Рішення № 54008574, 24.11.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 915/1677/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Чирковій А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.07.2015р. №17/1-6458

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 16.11.2015р. №36/43-Д

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (54018, м. Миколаїв, пр-т Жовтневий, 42-А, код ЄДРПОУ 31821381)

до відповідача: Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240)

про: стягнення 17786,24 грн., -

Суть спору: Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» 17916,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №63/24-47/64 на виконання робіт зі збереження та переконсервації виробу М21Б на замовленні 2011 від 20.12.2002р. в частині оплати вартості виконаних робіт.

Ухвалою суду від 17.09.2015р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 13.10.2015р. о 15:00.

08.10.2015р. за вх.№18725/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

09.10.2015р. за вх.№18812/15 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог та прийнята судом до розгляду, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 17786,24 грн., з яких: 14093,56 грн. боргу, 2096,82 грн. індексу інфляції, 1409,36 грн. пені та 186,50 грн. 3% річних.

12.10.2015р. за вх.№18881/15 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.10.2015р. розгляд справи відкладено на 03.11.2015р. о 14:00.

30.10.2015р. за вх.№20156/15 до суду від відповідача надійшов відзив на позов з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

03.11.2015р. за вх.№20386/15 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.11.2015р. розгляд справи відкладено на 16.11.2015р. о 16:00.

16.11.2015р. за вх.№21142/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

16.11.2015р. за вх.№21173/15 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

16.11.2015р. за вх.№21172/15 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 16.11.2015р. задоволено клопотання відповідача та продовжено строк розгляду справи до 01.12.2015р.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 16.11.2015р. оголошено перерву до 24.11.2015р. об 11:00.

24.11.2015р. за вх.№21668/15 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

24.11.2015р. за вх.№21667/15 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив суд їх задовольнити, заперечив проти відстрочення виконання рішення суду.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, посилаючись на тяжкий майновий стан просив суд у разі задоволення позову відстрочити виконання судового рішення на один рік

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

20.12.2002р. між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (Виконавець, позивач) та Державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (Замовник, відповідач) укладений договір №63/24-47/64 на виконання робіт зі збереження та переконсервації виробу М21Б на замовленні 2011, відповідно до якого Виконавець бере на себе зобовязання виконати роботи з переконсервації та збереження виробу М-21Б відповідно до технічних умов, а Замовник зобовязується оплатити вартість виконаних робіт, а також виконати умови, передбачені даним договором.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору роботи за даним договором виконуються згідно діючої технічної документації на виріб М-21Б. Технічний контроль за роботою здійснює представник ГПЗ №1301 МОУ та старший представник ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект».

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що переконсервація виробу повинна виконуватись щомісячно в строки, узгоджені зі здавальним механіком 5 цеху. Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт.

За п.6.1 договору (в редакції Додаткової угоди №10 від 30.12.2014р. до договору №63/24-47/64 від 20.12.2002р.) сума договору визначається Протоколами узгодження вартості робіт №2/31 - №13/31 та Протоколом №14/31 на 2015 рік (Додаток №1 до Додаткової угоди №10, який є невідємною частиною Додаткової угоди №10).

Пунктами 7.1 - 7.3 договору передбачено, що по закінченню робіт по протоколу вартості Виконавець предявляє Замовнику рахунок. В рахунку повинен бути вказаний № договору та доданий акт виконаних робіт. Замовник оплачує предявлений рахунок протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку. За кожний день прострочення платежів Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу, але не більше 10% від суми платежу.

Відповідно до п.10 договору (в редакції Додаткової угоди №10 від 30.12.2014р. до договору №63/24-47/64 від 20.12.2002р.) даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 28.02.2015р. включно.

Згідно з Додатком №1 до Додаткової угоди №10 «Протокол №14/31 узгодження вартості робіт зі збереження та перекосервування виробу М-21Б на замовленні 2011 відповідно договору №63/24-47/64 від 20.12.2002р. за період з 01 січня 2015р. по 17 лютого 2015 року» сторони погодили вартість робіт у розмірі 11744,64 грн. (без ПДВ), тобто з ПДВ - 14093,568 грн.

На виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи з переконсервування виробу М-21Б згідно договору №63/24-47/64 від 20.12.2002р. на загальну суму 14093,56 грн., що підтверджується Актом №1 від 17.02.2015р. здачі-приймання наданих послуг за січень 2015 року на суму 7046,78 грн. та Актом №2 від 17.02.2015р. здачі-приймання наданих послуг за лютий 2015 року на суму 7046,78 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

На оплату виконаних робіт позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури №6000 від 17.02.2015р. на суму 7046,78 грн. та №6001 від 17.02.2015р. на суму 7046,78 грн., що надіслані відповідачу листом №10/3-2408 від 11.03.2015р. та отримані відповідачем 16.03.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та не заперечується відповідачем.

Листом №17/1-5097 від 09.06.2015р. позивач направив відповідачу претензію про сплату 17553,63 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором №63/24-47/64 від 20.12.2002р. в частині оплати вартості виконаних робіт стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, із посиланням на те, що оплата за договором ставилася в залежність від отримання коштів від генерального замовника - Міністерства оборони України, які на адресу відповідача не надійшли, посилаючись на тяжкий майновий стан просив суд у разі задоволення позову відстрочити виконання судового рішення на один рік.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором №63/24-47/64 на виконання робіт зі збереження та переконсервації виробу М21Б на замовленні 2011 від 20.12.2002р. в частині оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 14093,56 грн.

При цьому господарський суд не приймає до уваги доводів відповідача про відсутність підстав для оплати робіт із посиланням на те, що оплата за договором ставилася в залежність від отримання коштів від генерального замовника - Міністерства оборони України, які на адресу відповідача не надійшли, оскільки умовами договору №63/24-47/64 від 20.12.2002р., укладеного між сторонами у справі, чітко передбачені строки оплати відповідачем робіт за договором (п.7.2 договору) та оплата робіт не ставиться в залежність від дій будь-яких інших осіб.

Окрім того, господарським судом приймається до уваги, що:

- наявність чи відсутність бюджетного фінансування жодним чином не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані за договором роботи (аналогічна правова позиція викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 12.08.2014р. у справі №910/1606/14, від 18.03.2013р. у справі №47/546-51/511, від 29.02.2012р. у справі №37/414-14/202);

- ненадходження бюджетних коштів на реєстраційний рахунок бюджетної установи не є підставою для не стягнення коштів за виконані роботи/поставлений товар (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р., прийнятій в порядку ст. 111-28 ГПК України);

- у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р., рішення якого у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства України, зазначено, що не виділення державою передбачених бюджетних асигнувань не створює підстав для не стягнення коштів.

За встановлених господарським судом обставин, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, свободу договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» про стягнення з відповідача 14093,56 грн. боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.7.3 договору, яким встановлено, що за кожний день прострочення платежів Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу, але не більше 10% від суми платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд приймає до уваги надані позивачем у позовній заяві, письмових поясненнях за вх.№18725/15 від 08.10.2015р. та заяві про уточнення позовних вимог розрахунки пені, 3% річних та індексу інфляції, вважає їх обґрунтованими.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку про правомірність та необхідність задоволення позовних вимог Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» про стягнення з відповідача 2096,82 грн. індексу інфляції за період з квітня по серпень 2015 року (включно), 1409,36 грн. пені за період з 31.03.2015р. по 07.09.2015р. та 186,50 грн. 3% річних за період з 31.03.2015р. по 07.09.2015р.

Іншого відповідачем не доведено.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на один рік, то суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення в т.ч. вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобовязана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Така ж правова позиція викладена і у п.п. 7.1, 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (з наступними змінами та доповненнями).

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом не встановлено тяжкого майнового стану відповідача, на який він посилається в якості підстави для розстрочки, а отже відповідачем у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено наявності виняткових обставин, які ускладнюють виконання відповідачем рішення у даній справі або роблять його неможливим на даний час, з огляду на що відсутні підстави для розстрочки виконання рішення суду.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240) на користь Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (54018, м. Миколаїв, пр-т Жовтневий, 42-А, код ЄДРПОУ 31821381) 14093 (чотирнадцять тисяч девяносто три) грн. 56 коп. боргу, 2096 (дві тисячі девяносто шість) грн. 82 коп. індексу інфляції, 1409 (одну тисячу чотириста девять) грн. 36 коп. пені, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 50 коп. 3% річних та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 30 листопада 2015 року.

Суддя Ю.С. Бездоля