіт, покладається на позивача.

Для виконання робіт в рамках даного договору позивачем і було укладено догори 08 жовтня 2014 року № 408-1/14, від 24 вересня 2014 року № 119-1/14 з ПП «Сентовіт».

На підтвердження доказів перевезення товару позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що ПП «Сентовіт» постачало товар позивачу безпосередньо на об'єкт за адресою УПГ Мачухи, Полтавського району, Полтавської області.

Частина придбаного у ПП «Сентовіт» товару реалізована позивачем на підставі видаткових накладних в рамках укладених договорів поставки та рахунків-фактур контрагентам-покупцям, які наявні в матеріалах справи.

На підтвердження відповідності придбаного у ПП «Сентовіт» товару відповідати державним стандартам і технічним умовам позивачем долучено до матеріалів справи копії сертифікатів відповідності.

Як встановлено контролюючим органом в акті перевірки стосовно ПП «Сентовіт», у останнього відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності.

Проте, судом встановлено, що необґрунтованими є посилання відповідача на те, що господарські операції з контрагентом не мали реального характеру, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Свентовіт» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Свентовіт» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Свентовіт», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24 березня 2015 року № 0001132202 підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24 березня 2015 року № 0001132202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник