Рішення № 54008683, 26.11.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2015 р.Справа № 922/3258/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Присяжнюк О.О.

судді: Добреля Н.С. , Новікова Н.А.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Прокуратури Близнюковського району Харківської області, смт. Близнюки до 1-ого відповідача ОСОБА_1 Райдержадміністрація смт. Близнюки , 2-ого відповідача ТОВ ім. газети "Ізвєстія" с. Верхнєводяне 3-я особа Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства у Харківській області; Харківська обласна державна адміністрація; Харківська обласна рада; Відділ Держземагентства у Близнюківському районі Харківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі за участю представників:

прокурора - Боброва С.С., посвідчення 026273 від 15.05.2014р.

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - ОСОБА_2, дов.№ б/н від 04.11.2015р.

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Державної інспекції сільського господарства у Харківській області - не з'явився

Харківської обласної державної адміністрації - не з'явився;

Харківської обласної ради - не з'явився

Відділу Держземагентства у Близнюківському районі Харківської області - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Близнюківського району Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області (перший відповідач) та ТОВ імені газети "Ізвєстія" (другий відповідач), в якій просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 01.11.2011р. № 629 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети Ізвєстія для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області; визнати недійсним договір оренди землі від 01.12.2011, укладений ОСОБА_1 районною державною адміністрацією з TOB імені газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки, загальною площею 54,7801 гектарів, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6320685500:03:000:0329, загальною площею 54,7801 га, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2013р. по справі № 922/3285/13 позовні вимоги прокурора задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 01.11.2011 р. № 629; визнано недійсним договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія" 01.11.2011 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд виходив з приписів Земельного, Водного та Цивільного кодексів України, а також положень Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та дійшов висновку, що прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди земельної ділянки водного фонду ОСОБА_1 райдержадміністрацією здійснено за межами наданих їй законом повноважень, що свідчить про наявність підстав для скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди землі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014р. по справі № 922/3258/13 апеляційну скаргу ТОВ ім. газети "Ізвєстія" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014р. та рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2013р. у справі № 922/3258/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд господарському суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.08.2014р. у справі № 922/3258/13 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 01.11.2011 № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області"; визнано недійсним договір оренди землі від 01.12.2011 р., укладений ОСОБА_1 райдержадміністрацією з TOB імені газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки, загальною площею 54,7801 гектарів, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області 07.02.2012 р. за № 632068554000237. В решті позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування реєстрації земельної ділянки суд керувався приписами Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 401/2011, яким визначено, що державна реєстраційна служба України здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону, в той час, як відповідачами у справі є ОСОБА_1 районна державна адміністрації та ТОВ імені газети "Ізвестія".

Мотивуючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд вказав на перевищення ОСОБА_1 райдержадміністрацією повноважень щодо розпорядження водними об'єктами та землями водного фонду, необхідність проведення аукціону, зазначивши також, що порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р. по справі № 922/3258/13 апеляційну скаргу ТОВ ім. газети "Ізвєстія" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2014р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р. та рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2014р. у справі № 922/3258/13 скасовано в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови ОСОБА_1 райдержадміністрації від 01.11.2011 р. № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області" та визнання недійсним договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія" 01.11.2011 р., справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарським судом Харківської області від 31.03.2015 р. у справі № 922/3258/13 позов прокурора Близнюківського району Харківської області в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 01.11.2011р. № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області" задоволено; визнано незаконним та скасовано розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 01.11.2011р. № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області"; визнано недійсним договір оренди землі від 01.12.2011р., укладений ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області з TOB імені газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки, загальною площею 54,7801 гектарів, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області 07.02.2012 р. за №632068554000237.

Мотивуючи рішення суд дійшов висновку, що спірне розпорядження головою ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області прийнято з порушенням 124 та 134 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка була передана ТОВ імені газета "Ізвєстія" без проведення земельних торгів. Крім того, суд зазначив, що оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений на підставі прийнятого з порушенням вимог чинного законодавства рішення органу виконавчої влади, то такий договір підлягає визнанню недійсним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ ім. газети "Ізвєстія" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2015 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 25.08.2015року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 р. у справі № 922/3258/13 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2015 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

На підставі витягу автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області від 15.09.2015 р. для розгляду справи №922/3258/13 було призначено головуючого суддю Присяжнюк О.О.

На підставі витягу автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області від 15.09.2015 р. для розгляду справи №922/3258/13 було призначено колегію суддів, у складі головуючого судді Присяжнюк О.О., судді: Прохоров С.А., Хотенець П.В.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 01.10.2015р, справу №922/3258/13 передано на розгляд колегії суддів, у складі: головуючий суддя Присяжнюк О.О., Прохоров С.А., Хотенець П.В., у зв'язку з тим, що суддя Прохоров С.А. знаходиться у відпустці та суддя Хотенець П.В. перебуває у відрядженні, призначено повторний автоматичний розподіл заяви по справі №922/3258/13.

Згідно автоматичного розподілу судових справ, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу №922/3258/13 суду передано на розгляд суду у складі суддів: головуючий суддя Присяжнюк О.О., судді Новікова Н.А, ОСОБА_3

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2015 р. розгляд справи № 922/3258/13 було відкладено на "05" листопада2015 р. об 11:10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2015 р. розгляд справи № 922/3258/13 було відкладено на "19" листопада 2015 р. о 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015 р. розгляд справи № 922/3258/13 було відкладено на "26" листопада 2015 р. об 11:30.

Прокурор позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити, через канцелярію господарського суду надав письмові пояснення (вх.№44556 від 05.11.2015року) в підтвердження заявлених позовних вимог, в яких наполягає на тому, що голова ОСОБА_1 районної державної адміністрації приймаючи рішення щодо надання в оренду другому відповідачу земельної ділянки разом із ставком , діяв за межами своїх повноважень .

Представник третьої особи - Державної інспекції сільського господарства у Харківській області в судове засідання не з'явився.

Представник другої третьої особи (Харківська обласна державна адміністрація) в судове засідання не з'явився, у наданому на адресу суду клопотанні (вх. 47493), позовні вимоги прокурора підтримує, просить суд розглядати справу без участі представника Харківської обласної державної адміністрації.

Представник 3-ї особи (Харківської обласної ради) в судове засідання не з'явився, у наданих на адресу суду письмових поясненнях (вх. 47139), підтримує позовні вимоги прокурора, вказує на те, що районні державні адміністрації не уповноважені нормами земельного законодавства чинного, як на дату виникнення спірних відносин, так і на сьогодняшній день, розпоряджатись земельними ділянками державної власності водного фонду, розташованими за межами населених пунктів. Крім тог, просить суд розглядати справу без участі представника Харківської обласної ради.

Представник четвертої 3-ї особи (Відділ Держземагентства у Близнюківському районі) у судове засідання не з'явився.

Перший відповідач (ОСОБА_1 райдержадміністрація Харківської області) звернувся до суду з клопотанням направленим на адресу господарського суду (вх.№46709 від 20.11.2015року), та електронною поштою (вх.№1738 від 26.11.2015року), в якому просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами та за відсутності повноважного представника ОСОБА_1 райдержадміністрації.

Клопотання про розгляд справи за відсутності представників 3-х осіб та першого відповідача приймається судом та підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки неявка представників 3-х осіб та першого відповідача у судове засідання не перешкоджає всебічному та повному дослідження матеріали справи та розгляду справи по суті.

Представник другого відповідача проти позовних вимог прокурора заперечує повністю з підстав, викладених у поясненнях, поданих через канцелярію суду (вх.№39545 від 01.10.2015року). Просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 районна державна адміністрація не передавала в оренду ТОВ імені газети Ізвєстія ставок, але мала на це необхідні повноваження, також вказував на те, що позивачем не вказано жодної реальної особи, права або інтереси якої було порушено оскаржуваним розпорядженням та спірним договором (у тому числі не названо хоч однієї особи, бажаючої взяти в оренду спірну земельну ділянку, при цьому, на умовах сплати більшої орендної плати, ніж сплачує поточний орендар), конкретного розміру шкоди (недоотриманих державою грошових коштів), у зв'язку з передачею земельної ділянки поза процедурою земельних торгів (аукціонів). Окрім того, позивачем не доведено наявність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника і орендаря при визнанні незаконним та скасуванні розпорядження. Таким чином, другий відповідач вважає, що позивачем не доведено порушення інтересів будь-якої особи винесенням оскаржуваного розпорядження та укладенням спірного договору оренди землі, у зв'язку з чим, на думку другого відповідача, законні підстави для задоволення позову відсутні.

Також у наданих, через канцелярію господарського суду поясненнях (вх.№47556 від 26.11.2015року) другий відповідач вказує на те, що останній є власником гідротехнічної споруди, а саме дамби, посилаючись на договір купівлі продажу №02/07/01 від 02.07.2009 року, додаток №1 до цього договору Асортимент, кількість та ціна майна від 31.08.2009 року, акт приймання передачі від 31.09.2009 року, видаткову накладну № 12 від 31.08.2009 року, оборотно-сальдову відомість, картку рахунку: 631, договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності серія ОПН №003775 від 10.04.2013 року.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 19.11.2015 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора, представників другого відповідача та присутніх у судовому засіданні третіх осіб, суд встановив наступне.

29.12.2007р. головою ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області було прийнято розпорядження № 526, яким було вирішено надати дозвіл ТОВ імені газети "Ізвєстія" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком (орієнтовна площа 25 га) на території Самійлівської сільської ради (с. Широке) за рахунок земель державної власності, цільове використання - для рибогосподарських потреб з подальшим наданням в оренду. Подати на затвердження до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для наданих цілей до 31.12.2008р.

Розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 08.05.2009р. № 354 внесено зміни до розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області № 526 від 29.12.2007р., яким продовжений термін дії дозволу ТОВ імені газети "Ізвєстія" на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки зі ставком до 30.04.2010р.

ТОВ імені газети "Ізвєстія" був поданий на затвердження до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області проект відведення спірної земельної ділянки, однак у його затвердженні адміністрацією було відмовлено, з посиланням на відсутність висновку Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства датою до 01.05.2010р. (закінчення дозволу на виготовлення проекту землеустрою).

Відмова ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області у затвердженні проекту відведення спірної земельної ділянки стала підставою для звернення TOB імені газети Ізвєстія з позовом до суду та 27.04.2011р. господарський суд Харківської області по справі № 5023/2195/11 прийняв рішення, яким зобовязав ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Харківської області прийняти рішення про надання спірної земельної ділянки у користування, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки зі ставком для оформлення права користування на умовах оренди загальною площею 54,7801га TOB імені газети Ізвєстія для рибогосподарських потреб та надати зазначену земельну ділянку зі ставком строком на 49 років TOB імені газети Ізвєстія у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб.

01.11.2011р. головою ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області на підставі рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011р. по справі № 5023/2195/11 прийнято розпорядження № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області", яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети Ізвєстія загальною площею 54,7801 га, в тому числі: під пасовищами - 31,1217 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4705 га, водне дзеркало - 23,1879 га для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (земель водного фонду), розроблений ПП "Самфін", та надано в оренду TOB імені газети "Ізвєстія" терміном на 49 років земельну ділянку зі ставком загальною площею 54,7801 га, в тому числі: під пасовищами - 31,1217 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4705 га, водне дзеркало - 23,1879 га для рибогосподарських потреб, розташовану на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району як таку, відносно якої дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки водного фонду був наданий згідно розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.12.2007 р. № 526.

01.12.2011р. між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області (Орендодавець) та TOB імені газети "Ізвєстія" (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 районна державна адміністрація Харківської області надала, а TOB імені газети "Ізвєстія" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6320685500:03:000:0329 загальною площею 54,7801 га, в тому числі: водне дзеркало - 23,1879 га, під пасовищами - 31,1217 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4705 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб, строком на 49 років. Даний договір було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області 07.02.2012р. за № 632068554000237.

01.12.2011р. земельна ділянка передана орендарю за актом приймання передачі.

Судом встановлено, що на момент прийняття спірного розпорядження ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області та укладення спірного договору оренди між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області та TOB імені газети "Ізвєстія", рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011р. по справі № 5023/2195/11, на виконання якого булу прийнято спірне розпорядження та укладений спірний договір, було чинним.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011р. по справі № 5023/2195/11 було скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2012р.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилався на те, що спірне розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області № 629 від 01.11.2011р. винесено з порушенням закону, та підлягає скасуванню, а спірний договір оренди землі від 01.12.2011р. укладено в порушення вимог ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним. Такі дії відповідачів, на думку прокурора, свідчать про порушення прав держави та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Постановою Вищого господарського суду від 25.08.2015 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 р. у справі № 922/3258/13 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2015 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В даній постанові зазначено про те, що судами не надано оцінку обставинам, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме:

- поза увагою судів залишився лист Харківського обласного управління водних ресурсів Держаного агентства водних ресурсів України від 18.10.2013 р. № 1660, в якому повідомлено, що згідно зі статтею 5 Водного кодексу України, всі водні об'єкти на території Харківської міської ради віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення, на який зверталась увага судом касаційної інстанції;

- судом не надано оцінку факту, що на момент прийняття спірного розпорядження, рішення суду від 27.04.2011 року по справі № 5023/2195/11, на виконання якого було прийнято спірне розпорядження та укладений спірний договір, було чинним.

- судами не звернуто уваги на те, що до серпня 2012 року процедуру та порядок проведення земельних торгів (аукціонів) законодавчо врегульовано не було, що в свою чергу, унеможливлювало їх проведення та не враховано, що чинне законодавство не містить заборону органу місцевого самоврядування розпоряджатися землями комунальної власності шляхом надання їх у користування виходячи із встановлених відповідним законом повноважень;

- не досліджено зміст листа Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства Державного комітету України по водному господарству за вих. № 705 від 25.05.2010 року, саме, "Про погодження відведення земельної ділянки водного фонду на території Самійлівської с/р Близнюківського району";

- судами не вмотивовано в чому саме полягає порушення інтересів держави, які підлягають захисту та спричинення шкоди.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 25.08.2015 року по справі № 922/3258/13, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити наступне:

По-перше, в матеріалах справи міститься лист Харківського обласного управління водних ресурсів Держаного агентства водних ресурсів України від 18.10.2013 р. № 1660, в якому повідомлено, що згідно зі статтею 5 Водного кодексу України, всі водні об'єкти на території Харківської міської ради віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення. (а.с. 161 том 2)

Крім того, листом № 394 від 18.10.2013 року Держане агентство водних ресурсів України, яким розглянуто звернення TOB імені газети "Ізвєстія" (а.с. 188 том 2), повідомляє, з посиланням на наказ Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 р. № 41 «Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення», що усі водні об'єкти Харківської області віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Проте, колегія суддів не погоджується з твердженнями, викладеними у вищенаведених листах, оскільки дослідивши наказ Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 р. № 41 «Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення», судом встановлено, що у ньому передбачений перелік річок та водойм, що віднесені до водних об`єктів місцевого значення лише на території Одеської області, Миколаївської області, Херсонської області, Запорізької області, Донецької області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та він не стосується водних об*єктів, розташованих на території Харківської області.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.15 у справі № 922/364/14.

Також, колегія суддів, з цього приводу, вважає за необхідне зазначити, що ст. 5 Водного кодексу України передбачено вичерпний перелік водних об'єктів загальнодержавного значення, а саме:

1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонд загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Серед перелічених у частині першій статті 5 Водного кодексу України водних об'єктів загальнодержавного значення відсутні ставки. Отже, ставки не є водними об'єктами загальнодержавного значення.

Тому, відповідачами безпідставно зроблено висновок, що всі водні об'єкти на території Харківської області, зокрема спірний ставок, відноситься до об'єктів загальнодержавного значення.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що дані листи Держаного агентства водних ресурсів України не приймаються до уваги, оскільки наказ Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 р. № 41 «Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення» не стосується водних об*єктів, розташованих на території Харківської області, тому посилання на нього є безпідставним.

По-друге, матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття спірного розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області 01.11.2011р. № 629 було рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011р. по справі № 5023/2195/11, яке було чинним на момент прийняття розпорядження та скасовано лише постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2012р.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2. ст. 7 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Тобто, розпорядження голови районної державної адміністрації щодо виділення земельної ділянки приймаються на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Земельного кодексу України, а саме в межах своїх повноважень.

Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», а саме у п. 2.14, роз*яснено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Таким чином, рішення суду не може бути безперечною підставою для прийняття розпорядження голови районної державної адміністрації.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011р. по справі № 5023/2195/11 у подальшому було скасоване, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р., тобто ця підстава відпала.

Більш того, повноваженнями щодо надання земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб наділено інший суб*єкт права, визначений ст. 51 Водного кодексу України.

Тобто, розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області 01.11.2011р. № 629 винесено поза межами повноважень, що є підставою для його скасування у будь-якому випадку.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області № 526 від 29.12.2007 року ТОВ імені газети "Ізвєстія" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком орієнтовною площею 25 га на території Самійлівської сільської ради.

Разом з тим, договором оренди землі, укладеним 01.12.2011р. між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області та TOB імені газети "Ізвєстія" було надано в оренду TOB імені газети "Ізвєстія" земельну ділянку кадастровий номер 6320685500:03:000:0329 загальною площею 54,7801 га, в тому числі: водне дзеркало - 23,1879 га, під пасовищами - 31,1217 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4705 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Тобто, в оренду TOB імені газети "Ізвєстія" передано земельну ділянку загальною площею 54,7801 га, яка є більшою за ту, на яку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною площею 25 га) згідно розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області № 526 від 29.12.2007 року.

Щодо іншої частини земельної ділянки, то будь-якого розпорядження голови щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою решти земельної ділянки, в матеріалах справи відсутній.

По-третє, щодо передачі земельної ділянки у користування поза процедурою земельних торгів (аукціону), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження від 01.11.2011 р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Земельні торги проводяться у формі аукціону (стаття 135 Земельного кодексу України).

Проте, до серпня 2012 року процедуру та порядок проведення земельних торгів (аукціонів) законодавчо врегульовано не було, що в свою чергу, унеможливлювало їх проведення, натомість чинне законодавство не містило заборону органам державної влади та місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень, розпоряджатись землями шляхом надання їх у користування.

Більш того, колегія суддів наголошує, що земельні торги стосуються лише земельних ділянок, в свою чергу земельні ділянки водного фонду не потребують торгів.

По-четверте, колегією суддів досліджено зміст листа Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства Державного комітету України по водному господарству за вих. № 705 від 25.05.2010 року, саме, "Про погодження відведення земельної ділянки водного фонду на території Самійлівської с/р Близнюківського району" з якого вбачається, що останній містить рекомендації щодо дій відповідача, які він має прийняти для здійснення рибогосподарської діяльності у майбутньому та не було встановлено обставин, яким чином вказані необхідні дії відповідача впливають на законність прийняття оскаржуваного рішення.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження від 01.11.2011 р.) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

За змістом постанови Верховної Ради України від 14.01.2000 №1390 "Про Концепцію розвитку водного господарства України" водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Крім того, ст. 25 Закону України "Про тваринний світ" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) закріплено, що добування риби та водних безхребетних вважається рибальством, а не водним господарством.

Частиною 1 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації з землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, цільовим призначенням наданої в оренду другому відповідачу діляни визначено: для рибогосподарських потреб.

Отже, виходячи із даних обставин та з системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, враховуючи, що поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 районна державна адміністрація не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку в оренду саме для ведення рибного господарства, адже такі повноваження відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України належать Харківській обласній державній адміністрації.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.15 у справі № 913/1086/14.

По-пяте, щодо порушення інтересів держави, які підлягають захисту та визначення спричиненої шкоди, за захистом яких звернувся прокурор, то колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним, скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі у серпні 2013року.

Відповідно до ст.. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у редакції на момент звернення прокурора з позовом, прокурор мав права здійснювати нагляд за додержанням законності у сфері земельного законодавства

Частина 1 ст.13 Конституції України, визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст.ст.1, 18 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Таким чином, земля є власністю народу України, а державні органа, а саме районні державні адміністрації, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України, тому, незаконні рішення державних органів мають бути приведені у відповідність до норм законодавства не залежно від того реалізовані вони повністю, частково чи взагалі знаходяться на початковій стадії виконання, у зв*язку з чим прокурор звернувся за захистом поручених прав держави.

Крім цього, враховуючи обставини справи, колегією суддів не приймаються до уваги заперечення другого відповідача щодо передання спірної земельної ділянки без водного об*єкту та без гідротехнічні споруди.

Як вбачається з матеріалів справи, мова йде не лише про факт передачі в оренду TOB імені газети "Ізвєстія" на підставі спірного розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 01.11.2011р. № 629 землі, а про передачу разом із земельною ділянкою, водного об'єкту ставка, водне дзеркало якого становить 23,1879 га та гідротехнічної споруди (0,4705 га).

Таким чином, при укладенні договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 районною державною адміністрацією передано в оренду об'єкт права - ставок, який є самостійним об'єктом правового регулювання і має свій законодавчо закріплений порядок передачі в оренду, що регулюється положеннями Водного кодексу України.

Правовий режим земель водного фонду визначається в комплексі з правовим режимом водних відносин, які є водно - земельними відносинами і виступають єдиним комплексом об*єктів правового регулювання та регулюються як Земельним кодексом України так і Водним кодексом України.

Таким чином, у разі надання в оренду земель водного фонду, які знаходяться в державній власності за межами населеного пункту, місцеві державні адміністрації мають право укласти один договір оренди як земельної ділянки, так і водного об'єкта загальнодержавного значення, який на ній знаходиться. У всіх інших випадках при здачі в оренду водних об'єктів місцевого значення необхідне укладення двох договорів в оренди (земель водного фонду та водного об'єкта), що підтверджується також листом Державного комітету України по водному господарству № 707/9/11-07 = - 01.03.2007 р.

З огляду на викладене, відповідно до вимог діючого на час винесення спірного розпорядження та укладення спірного договору законодавства здача в оренду земельної ділянки одночасно з водоймищем можлива лише у випадку, коли орендодавець земельної ділянки має право (компетенцію) надати в оренду не тільки земельну ділянку у відповідності з земельним законодавством, але наділений такими повноваженнями і відносно водного об'єкта, що на ній розташований, у відповідності зі ст. 51 Водного кодексу України та ст.. 122 Земельного кодексу України.

За приписами ч. 3 статті 59 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження від 01.11.2011 р.) державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Відповідно до діючих ГОСТ 19179-73 "Гідрологія суші. Терміни і визначення" та ГОСТ 19185-73 "Гідротехніка. Основні поняття. Терміни і визначення" гідротехнічна споруда - це споруда, призначена для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливою дією вод (термін 48 ГОСТ 19185-73).

Гідроспоруда - це узагальнююча назва усіх споруд, які служать для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливою дією вод (греблі, дамби, водопідпірні споруди, водоскиди, водовипуски, водозабірні споруди та ін.) і є єдиним цілим з водоймою і їх функціонування (використання) без гідроспоруд не можливе, тобто вони є складовими (невід'ємною частиною) водойми.

Відповідно до статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Таким чином, колегія суддів зауважує на те, що на підставі розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації №629 від 01.11.2011 року під гідротехнічними спорудами передано другому відповідачу 0,4705га. Сама ж, гідротехнічна споруда, має захисні функції, та є приналежною річчю водойми, отже, останні є невід'ємними частинами переданої в оренду земельної ділянки зі ставком та гідротехнічною спорудою.

Крім того, колегія суддів не приймає договір купівлі-продажу № 02/07/01 від 02.07.2009 року, у якості належного доказу наявності права власності другого відповідача TOB імені газети "Ізвєстія" на гідротехнічну споруду, яка знаходиться на переданій в оренду земельній ділянці, оскільки відповідно до ч. 3 статті 59 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження від 01.11.2011 р.) землі водного фонду для догляду за гідротехнічними спорудами могли бути надані лише у постійне користування та лише державним водогосподарським організаціям. Докази того, що другий відповідач є державною водогосподарською організацією в матеріалах відсутні.

Крім того, другим відповідачем не доведено, що при укладенні договір купівлі-продажу № 02/07/01 від 02.07.2009 року дотримано форму даного договору купівлі-продажу, встановлену статтею 657 ЦК України, а також, не доведено, що продавець за даним договором, в порядку ст. 658 ЦК України, мав право продажу такого виду майна

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин п. 2.24, для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 01.11.2011р. № 629 є недійсним та підлягає скасуванню, оскільки: по-перше, ОСОБА_1 районна державна адміністрація Харківської області, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України не мала повноважень щодо надання спірної земельної ділянки у користування; по-друге, земельна ділянка водного об*єкту, передана в оренду TOB імені газети "Ізвєстія на підставі договору оренди землі від 01.12.2011р, більшого розміру 54,7801 га) ніж ту, на яку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною площею 25 га) згідно розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області № 526 від 29.12.2007 року; по-третє, у користування другого відповідача, разом із земельною ділянкою надано водний об*єкт ставок та гідротехнічну споруду.

Відносно вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі від 01.12.2011р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

За таких обставин, враховуючи, що розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 629 від 01.11.2011 р., відповідно до якого було надано спірну земельну ділянку другому відповідачу в оренду, визнається судом незаконним, то вказаний договір суперечить актам цивільного законодавства (зокрема, ст. 122 Земельного кодексу України, з наведених вище підстав) та відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України підлягає визнанню недійсними із припиненням на майбутнє.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у п.п. 2.29. п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання другого відповідача про застосування колегією суддів інших норм матеріального права та процесуального законодавства, ніж ті на які посилався прокурор в позовній заяві, колегія суддів, вважає безпідставним та наголошує, що відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов*язковість яких надана Верховною Радою України.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення», надані ро*яснення, відносно того, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких підстав, посилання другого відповідача, що суд виходить за межі позовних вимог, застосовуючи до спірних правовідносин норми права на які не посилався прокурор, є хибним .

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а також враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла виснов, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 01.11.2011р. № 629 та визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011, укладеного між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та TOB імені газети "Ізвєстія" є такими що підлягають задоволенню .

Вирішуючи питання розподілу судового збору за подання позову, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України та покладає судовий збір в розмірі 2 294,00грн. (1 147,00грн. за кожною немайновою вимогою окремо) на відповідачів порівну.

За таких обставин, керуючись ст.ст.6, 21, 41, 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст.17, 58, 59, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст.5, 48, 49, 51 Водного кодексу України, ст.ст.21, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 4, 12, 22, 27, 29, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Близнюківського району Харківської області в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 01.11.2011р. № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області" задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 01.11.2011р. № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області".

Позов прокурора Близнюківського району Харківської області в частині визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011р. задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 01.12.2011р., укладений ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області з TOB імені газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки, загальною площею 54,7801 гектарів, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області 07.02.2012 р. за №632068554000237.

Стягнути з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області (64800, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Комсомольська, 39, код 040595) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в розмірі 1 147,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвестія" (64841, Харківська область, Близнюківський район, с. Верхньоводяне, код 31834521) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в розмірі 1 147,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.12.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_4 ОСОБА_3 ОСОБА_5