Постанова № 54007375, 27.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2015 року Справа № 813/6025/15

13 год. 21 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняПриймак С.І.,

позивачОСОБА_1,

від відповідачаОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій, скасування рішень Відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1П.) з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції (далі відповідач, ВДВС Самбірський МУЮ), в якому, з врахування заяви про збільшення позовних вимог /а.с.40/, просить:

- визнати дії державного виконавця ВДВС Самбірського МУЮ ОСОБА_3, щодо винесення постанови про розшук майна боржника від 30.09.2015 року і про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 30.09.2015 року у ВП № 48168928 неправомірними;

- скасувати постанову про розшук майна боржника від 30.09.2015 року і постанову про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 30.09.2015 року винесені відповідачем у виконавчому провадженні № 48168928.

Крім тог, позивач в судовому засіданні 27.11.2015 року уточнив позовні вимоги, та просив заяву про доповнення позовних вимог новими до уваги не брати, а брати до уваги первісні позовні вимоги, пояснив, що судовий збір сплачені в повному обсязі /а.с.50-52/.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача про скерування матеріалів ВП № 48168928 до Франківського ВДВС, оскільки він зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач про винесення вказаних постанов повідомлений не був, відтак, усі дії виконавця після його повідомлення про інше зареєстроване місце проживання позивача (боржника у виконавчому провадженні) є протиправними та порушують право позивача на добровільне виконання вимог викладених у них. Пояснив, що виконавець при винесенні оскаржуваних постанов не здійснив усіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», позивач, з врахуванням викладеного, не ухилявся від державного виконавця, передачу автомобіля третім особам не здійснював, а отже, винесення постанови про оголошення майна позивача в розшук та арешт майна, є передчасним. Вважає, що вказані постанови винесені з порушенням чинного законодавства та такі слід скасувати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у запереченні від 26.11.2015 року за вх. № 38832 /а.с.22-24/, пояснив, що 04.08.2015 року у відділ ДВС Самбірського МРУЮ надійшла заява від боржника про скерування матеріалів ВП № 48168928 до Франківського ВДВС, оскільки він зареєстрований та проживає фактично за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 116/78, таким чином боржнику було відомо про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги Самбірської ОДПІ. Проте, оскільки боржник не надав платіжних документів, що підтверджують сплату боргу згідно виконавчих документів у наданий для добровільного виконання вимоги строк, тому державним виконавцем скеровано запити в реєструючи органи щодо перевірки майнового стану боржника. Зазначив, що при зверненні до відповідача про надання копій постанов та про ознайомлення його з матеріалами виконавчого провадження в листопаді 2015 року, повідомив про звернення із позовом до Львівського окружного адміністративного суду, однак, все ж доказів сплати за вимогою не надано. Вважає, що у державного виконавця були правові підстави для накладення арешту на виявлене майно боржника, у даному випадки транспортні засоби, та оголошено його в розшук на підставі ч. 5-6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до заяви боржника від 04.08.2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання вимоги Самбірської ОДПІ та скеровано з матеріалами виконавчого провадження для подальшого виконання за територіальністю у Франківський ВДВС Львівського МУЮ та сторонам для відома. З врахуванням викладеного вважає позовні вимоги безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

З огляду на викладене вище, вважає рішення контролюючого органу прийнятим в межах компетенції, відповідно до положень Конституції України та чинного податкового законодавства, підставним та таким, що слід залишити в силі. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

20.05.2015 року Самбірською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 046-15 У про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 5211,53 грн. /а.с.25-48/

17.07.2015 року відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження відкрито ВП № 48168928 /а.с.8, 26/ з примусового виконання вимоги № Ф-046-11/15 У та надано строк для добровільного виконання такої в строк до 24.07.2015 року.

04.08.2015 року позивач звернувся із заявою до відповідача про надсилання матеріалів ВП № 48168928 до Франківського відділу ДВС ЛМУЮ, оскільки позивач зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, на підтвердження чого долучено копію паспорта позивача /а.с.29, 30/.

30.09.2015 року відповідачем винесено:

- постанову про розшук майна боржника (згідно з відповіддю ЦНППзВАЗ за боржником зареєстровано транспортні засоби) /а.с.9. 10, 28/;

- постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (накладено арешти на ТЗ DAEWOO Lanos TF69E, 2006, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова: SUPTF69WD6W265728, колір: синій; ТЗ RENAULT KOLEOS 2.0, 2012 д.н.з. ВС9870CO, номер кузова:VF1VE0H0NUC405160, номер двигуна: СО009178, колір: сірий) /а.с.18, 27/.

04.11.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу йому копій відповідних постанов /а.с.31/.

Вважаючи такі незаконними позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІV з змінами і доповненнями (далі - Закон №606-ХІV), завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Згідно із даним Законом, примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом, покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, якими є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, також визначені Законом № 606-ХІV.

Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення є пред'явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 4 ст. 24 Закону № 606-ХІV при відкритті виконавчого провадження за заявою стягувача із метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження має право накласти арешт на майно боржника (окрім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно із винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 зазначеного Закону№ 606-ХІV в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а щодо рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням із нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у встановлений строк для добровільного виконання рішення воно не буде виконано боржником, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Отже, початок перебігу строку для добровільного виконання рішення, визначається датою винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, але ставиться в залежність від наявності у державного виконавця обов'язку пересвідчитися в отриманні боржником відповідної постанови та забезпечення реалізації права боржника на виконання рішення у добровільний строк.

Частиною 1 ст. 27 Закону № 606-ХІV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (доходи), пенсію, стипендію божника; вилучення у боржника та передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні інші заходи, передбачені рішенням.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом з матеріалів справи встановлено, що вказану вимогу виставлено позивачу з зазначенням адреси: Львівська область, Самбірський район, с. Орховичі /а.с.25/.

Представник відповідача пояснив, що Самбірська ОДПІ звернулася із заявою про примусове виконання 16.07.2015 року та державним виконавцем 17.07.2015 року відкрито виконавче провадження відповідно до постанови ВП № 48168928 /а.с.26/ та надано позивачу строк для добровільного виконання до 27.04.2015 року. Вказана постанова надіслана позивачу на адресу: с. Орховичі, Самбірський район, Львівська область /а.с.26/.

Відповідно до частини 1 ст. 20 Закону № 606-ХІV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до заяви від 04.08.2015 року позивач повідомив відповідача про реєстрацію та проживання за іншою адресою, ніж зазначена у вимозі Самбірської ОДПІ, а саме: м. Львів, вул. Наукова, 116/78 /а.с.29/.

Таким чином, суд погоджується з покликанням представника відповідача, що ОСОБА_1 було відомо про факт відкриття ВП № 48168928 з виконання вказаної вимоги.

В той же час, позивач при зверненні до відповідача не надав доказів добровільної сплати за вказаною вимогою, а тому, як справедливо зазначив представник відповідача, державний виконавець розпочав процедуру примусового виконання рішення та ним скеровано запити в реєструючі органи щодо перевірки майнового стану боржника.

Стаття 11 Закону 606-ХІV визначає обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Зокрема, п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 57 Закону № 606-ХІV України передбачено, що для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника, який може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Тобто, вказаною нормою визначено правову природу арешту майна боржника, а саме як засобу для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 606-ХІV у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Представник відповідача пояснив, що згідно з відповіддю з Центру надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Самбір та Самбірського району Львівської області від 04.09.2015 року повідомлено, що за боржником зареєстровано транспортні засоби.

Так, 30.09.2015 року з метою забезпечення реального виконання відповідно до ст.ст. 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також постанову про розшук майна боржника та скеровано у відповідні органи для відома та виконання.

Суд не бере до уваги покликання позивача щодо обовязку відповідача звернення до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника в порядку ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки такі дії можуть бути зумовлені у випадку відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника. Слід зазначити, що на стадії відкриття провадження державний виконавець відкриває таке за реквізитами виконавчого документа, у даному випадку вимоги, та з 04.08.2015 року позивачу було відомо про ВП № 48168928 та він повідомив про своє інше місце реєстрації по вул. Наукова, 116/78, м. Львів.

Крім того, покликання позивача на п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень (обовязок державного виконавця при організації розшуку майна боржника здійснити вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника), яке позивачу не відомо є безпідставними, оскільки позивачем самостійно повідомлено своє місце реєстрації.

Суд зважає на покликання представника відповідача на те, що 23.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 48168928 про закінчення виконавчого провадження /а.с.35/, з покликанням на п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону україни «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, однак зазначає станом на дату винесення оскаржуваних постанов державному виконавцю було відомо про інше зареєстроване місце проживання позивача та з огляду на встановлені обставини вважає, що з врахуванням викладеного, такі слід скасувати.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про законність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та необґрунтованість позовних вимог про його скасування, а отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Одночасно, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача з врахуванням того, що фактом скасуванням оскаржуваних постанов, судом повністю відновлені права позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міського управління юстиції про розшук майна боржника від 30.09.2015 року винесену у виконавчому провадженні № 48168928.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.09.2015 року винесену у виконавчому провадженні № 48168928.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області (Львівська область, м. Самбір, вул. Чорновола, 36) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 974,40 грн.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.