Постанова № 54010649, 02.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 грудня 2015 р. № 820/10949/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді : Сагайдака В.В.,

за участі секретаря судового засідання : Савчука С.С.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд:

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2015 щодо примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №46933335 від 04.06.2015 ( ВП № 49104020);

- скасувати постанову про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження від 14.04.2015 (ВП № 46933335).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови прийняті всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що у спірних правовідносинах діяв виключно в рамках закону.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15.10.2014 по справі № 640/11878/14-ц було стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» суму заборгованості за кредитним договором № 06-Н/11/37/ЮО від 06.07.2011 станом на 26.06.2014, що складається з: заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 685000,00 грн., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 173639,31 грн., пені за прострочення повернення кредитних коштів 90665,14 грн., пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами 10673,86 грн., а всього 959978 грн. 31 коп.

Після набрання рішенням законної сили, стягувач 12.02.1015 отримав у Київському районному суді м. Харкова відповідний виконавчий лист №640/11878/14-ц, який разом із заявою про відкриття виконавчого провадження був предявлений до виконання до Київського ВДВС ХМУЮ ( а.с.45-46).

Державним виконавцем відділу 13.03.2015 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження - ВП №46933335, яка в той же день була направлена сторонам виконавчого провадження ( а.с.48).

Крім того, державним виконавцем 14.04.2015 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що було внесено відповідні дані до відповідного державного реєстру ( а.с. 49-50).

При цьому, арешту майна боржника передувало направлення виконавчим органом низки запитів до контролюючих органів з метою виявлення грошового стану ОСОБА_3, про що також просив стягувач у заяві про відкриття виконавчого провадження, так як виконавчий лист не містив в собі інформації про банківські рахунки, що могло призвести до затягування виконавчого провадження.

З відповідей на запити від 31.03.2015 року вбачається відсутність грошових коштів у боржника, а крім того наявна інформація, що останній працює на посаді голови правління ПАТ «Управління механізації будівництва № 23», з приводу чого підприємством довідкою від 15.10.2015 року надано відомості щодо заробітної плати (а.с.50 зворот 52,64).

Отже, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження були вчинені дії щодо примусового виконання виконавчого листа.

Крім того, в рамках виконавчого провадження ВП №46933335 постановою від 04.06.2015 року стягнуто зі ОСОБА_3 виконавчий збір в розмірі 95997,83 грн., оскільки у строк, визначений для добровільного виконання рішення суду постановою про відкриття виконавчого провадження, а саме: до 20.03.2015, такі дії боржником вчинено не було ( а.с.52 зворот).

До відповідача 07.08.2015 року від ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» надійшла заява від 03.08.2015 № 143/4/63-4 про повернення виконавчого документу стягувачу в порядку ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки у представника, яким було подано таку заяву, не було повноважень вчинювати такі дії, державним виконавцем складено 11.08.2015 року акт, та 12.08.2015 року направлено до стягувача відповідний запит ( а.с.53-57,59).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово захищав у судовому порядку свої права, в контексті того, що виконавчим органом було порушено його права.

Так представник позивача пояснив, що оскаржував до Київського районного суду неправомірні дії з відмови у поверненні виконавчого документу стягувачу та дії щодо не відкладення проведення виконавчих дій.

Відповідними судовими рішеннями Київський районний суд відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_3 за наступних підстав.

Так з приводу дій з відмови у поверненні виконавчого документу стягувачу судом зроблено висновок, що в разі відсутності відповідних повноважень представника на подання заяви про повернення без виконання виконавчого документу орган ДВС не може здійснити відповідні дії.

З приводу не відкладення проведення виконавчих дій у звязку з тим, що позивачем не було отримано вчасно постанову про відкриття виконавчого провадження, судом зроблено висновок, що з моменту звернення до Київського ВДВС ХМУЮ із заявою від 11.08.2015 про відкладення провадження виконавчих дій, до моменту судового розгляду скарги пройшов значний термін, проте заявник до Київського ВДВС ХМУЮ для реалізації прав, передбачених ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», не звертався, хоча не був позбавлений такої можливості. До того ж місцевим судом було встановлено, що копію постанови від 13.03.2015 р. про відкриття виконавчого провадження №46933335 ОСОБА_3 має, оскільки долучив її до своєї скарги від 18.08.2015 р., але про бажання самостійно виконати рішення суду, що передбачалось вказаною постановою, не повідомив.

В подальшому, питання наявності повноважень представника стягувача на подання заяви про повернення без виконання виконавчого документу було зясовано та 05.10.2015 року відповідачем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві ( а.с.66-71).

За таких обставин, враховуючи, що виконавчий збір боржником сплачено не було, постанову від 04.06.2015 року виділено в окреме виконавче провадження № 49104020, за яким 06.10.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ( а.с. 72-75).

Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що на думку позивача постанова про стягнення виконавчого збору ВП №46933335 від 04.06.2015, як виконавчий документ, за яким 06.10.2015 відкрито виконавче провадження № 49104020, не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Тому, на думку позивача, відповідач повинен був відмовити у відкритті такого виконавчого провадження, а накладений на майно боржника арешт є незаконним, та таким, що винесено всупереч існуючого порядку черговості звернення на стягнення та перевищує суму боргу за ВП № 49104020 95997,83 грн.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Законом України «Про виконавче провадження» ( надалі Закон) унормовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з ч.6 ст. 25 Закону, у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: є письмова заява стягувача ( п.1 ч.1 ст.47 Закону).

Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження закріплені у ч.1 ст. 26 Закону. Зокрема п.6 даної частини статті визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону

Відповідно до ч.1, п. 7 ч.2 ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких зокрема віднесено постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Водночас ст.18 Закону визначені вимоги до виконавчого документу, у якому зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, для забезпечення реального виконання рішення державний виконавець може винести зокрема постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ( ч.1,2 ст.57 Закону).

Водночас звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах ( ч.1,2 ст. 52 Закону).

Проаналізувавши встановлені обставини по справі з урахуванням визначених законодавчих норм суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Щодо постанови про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження від 14.04.2015 (ВП № 46933335) така була винесена після встановлення обставин відсутності у позивача грошових коштів. Відомості щодо наявності заробітної плати позивача як голови правління ПАТ «Управління механізації будівництва № 23» надійшли до виконавчого органу значно пізніше. Отже, на час арешту майна божника та оголошення заборони на його відчуження, наявні обставини свідчили, що саме такі заходи спрямовані на реальне виконання рішення Київського районного суду м. Харкова. Посилання на неспіврозмірність вчиненого заходу з сумою боргу виконавчого збору в розмірі 95997,83 грн. в рамках ВП № 49104020 є безпідставними, оскільки арешт майна боржника виносився у ВП № 46933335, де сума боргу за кредитним договором становила 959978,31 грн.

Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2015 ВП № 49104020 про примусове виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 46933335 від 04.06.2015 слід вказати наступне. В рамках ВП № 49104020 постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 46933335 від 04.06.2015 є виконавчим документом та повинна містити в собі обовязкові реквізити, що також визначено п. 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року ( надалі Інструкція).

Представник позивача наголошував, що постанова про стягнення виконавчого збору, як виконавчий документ не містить собі необхідних реквізитів як то ідентифікаційний код відповідача, дата набрання законної сили, строк предявлення до виконання, а тому орган ДВС повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження.

З цього приводу суд зазначає, що такі вимоги є загальними, та повинні бути дотримані під час предявлення до виконання первинних вимог стягувача.

Щодо постанови про стягнення виконавчого збору, як виконавчого документу по ВП № 49104020, така є похідною від ВП № 46933335, оскільки виконавчий збір в рамках виконавчого провадження № 46933335 сплачено не було. Отже, передумовою відкриття виконавчого провадження № 49104020 стала невиконана постанова про стягнення виконавчого збору від 04.06.2015 в рамках первинного виконавчого провадження № 46933335, ініційованого за виконавчим листом Київського районного суду м. Харкова, який, як виконавчий документ, відповідав вимогам закону.

Крім того, постанова про стягнення виконавчого збору від 04.06.2015 ВП № 46933335 не оскаржена та у судовому порядку не скасована, отже є чинною.

Пунктом 3.7.4 Інструкції визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається. До виконання постанови про стягнення виконавчого збору не застосовуються положення статті 21 Закону.

Отже постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2015 щодо примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 46933335 від 04.06.2015 ( ВП № 49104020) винесена правомірно, за наявності підстав, передбачених ч.6 ст. 25 Закону.

В ході розгляду справи позивач не навів належних підстав на підтвердження позовних вимог, водночас відповідачем, в силу приписі ч.2 ст. 71 КАС України доведено правомірність винесення спірних постанов. За таких обставин у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Керуючись ст.ст.158-163,186, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанов відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.