Постанова № 54011159, 02.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2015 року № 826/16315/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Зеніт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 0000542205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16315/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 03 вересня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач проти адміністративного позову заперечив, надав письмові заперечення проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

В період з 24 грудня 2014 року по 26 грудня 2014 року на підставі наказу № 2056 від 22 грудня 2014 року посадовою особою відповідача згідно п. 79.1, 79.2 ст. 79, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Гетьман» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, результати якої оформлені актом від 29 грудня 2014 року № 1837/26-59-22-05 (далі по тексту - акт перевірки).

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 441945 грн.

На підставі вищезазначених висновків та з урахуванням розглянутих відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 0000542205, яким позивачу в порушення вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 200, ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 552431,00 грн., у тому числі за основним платежем - 441945,00 грн., та за штрафними санкціями - 110486,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Гетьман».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта перевірки.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гетьман», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Гетьман» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 01 серпня 2014 року № 010814/1, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно договору виконавець надає замовнику наступні послуги: перевірка якості товару, розфасовка та перетасовка товару, консультаційні послуги по організації зберігання та транспортування продукції, охорона товару, маркетингові послуги, діагностика товару, погрузла та розгрузка товару на складах, реклама, збір необхідних документів, перевірка ваги при прийомці та передачі товару, доведення продукції до стану продаж після зберігання.

Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги, який підписується сторонами до першого числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

На виконання умов даного договору ТОВ «Гетьман» виписано рахунки на оплату (т.1, а.с. 95-102), сторонами були підписані акти надання послуг з додатком (перелік товару, по яким виконані послуги) (т.1, а.с. 76-94), а також податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с. 103-132).

Суми податку на додану вартість по вказаним вище податковим накладеним віднесено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

З пояснень позивача, викладених в адміністративному позові вбачається, що оплата за надані послуги здійснювалась на рахунок ТОВ «Стар Білдінг ЛТД» згідно договору про відступлення права вимоги № 311014/9 від 31 жовтня 2014 року в порядку безготівкового розрахунку згідно договору, на підтвердження чого долучено копію платіжного доручення та повідомлення про відступлення права вимоги. Проте, копія даного договору в матеріалах справи відсутня.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Кронас ЛТД" у зв'язку з придбанням будівельних робіт.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Обґрунтовуючи необхідність придбання послуг у ТОВ «Гетьман», позивач зазначає, що, необхідність таких послуг обумовлена жорсткими рамками прийому продукції та необхідністю в повному обсязі виконання умов договорів на поставку.

Доводи позивача про наявність ділової доцільності на укладення відповідного договору з ТОВ «Гетьман» не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності та економічної доцільності його укладення та подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Судом не приймаються в якості належних та допустимих доказів пояснення позивача, викладені в адміністративному позові щодо подальшого використання придбаних у ТОВ «Гетьман» послуг шляхом подальшої реалізації товарів, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити, у чому саме полягало надання послуг з передпродажної підготовки, догляду за майном, які саме консультаційні послуги з організації зберігання та транспортування надавалися тощо.

При цьому, судом не досліджується подальший рух товару від позивача до контрагентів згідно наданих позивачем копій первинних документів, оскільки даний товар не є предметом договору про надання послуг від 01 серпня 2014 року № 010814/1.

Доводи позивача про наявність у його контрагента - ТОВ «Гетьман» відповідної правосуб'єктності також не приймаються судом до уваги, оскільки сам по собі лише факт реєстрації відповідних юридичних осіб в органах державної влади не свідчить про намір та можливість товариства на провадження реальної господарської діяльності.

Аналізуючи зміст первинних документів, якими позивач обґрунтовує реальність господарських взаємовідносин із ТОВ «Гетьман», суд наголошує на тому, рух активів в процесі здійснення відповідних взаємовідносин позивачем суду не доведений.

Так, в наданих позивачем первинних документах не деталізовано зміст наданих ТОВ «Гетьман» послуг, відсутній їх зміст та обсяг.

Позивачем не обґрунтовано вартість послуг за договором із товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» та необхідність залучення відповідного контрагента.

Крім того, позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність надання обумовлених договором послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінцевого результату наданих послуг.

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відсутність документів, які б підтверджували рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин за договором від 01 серпня 2014 року № 010814/1 і правомірність формування позивачем даних свого податкового обліку, свідчить про обґрунтованість висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від щодо недобросовісності позивача як платника податків.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити місце надання послуг за договором від 01 серпня 2014 року № 010814/1, порядок передачі товарів, у відношенні яких надавалися дані послуги, обсягу послуг, період виконання. Позивачем не обґрунтовано і вартості заявлених послуг.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у ТОВ «Гетьман» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Надані позивачем копії податкових накладних та актів виконаних робіт із ТОВ «Гетьман» не дають змогу ідентифікувати участь останнього у взаємовідносинах з позивачем.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 200, ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року зобов'язано позивача надати суду: ліцензії (дозволи тощо), якщо передбачають види діяльності; укладені договори купівлі-продажу та інші договори, які укладені з підприємствами-контрагентами; податкові накладні, видаткові накладні та акти виконаних робіт, сертифікати, довіреності; документи, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг); інформацію про перевізників товарно-матеріальних цінностей на всіх етапах його руху від постачальника до покупця, та здійснених розрахунків за надані послуги з транспортування та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо); форми розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік), стан таких розрахунків станом на кінець періоду, що перевіряється, та на дату проведення перевірки, платіжні доручення; інформацію про наявність відповідних складських приміщень, умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, документального оформлення їх руху, проведення інвентаризації та опитування матеріально-відповідальних осіб; доказ відображення у первинних документах та документах бухгалтерського обліку проведених операцій; реєстр виданих податкових накладних з підсумками податкового зобов'язання з ПДВ за відповідні податкові періоди; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 63, 37, 36, 68, 31; дані щодо зв'язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження оснівних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства; письмові пояснення щодо укладених договорів між позивачем із контрагентами-постачальниками (продавцями) із детальним зазначенням первинних документів, складених у результаті взаємовідносин, та мети придбання товарів (послуг); інші документи, що підтверджують взаємовідносини з підприємствами-контрагентами.

Проте інших первинних документів на підтвердження реальності господарських відносин позивачем не надано.

Разом з тим, суд не приймає посилання відповідача на акти перевірок контрагентів ТОВ «Гетьман», які досліджувались по ланцюгу постачання, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд наголошує, що згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Електротехнічна компанія «Зеніт» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» відмовити.

2.Стягнути позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» (код ЄДРПОУ 36177394) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник