Постанова № 54010645, 26.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 листопада 2015 р. №820/9176/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Управління пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова, третя особа - Український державний університет залізничного транспорту про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: стягнути з Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова (61170, м. Харків, вул. Блюхера, 22 Б, код ЄДРПОУ - 22682655) кошти у розмірі 176781,12 грн. до бюджету на розрахунковий рахунок №31110090700007 ГУ ДКСУ у Харківській області.

В обґрунтування позову зазначив, що в ході ревізії було встановлено, що Українською державною академією залізничного транспорту здійснені незаконні витрати бюджетних коштів в загальній сумі 176781,12 грн., допущені внаслідок нарахування і перерахування внесків до Пенсійного фонду України на суми незаконно нарахованої заробітної плати. Позивач зазначає, що внаслідок виявлених перевіркою порушень, Українською державною академією залізничного транспорту було здійснено зайве нарахування і перерахування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України на загальну суму 176781,12 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на відсутність правових підстав для заявлення вимог до Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував. У своїх запереченнях на адміністративний позов зазначив, що позивачем не надані належні та допустимі докази укладання між Управлінням Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова та Українським державним університетом залізничного транспорту будь-яких договорів, які, до того ж, були у встановленому чинним законодавством порядку визнані незаконними. Також, позивачем не надано жодного доказу своїх необґрунтованих припущень, що нібито заявлена до стягнення сума 176781,12 гривень отримана підконтрольною установою за незаконними договорами, без встановлених законом підстав та з порушенням законодавства. Представник третьої особи зазначив, що за умови існування між сторонами врегульованих відповідним законом правовідносин щодо нарахування та сплати єдиного внеску, посилання на висновки перевірки ДФІ, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають і не можуть впливати на встановлені чинним законодавством порядок та строки нарахування і сплати єдиного внеску.

В ході судового засідання, на підставі доказів наданих до суду, протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання представника третьої особи та зроблено заміну третьої особи на належну - Український державний університет залізничного транспорту.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п.9.1.1.1 плану роботи Державної фінансової інспекції в Харківській області на І квартал 2014 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 27.03.2014 №150, виданого начальником Харківської об'єднаної державної фінансової інспекції, головним державним фінансовим інспектором Харківської об'єднаної державної фінансової інспекції ОСОБА_4 з 27.03.2014 року по 18.06.2014 року було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Української державної академії залізничного транспорту за період з 01.01.2012 року по 01.03.2014 року.

За результатами ревізії суб'єктом владних повноважень було складено акт №810-40/55 від 25.06.2014 року планової ревізії фінансово-господарської діяльності Української державної академії залізничного транспорту за період з 01.01.2012 року по 01.03.2014 року (т.1 а.с. 16-37).

Також в матеріалах справи міститься додаток ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача.

На підставі висновків, викладених в акті №810-40/55 від 25.06.2014 року, позивачем була складена вимога №810-17/2624 від 01.08.2014 року про усунення виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Української державної академії залізничного транспорту порушень законодавства з фінансових питань, пунктом 3 якої передбачено: відшкодувати незаконні витрати бюджетних коштів в загальній сумі 176781,12 грн., допущені внаслідок нарахування і перерахування внесків до Пенсійного фонду України на суми незаконно нарахованої заробітної плати, шляхом перерахування коштів в загальній сумі 176781,12 грн. до державного бюджету або коригуючої звірки з Пенсійним фондом (т.1 а.с. 86-89).

Оскільки на момент подання позовної заяви вказану вимогу виконано не було, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Пунктами 7, 8, 10, 13 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-ХІ1, з наступними змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №2939) встановлено, що органу державного фінансового контролю надається право: - пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; - порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; - звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Зазначені положення Закону №2939 кореспондуються з пп.17, 18, 21 пункту 6 "Положення про Державну фінансову інспекцію України", затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (надалі за текстом - Положення).

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені нормативно-правові акти не передбачають права Державної фінансової інспекції звертатися до суду із позовом про стягнення з державної установи, у даному випадку - Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова, видатків, обовязковість яких прямо передбачена діючим законодавством України.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 затверджений "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", відповідно до п.2 та п.10 якого зазначено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі і організації з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перераховується до державного бюджету.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки, отже лише належним чином оформлений і погоджений звіт про таку оцінку є належним та допустимим доказом їх розміру.

Судом встановлено, що суб'єктом владних повноважень зазначений звіт незалежної оцінки не було надано.

Суд зазначає, що ревізією встановлено зайве нарахування і виплата заробітної плати працівникам Української державної академії залізничного транспорту, що відповідно призвело до зайвого нарахування і перерахування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року за №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Під час розгляду справи встановлено, та не заперечувалось сторонами факт нарахування і виплати заробітної плати працівниками Української державної академії залізничного транспорту.

Суд зазначає, що законність та обґрунтованість нарахування та виплати Українською державною академією залізничного транспорту застрахованим особам у відповідні періоди заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, жодним чином не впливають на обов'язок нарахувати та сплачувати відповідні суми єдиного внеску.

Окремо суд зазначає, що суми нарахувань та виплат, що слугували базою нарахування єдиного внеску у розмірі 176781,12 гривень, є виплаченими відповідним особам, на користь Української державної академії залізничного транспорту не повернуті, що виключає можливість повернення сум єдиного внеску по вказаним виплатам.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно доч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача неправомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, неналежним чином обґрунтовані, непідтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Харківській області до Управління пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова, третя особа - Український державний університет залізничного транспорту про стягнення суми відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03.12.2015 року.

Суддя Полях Н.А.