Постанова № 54007328, 04.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2011 р. № 2а-8408/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Карпяк О.О.,

Судді Ланкевича А.З.,

Судді Мартинюка В.Я.,

при секретарі Денькович Л.І.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

ТзОВ "Краківський ринок" до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 14.09.2009 року №0002772300/0/20976, №0002762300/0/20977, №0000269173/0/20914, та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.09.2009 року №0005092380/0/20912.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу суперечать фактичним обставинам справи, нормам чинного законодавства та ґрунтується на субєктивних припущеннях перевіряючи. Зокрема вказують, що висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки стосовно непредставлення до перевірки первинних документів, що підтверджують отримання будівельних робіт та їх призначення для ведення господарської діяльності а також списання будівельних матеріалів та нарахування заробітної плати спростовуються поданими довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами списання матеріалів, підсумковими відомостями ресурсів (витрати по факту), актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в). Висновки податкового органу про віднесення ними до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по отриманих послугах і ТМЦ, що не повязано з господарською діяльністю товариства позивач спростовує тим, що витрати на поліпшення основних фондів, які використовуються в господарській діяльності підприємства безпосередньо повязані із веденням такої діяльності, витрати по виготовленню декоративної огорожі та монтажу системи вентиляції приміщень є витратами на поліпшення основних фондів, а розробка проекту на скид забруднюючих речовин є необхідною умовою для отримання лімітів на водопостачання. Тому позивач вважає, що такі витрати безпосередньо повязані із веденням ним господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а суми ПДВ правомірно віднесено до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди. Висновки податкового органу стосовно проведення ними відшкодування витрат на придбання товарів, які не підтверджені відповідними документами спростовують товарними чеками, авансовими звітами та актами про використання коштів. Крім того, вказують на те, що на сторінці 46 акта перевірки податковим органом встановлено, що дані суми підтверджені товарними чеками. Висновки податкового органу стосовно перевищення позивачем залишків готівки в асі підприємства понад встановлений ліміт позивач спростовує п.2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, зазначає, що під час перевірки не враховано, що у періоди, зазначені в акті здійснювалась виплата заробітної плати працівникам підприємства, що підтверджується платіжними відомостями по виплаті зарплати та сторінками касової книги. Висновки податкового органу стосовно відсутності в авансових звітах оформлених належним чином документів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів спростовують п.7.47 Положення щодо порядку видачі готівки під звіт та її використання, вказують, що всі витрати підтверджені відповідними документами, зокрема чеками, видатковими касовими ордерами. Стосовно покликань відповідача на Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами ,затверджених наказом Мінекономіки від 11.03.2004 року №98, то такий наказ втратив чинність 19.04.2007 року та не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов, вважають, що аргументи, наведені у позовній заяві не спростовують наявності порушення, зафіксованого в акті перевірки та відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, податкові повідомлення рішення, рішення про накладення штрафних (фінансових) санкцій та інші наявні в матеріалах справи письмові докази) та матеріали справи №2а-6252/09/1370 за позовом ТзОВ «Краківський ринок»до ДПІ в Франківському районі м. Львова про скасування рішень.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 09 лютого 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 12.08.2009 року №531 працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Краківський ринок»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року та іншого законодавства за період з 01.06.2006 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт від 31.08.2009 року №1695/218/23-118/25228715 (далі акт).

На підставі акта, податковим органом винесено рішення:

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.09.2009 року №0005092380/0/20912 в розмірі 1 125 079,23 грн. за порушення позивачем п.2.8,п.2.9, п.3.4, п.3.5, п.3.1, п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 року;

-податкове повідомлення рішення від 14.09.2009 року №0002762300/0/20977, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в розміні 246 327,37 грн., в тому числі за основним платежем 164 218,25 грн. та штрафні санкції - 82 109,12 грн. за порушення п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

-податкове повідомлення рішення від 14.09.2009 року №0002772300/0/20976, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 49 193,89 грн., в тому числі за основним платежем 32 795,93 грн. та штрафні санкції 16 397,96 грн. за порушення пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

-податкове повідомлення рішення від 14.09.2009 року №0000269173/0/20914, яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 35 713,08 грн., в тому числі за основним платежем 9 348,54 грн. та штрафні санкції 26 364,54 грн. за порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1, 4.2.15 п.4.2, пп.4.3.25 п.4.3 ст. 4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.9.10.1, 9.10.2, 9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Як вбачається з акта перевірки, при проведенні перевірки встановлено порушення:

1. п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок заниження податку на прибуток в сумі 164218,25 грн. в т.ч. за 2006 рік на суму 55290 грн. (в т.ч. П кв.) , за 2007 рік в сумі 56080грн. (в т.ч. І кв. на суму 20535,75 грн., ІІІ кв. на суму 24231,5 грн., ІУ кв. на суму 11312,75 грн.), за 2008 рік на суму 52848,25 грн.(в т.ч. П кв.);

2. пп. 7.4.4 , пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»внаслідок заниження податку на додану вартість в сумі 32795,93 грн. в т.ч. за квітень 2006 року в сумі 3809,0 грн., травень 2006 року в сумі 900,0 грн., червень 2006 року в сумі 968,7 грн., січень 2007 року в сумі 800,8 грн., лютий 2007 року в сумі 1263,21 грн., березень 2007 року в сумі 2079,46 грн., липень 2007 року в сумі 1520,69 грн., серпень 2007 року в сумі 4292,87 грн., вересень 2007 року в сумі 1567,1 грн., жовтень 2007 року в сумі 1263,06 грн. , листопад 2007 року в сумі 828,2 грн., грудень 2007 року в сумі 636,32 грн. ,березень 2008 року в сумі 1700,0 грн., квітень 2008 року в сумі 1641,19 грн., травень 2008 року в сумі 2166,8 грн., червень 2008 року в сумі 2690,0 грн., липень 2008 року 1665,0 грн., листопад 2008 року в сумі 295,2 грн., січень 2009 року в сумі 2708,33 грн.;

3. п.2.8, п.2.9, п.3.4, п.3.5, п.3.8 "Положення про ведення касових операцій у

національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004р. N637 (із змінами та доповненнями) - перевищення залишків готівки в касі підприємства понад встановлений ліміт за період, що перевірявся становить 422549,33 грн. та п.3.1, п.7.39 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в

Україні", затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 р. N637,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р.ЖО/10320 (із змінами та

доповненнями) - відсутність платіжних документів, які би підтверджували сплату підзвітною особою готівкових коштів в сумі 279980,45 грн.

4. пп.3.1.1 п.3.1 ст. З, пп.4.2.1, пп.4.2.15, п.4.2, пп.4.3.25 п.4.3 ст.4, пп.8.1.1, п.8.1 ст.8, пп.9.10.1, пп.9.10.2, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»за 2кв.2006р. по 1кв.2009р. донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 9348,54 грн.

Як вбачається з акта (п.3.1.2 акта), перевіркою встановлено, що на формування показників рядка 04.10 декларацій «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин»мало вплив проведення ремонтних робіт приміщень ТзОВ «Краківський ринок». Для перевірки представлено договори на виконання ремонтно будівельних робі з фізичною особою ОСОБА_3, кінці кожного місяця складались акти виконаних робіт. Перевіркою встановлено, що згідно даних журналів ордерів по рахунку 15 «Капітальні інвестиції»позивач списував на витрати та відповідно у рядку 04.10 податкової декларації вартість будівельних матеріалів та заробітну плату та відрахування, а саме: за 2 квартал 2006 року вартість будівельних матеріалів 198388,79 грн., заробітна плата та відрахування 22771,21 грн.; за 1 квартал 2007 року вартість будівельних матеріалів 47965,58 грн. та заробітна плата та відрахування 34177,7 грн., за 3 квартал 2007 року - вартість будівельних матеріалів 61410,87 грн. та заробітна плата та відрахування 35515,13 грн., за 4 квартал 2007 року вартість будівельних матеріалів 22750,54 грн. та заробітна плата та відрахування 22500,46 грн., за 2 квартал 2008 року вартість будівельних матеріалів 143514,05 грн. та заробітна плата та відрахування 67879,31 грн. Податковий орган вказав, що для проведення перевірки не представлено первинних документів, підтверджуючих отримання будівельних робіт від вищевказаного контрагента та їх призначення для ведення господарської діяльності, а також списання будівельних матеріалів та нарахування заробітної плати. Як вбачається з висновків, викладених на стор.13 акта, первинними документами, які б підтверджували вказані обставини мають бути довідки форми №КБ-2в та №КБ-3. Як вбачається з акта перевірки (стор.13 акта), позивачем до перевірки представлено акти та довідки приймання виконаних робіт, однак не надана проектно кошторисна документація, яку податковий орган вважає первинним документом і згідно якого складаються акти.

Враховуючи вищезазначені обставини податковий орган вважає, що позивачем порушено вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок заниження податку на прибуток в сумі 164218,25 грн.; порушення пп.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості будівельних матеріалів, придбання яких не повязане з веденням господарської діяльності товариства на загальну суму 25946,35 грн.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9. п.5.3. ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із мінами і доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Позивачем в підтвердження факту використання будівельних матеріалів та понесення затрат на оплату праці подано: довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень2006 року, вересень 2006 року, березень 2007 року, вересень 2007 року, грудень 2007 року, липень 2008 року; акти списання матеріалів за червень 2006 року, вересень 2006 року, березень 2007 року, вересень 2007 року, грудень 2007 року, липень 2008 року; підсумкові відомості ресурсів (витрати по факту) за червень 2006 року, вересень 2006 року, березень 2007 року, вересень 2007 року, грудень 2007 року, липень 2008 року; акти приймання виконаних підрядних робіт (форми №КБ -2в) за червень 2006 року, вересень 2006 року, березень 2007 року, вересень 2007 року, грудень 2007 року, липень 2008 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами і доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Слід зазначити, що вимоги до первинних документів зазначено в ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIY, а саме первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначення у довідках про вартість виконаних підрядних робіт, актах списання матеріалів, підсумкових відомостях ресурсів (витрати по факту), актах приймання виконаних підрядних робіт (форми №КБ -2в) які є первинними обліковими документами,

назви документа (форми); дати і місця складання; назви підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистого підпису, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції є достатнім для твердження про те, що такі документи повністю відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підтверджують отримання будівельних робіт та їх призначення для ведення господарської діяльності, а також списання будівельних матеріалів та нарахування заробітної плати.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон 168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України . Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Судом зясовано, що у господарській діяльності підприємством використовується декілька будівель по вул. Газовій, 28, 29 та Базарній 20 у м. Львові, про що вказано в акті, та позивачем було закуплено будівельні матеріали та використано працю людей, що працюють на підприємстві для поточного ремонту цих приміщень. Тому безпідставними є висновки податкового органу про неповязаність понесених позивачем витрат на придбання будівельних матеріалів та виплату заробітної плати з веденням господарської діяльності позивача.

Позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості будівельних матеріалів, оскільки придбання яких є безпосередньо повязаними з веденням господарської діяльності позивача, з проведенням поточного ремонту господарських приміщень і підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення позивачем п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок заниження податку на прибуток в сумі 164218,25 грн. та порушення пп.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості будівельних матеріалів, придбання яких не повязане з веденням господарської діяльності товариства на загальну суму 25946,35 грн.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби протиправно визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток підприємства в розмірі 164218,25 грн. і як наслідок неправомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію, відповідно до підп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в розмірі 82109,12 грн. та протиправно визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 25946,35 грн. і як наслідок неправомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі підп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в розмірі 12973,18 грн.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення від 14.09.2009 року №0002762300/0/20977.

Також податковим органом встановлено, що позивачем в порушення пп.7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по отриманих послугах та ТМЦ, що не повязане з господарською діяльністю підприємства, а саме: за березень 2007 року в сумі 481 грн. по податковій накладній ,виписаній ПП «Інтергурт»від 15.03.2007 року №3150000006 на суму 2886 грн. в тому числі ПДВ 481 грн. декоративна огорожа; за березень 2008 року в сумі 1700 грн. по податковій накладній, виписаній ПП фірма «АМК»від 28.03.2008 року №3280000023 на суму 10200 грн. в тому числі ПДВ 1700 грн. монтаж системи вентиляції приміщень; за листопад 2008 року в сумі 295,2 грн. по податковій накладній, виписаній ПП «Будагрогурт»від 25.11.2008 року №1125000002 в сумі 1771,2 грн. в тому числі ПДВ 295,2 грн. розробка проекту на скид забруднюючих речовин.

24.11.2008 року між позивачем (замовник) та ПП «Будагрогурт»(виконавець) укладено договір на розробку заходів на зменшення концентрації забруднюючих речовин та дозволу на скид забруднюючих речовин по вул..Базарній 11 у м.Львові. На виконання вказаного договору сторонами складено кошторис, протокол погодження ціни та підписано акт №2411-08/11-25002 здачі приймання робіт від 25.11.2008 року. В матеріалах наявна копія дозволу на скид стічних вод р.н.1880 чинний з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року (том1 матеріалів справи 2а-6252/09/1370 а.с.112).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон 168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Витрати по виготовленню декоративної огорожі та монтажу систем вентиляції приміщень є витратами на поліпшення основних фондів, а розробка проекту на скид забруднюючих речовин є необхідною умовою отримання лімітів на водопостачання. Тому такі витрати безпосередньо повязані із веденням господарської діяльності позивача, підтвердження в належним чином оформленими податковими накладними, а відтак суми податку на додану вартість по таких операціях правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення позивачем пп.7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по отриманих послугах та ТМЦ, що не повязане з господарською діяльністю підприємства в розмірі 2476,6 грн.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби протиправно визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 2476,6 грн. та як наслідок неправомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію, відповідно до підп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в розмірі 1238,3 грн.

Також при перевірці податковим органом встановлено, що позивачем двічі віднесено до складу податкового кредиту за травень 2008 року та липень 2008 року податок на додану вартість в сумі 1665 грн. по податковій накладній, отриманої від ТОВ «Регіон3»№24 від 13.05.2008 року на суму 9990,0 грн. в тому числі ПДВ 1665 грн., чим порушило пп.7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2008 року та віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за січень 2009 року суму податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній на іншого суб»єкта підприємницької діяльності, а саме №1230 від 07.11.2008 року на загальну суму 16250,0 грн. в тому числі ПДВ 2708,33 грн., виписана ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий»»на ОСОБА_4, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2009 року в сумі 2708,33 грн., чим порушило пп.7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з копії податкової накладної №1230 від 07.11.2008 року на загальну суму 16250,0 грн. в тому числі ПДВ 2708,33 грн., виписана ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий»»у графі покупець не вказано позивача, а інших осіб, а відтак твердження податкового органу про віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за січень 2009 року суму податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній на іншого субєкта є підставними та обґрунтованими.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів у спростування тверджень податкового органу стосовно подвійного включення ними до складу податкового кредиту за травень 2008 року та липень 2008 року податок на додану вартість в сумі 1665 грн. по податковій накладній, отриманої від ТОВ «Регіон3»№24 від 13.05.2008 року на суму 9990,0 грн. в тому числі ПДВ 1665 грн., та віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за січень 2009 року суму податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній на іншого субєкта підприємницької діяльності, а саме №1230 від 07.11.2008 року на загальну суму 16250,0 грн. в тому числі ПДВ 2708,33 грн., виписана ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий»»на ОСОБА_4

Як вбачається з тексту позову та пояснень представника позивача дані обставини позивачем не заперечуються.

Таким чином підставними є твердження податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок подвійного включення до складу податкового кредиту за травень 2008 року та липень 2008 року податок на додану вартість в сумі 1665 грн. по податковій накладній, отриманої від ТОВ «Регіон3»№24 від 13.05.2008 року на суму 9990,0 грн. в тому числі ПДВ 1665 грн., та віднесення до складу податкового кредиту податкової декларації за січень 2009 року суму податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній на іншого субєкта підприємницької діяльності, а саме №1230 від 07.11.2008 року на загальну суму 16250,0 грн. в тому числі ПДВ 2708,33 грн. та нараховані штрафні санкції.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення від 14.09.2009 року №0002772300/0/20976 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 42633,9 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 28422,6 грн. та штрафні санкції в розмірі 14211,29 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.2.8, п.2.9, п.3.4, п.3.5, п.3.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, а саме перевищення залишків готівки в касі підприємства понад встановлений ліміт за періоди, що перевірявся в сумі 422549,33 грн., а саме: 15.06.2006 року,17.07.2006 року, 15.08.2006 року, 16.08.2006 року, 18.09.2006 року, 19.09.2006 року, 15.11.2006 року,16.11.2006 року, 22.05.2007 року, 23.05.2007 року, 22.06.2007 року, 23.06.2007 року, 21.08.2007 року, 22.08.2007 року.

Виплата заробітної плати на підприємстві відбувалась у період з 15.06.2006 року по 17.06.2006 року, що підтверджується витягом з касової книги за вказаний період та платіжними відомостями (за травень 2006 року) № ВЗП-000516 на суму 12404,10 грн., №ВЗП-000517 на суму 4835,11 грн.,№ВЗП-000518 на суму 6125,53 грн., №ВЗП 000520 на суму 1658,63 грн., №ВЗП-000521 на суму 1328,12 грн.,№ВЗП- 000522 на суму1992,18 грн., №ВЗП-000523 на суму 4854,27 грн., №ВЗП-000524 на суму 2936,12 грн., №ВЗП-000525 на суму 8151,96 грн., №ВЗП-000532 на суму 872 грн., ВЗП-000533 на суму 303,80 грн., ВЗП-000534 на суму 352,50 грн., ВЗП-000535 на суму 595 грн., ВЗП-000536 на суму 1177,80 грн. (том 2 матеріалів справи №2а-6252/09/1370а.с.155-173).

Виплата зарплати на підприємстві відбувалась у період з 17.07.2006 року по19.07.2006 року, що підтверджується витягом з касової книги за вказаний період та платіжними відомостями (за червень 2006 року) №ВЗП-000538 на суму 1992,18 грн., №ВЗП-000539 на суму 1328,12 грн., №ВЗП-000540 на суму 4817,32 грн., №ВЗП-000541 на суму 4130,37 грн., №ВЗП-000542 на суму 6733,38 грн., №ВЗП-000543 на суму 2395,47 грн., №ВЗП-000544 на суму 1661,11 грн., №ВЗП-000545 на суму 4623,36 грн., №ВЗП-000546 на суму 7965,78 грн., №ВЗП-000548 на суму 14294,80 грн., №ВЗП-000550 на суму 1111,00 грн., №ВЗП-000553 на суму 1681,93 грн., №ВЗП-000554 на сум 419,77 грн., №ВЗП-000555 на суму 221,80 грн., №ВЗП-000556 на суму 300 грн. ,№ВЗП 000557 на суму 326,55 грн., №ВЗП-000558 нас уму 1418,68 грн., №ВЗП-000559 на суму 354,44 грн., №ВЗП-000560 на суму 500 грн. (том 2 матеріалів справи №2а-6252/09/1370а.с.174-198).

Виплата зарплати на підприємстві відбувалась у період з 15.08.2006 року по 17.08.2006 року, що підтверджується витягом з касової книги за вказаний період та платіжними відомостями №ВЗП 000570 на суму 4300,15 грн., №ВЗП-000571 на суму 1874,00 грн., №ВЗП-000572 на суму 4693,24 грн., №ВЗП-000573 на суму 6981,06 грн., ВЗП-000574 на суму 15426,32 грн., №ВЗП-000575 на суму 1407,48 грн., №ВЗП-000576 на суму 2853,53 грн., №ВЗП-000577 на суму 2111,22 грн., №ВЗП-000578 на суму 8779,14 грн., №ВЗП-000579 на суму 1587,00 грн., №ВЗП-000590 на суму 1039,49 грн. (том.2 матеріалів справи №2а-6252/09/1370а.с.199 - 216).

Виплата зарплати на підприємстві відбувалась у період з 18.09.2006 року по 20.09.2006 року, що підтверджується витягом з касової книги за вказаний період та платіжними відомостями №ВЗП-000599 на суму 16629,85 грн., №ВЗП-000600 на суму 1407,48 грн., №ВЗП-000601 на суму 2458,59 грн., №ВЗП-000602 на суму 2122,45 грн., №ВЗП-000603 на суму 4155,62 грн., №ВЗП-000604 на суму 4467,95 грн., №ВЗП- 000605 на суму 5408,17 грн., №ВЗП-000606 на суму 5288,05 грн.,№ВЗП- 000607 на суму 2093,03 грн., №ВЗП-000608 на суму 400 грн., №ВЗП-000610 на суму 9641,22 грн., №ВЗП-000613 на суму 3120,97 грн.,№ВЗП-000614 на суму 521,80 грн. (том.2 матеріалів справи №2а-6252/09/1370 а.с.217- 234 ).

Виплата зарплати на підприємстві відбувалась у період з 15.11.2006 року по 17.11.2006 року , що підтверджується витягом з касової книги за вказаний період та платіжними відомостями №ВЗП-000649 на суму 4732,89 грн., №ВЗП-000650 на суму 2110,78 грн., № ВЗП-000651 на суму 4390,02 грн., №ВЗП 000652 на суму 1407,48 грн., №ВЗП-000653 на суму 7988,22 грн., №ВЗП-000654 на суму 20073,05 грн., №ВЗП-000655 на суму 2196 грн., №ВЗП-000656 на суму 6005,93 грн., №ВЗП-000657 на суму 2060,59 грн., №ВЗП-000658 на суму 51,60 грн., №ВЗП-000659 на суму 6888,55 грн., №ВЗП-000665 на суму 891 грн., №ВЗП-000666 на суму 680 грн., №ВЗП-000667 на суму 2000 грн., №ВЗП- 000668 на суму 329,12 грн.(том 2 матеріалів справи №2а-6252/09/1370 а.с.235- 250, том 3 матеріалів справи №2а-6252/09/1370 а.с.1-11).

Виплата зарплати на підприємстві відбувалась у період з 22.05.2007 року по 24.05.2007 року, що підтверджується витягом з касової книги за вказаний період та платіжними відомостями №ВЗП-000865 на суму 28659,16 грн., №ВЗП-000882 на суму 6831,08 грн., №ВЗП-000883 на суму 4887,77 грн., №ВЗП-000884 на суму 2306,46 грн., №ВЗП-000885 на суму 6457,50 грн., №ВЗП-000886 на суму 5147,51 грн., №ВЗП-000887 на суму 1879,62 грн., №ВЗП-000888 на суму 5579,76 грн., №ВЗП -000889 на суму 1713,82 грн., №ВЗП-000890 на суму 1325,14 грн., №ВЗП-000891 на суму 500 грн., №ВЗП-000892 на суму 1000 грн. (том 3 матеріалів справи №2а-6252/09/1370 а.с.12-30).

Виплата зарплати на підприємстві відбувалась у період з 22.06.2007 року по 25.06.2007 року, що підтверджується витягом з касової книги за вказаний період та платіжними відомостями №ВЗП-000918 на суму 8894,12 грн., №ВЗП-000919 на суму 5313,72 грн., №ВЗП-000920 на суму 6515,48 грн., №ВЗП-000921 на суму 2527,02 грн., №ВЗП-000922 на суму 5502,45 грн., №ВЗП-000923 на суму 27401,22 грн., №ВЗП-000924 а суму 1454,72 грн., №ВЗП-000925 на суму 2419,32 грн., №ВЗП-000926 на суму 6227,00 грн., №ВЗП-000927 на суму 1943,40 грн., №ВЗП-000928 на суму 350 грн., №ВЗП-000929 на суму 350 грн.(том 3 матеріалів справи №2а-6252/09/1370 а.с.31-46).

Виплата зарплати на підприємстві відбувалась у період з 21.08.2007 року по 23.08.2007 року, що підтверджується витягом з касової книги за вказаний період та платіжними відомостями №ВЗП-000995 на суму 7000,49 грн., №ВЗП-000996 на суму 4196,12 грн., №ВЗП-000997 на суму 2735,50 грн., №ВЗП-000998 на суму 4925,49 грн., №ВЗП 000999 на суму 33556,80 грн., №ВЗП-001000 на суму 1493,56 грн., №ВЗП-001001 на суму 2040,75 грн., №ВЗП-001002 на суму 7055,21 грн., №ВЗП-001003 на суму 5936,09 грн., №ВЗП-001004 на суму 1999,45 грн. (том 3 матеріалів справи №2а-6252/09/1370 а.с.47 - 61).

Відповідно до п.2.10 Постанови правління Національного банку від 15.12.2004, № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" із змінами і доповненнями, чинними на момент здійснення господарських операцій, підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях (далі - видаткові відомості).

Таким чином, при проведенні перевірки податковим органом не враховано, що 15.06.2006 року,17.07.2006 року, 15.08.2006 року, 16.08.2006 року, 18.09.2006 року, 19.09.2006 року, 15.11.2006 року,16.11.2006 року, 22.05.2007 року, 23.05.2007 року, 22.06.2007 року, 23.06.2007 року, 21.08.2007 року, 22.08.2007 року здійснювалась виплата позивачем заробітної плати працівникам підприємства, що підтверджується платіжними відомостями по виплаті заробітної плати за відповідні періоди та сторінками касової книги.

Враховуючи вищенаведене, положення п.2.10 Постанови правління Національного банку від 15.12.2004, № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" із змінами і доповненнями, позивачем не порушено вимог п.2.8, п.2.9, п.3.4, п.3.5, п.3.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, оскільки готівка в касі підприємства зберігалась у межах трьох днів для здійснення виплат, які належали до фонду оплати праці.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення п.2.8, п.2.9, п.3.4, п.3.5, п.3.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні внаслідок перевищення залишків готівки в касі підприємства понад встановлений ліміт за періоди, що перевірявся в сумі 422549,33 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.3.1 та п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні внаслідок відсутності платіжних документів, які б підтверджували сплату підзвітною особою готівкових коштів в сумі 279980,45 грн.

Як вбачається з акта, такий висновок ґрунтується на тому, що підприємством представлено акти закупок без реквізитів, що передбачені для типових накладних, зокрема: прізвище, імя, по батькові продавця, місце проживання, ідентифікаційний код, в разі його відсутності паспортні дані на загальну суму 226132,45 грн. В акті перевірки вказано, що довідки місцевих рад народних депутатів взяті у громадян, висновок чи довідка мед нагляду або санітарного лікаря про доброякісність продукції.

Зазначення в актах закупок дати закупки, назви товару, його ціни, кількості товару, номера акта, підпису осіб, особи, хто здійснювала закупку є достатнім для твердження про те, що такі документи повністю відповідають вимогам

Крім того, в акті вказується, що до авансових звітів додано товарні чеки без реквізитів, визначених п.1.18 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені Наказом Мінекономіки України від 11.03.2004 року №98, які б підтверджували сплату покупцем (підзвітною особою) готівкових коштів на загальну суму 53848,12 грн., зокрема по авансових звітах від 31.05.2006 року на суму 13248,12 грн.(салон німецької сантехніки), від 25.05.2006 року на суму 7240,00 грн. (салон німецької сантехніки), від 04.12.2008 року на суму 16250, 00 грн.(за меблі через ОСОБА_5), від 14.0.2009 року на суму 17110 грн. (чохли на крісла).

Згідно п.1.18. Наказу Міністерство економіки України від 11.03.2004 № 98 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами", розрахунки з покупцями здійснюються через реєстратори розрахункових операцій та в іншому порядку відповідно до законодавства. Разом з товаром покупцю в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ (касовий чек, товарний чек), який засвідчує факт купівлі та надання послуг. Товарний чек виписується у двох примірниках, один з яких видається покупцю і містить номер або найменування торговельного підприємства, назву та ґатунок товару, його ціну, дату продажу, прізвище, ініціали продавця та його підпис.

В матеріалах справи знаходяться копії товарних чеків та авансових звітів (том 3 матеріалів справи №2а-6252/09/1370 а.с. 62-250, том 4 матеріалів справи №2а-6252/09/1370 а.с. 1-137).

Зазначення в товарних чеках найменування торговельного підприємства, назви товару, його ціни, дати продажу, підпису продавця є достатнім для твердження про те, що такі документи повністю відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та є підставою для підтвердження факту закупівлі товарів, використання коштів.

Згідно п. 3.1. Постанови Правління Національного банку від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" із змінами і доповненнями, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно п. 7.39. Постанови Правління Національного банку від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" із змінами і доповненнями, під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

Слід також додати, що матеріалами справи повністю підтверджується факт належного оформлення касових операцій по закупівлі товарів та своєчасного подання підзвітними особами звітів про використання коштів.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення п.3.1 та п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні внаслідок відсутності платіжних документів, які б підтверджували сплату підзвітною особою готівкових коштів в сумі 279980,45 грн.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби протиправно застосовано штрафні (фінансові санкції) відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»в розмірі 1125079,23 грн.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.09.2009 року №0005092380/0/20912.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено порушення п.3.1, п.7.39 Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні та пп.9.10.1, пп.9.10.2, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», проведено відшкодування витрат за придбання товарів а саме: згідно авансового звіту від 22.05.2006 року на суму 7240 грн. та від 31.05.2006 року на суму 13248,12 грн. підзвітній особі ОСОБА_6, та згідно авансового звіту від 04.12.2008 року на суму 16250,0 грн. та від 14.01.2009 року на суму 17110,0 грн. підзвітній особі ОСОБА_7, товариством відшкодовано витрати на придбання товарів, які не підтверджені відповідними документами (чеками, рахунками і т.д.). Оскільки в силу пп.9.10.1, пп.9.10.2, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»на працівника повинен накладатись штраф у розмірі 15%, суми підзвітних коштів не повернені взагалі тому відповідно до п.3.4 Закону 889 такі суми збільшуються на коефіцієнт 1,1494 в 2006 році та на коефіцієнт 1,1765 в 2008 2009 роках, відтак податковим органом донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 8948,59 грн.

Однак, такі висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи звітами про використання коштів та товарними чеками, а саме:

31.05.2006 року згідно видаткового касового ордеру №726 від 31.05.2006 року видано ОСОБА_6 під звіт на господарські витрати 3248,12 грн.

27.06.2006 року згідно видаткового касового ордеру №864 видано ОСОБА_6 під звіт на господарські витрати 10000 грн.

Згідно звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 31.05.2006 року ОСОБА_6 прозвітував про використання коштів в розмірі 13248,12 грн. Як вбачається з товарного чеку від 31.05.2006 року кошти в розмірі 13248,12 грн. використані на придбання плитки у Салоні німецької сантехніки.

Згідно звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 04.12.2008 року ОСОБА_7 прозвітувала про використання коштів в розмірі 16250,0 грн. Як вбачається з податкової накладної від 07.11.2008 року №1230, ОСОБА_7 сплачено ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий»»16250 грн., що також підтверджується копією виписки з банку ( том 1 матеріалів справи №2а-6252/09/1370, а.с.97).

Згідно звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 25.05.2006 року ОСОБА_6 прозвітував про використання коштів в розмірі 7240 грн. Як вбачається з товарного чеку від 22.05.2006 року на суму 7240,00 грн. підзвітною особою придбано плитку у салоні німецької сантехніки.

Згідно звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від14.01.2009 року ОСОБА_7 прозвітувала про використання коштів в розмірі 17110,00 грн. та подано товарний чек №6 на суму 17110 про придбання чохлів на крісла.

Крім того, слід зазначити,що на сторінці 46 акта перевірки вказано у таблиці, що авансові звіти та товарні чеки до перевірки подані.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення п.3.1 та п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні внаслідок відшкодування витрат на придбання товарів, які не підтверджені відповідними документами (чеками, рахунками) та порушення пп.9.10.1, пп.9.10.2, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок не накладення на працівників штрафу у розмірі 15%, оскільки суми підзвітних коштів не повернені взагалі.

Крім того, податковим органом встановлено порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст. З, пп.4.2.1, пп.4.2.15, п.4.2, пп.4.3.25 п.4.3 ст.4, пп.8.1.1, п.8.1 ст.8, пп.9.10.1, пп.9.10.2, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»за 2кв.2006р. по 1кв.2009р. та донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 9348,54 грн. Як вбачається з акта перевірки, такі висновки податкового органу обґрунтовується тим, що доходи, отримані приватними нотаріусами включаються в загальні місячні оподатковувані доходи за відповідні місяці, у відповідності до пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону №889, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 вищевказаного Закону. Тому податковий орган вважає, що неутримано з позивача та непераховано податку з доходів фізичних осіб за 2006 2008 року на суму 399,95 грн.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV Про податок з доходів фізичних осіб (надалі Закон) податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Отже, відповідальність за порушення норм Закону в разі здійснення особою функцій податкового агента покладається саме на цю особу.

Відповідно до пункту 11.3 статті 11 Закону податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження обєктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору. Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Таким чином, обовязок щодо сплати податку законодавець покладає на сторону договору, а на податкового агента (нотаріуса) обовязок визначення відповідної суми, тобто нарахування податку, а також контроль за здійсненням сплати податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа та вчинення дії щодо подання відповідної інформації податковому органу.

Недотримання нотаріусом зазначених вимог тягне за собою настання відповідальності, установленої Законом.

Відповідно до підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону в разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобовязання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обовязку погашення такої суми податкових зобовязань або податкового боргу.

Як випливає зі змісту наведеної норми, установлена нею відповідальність настає в разі невчинення податковим агентом будь-якої з визначених йому дій, зокрема в разі неналежного нарахування суми податку у встановлених Законом випадках.

Таким чином, якщо нотаріус посвідчив договір з відчуження обєктів нерухомого майна без сплати податку стороною договору, обовязок щодо сплати відповідних податкових зобовязань повинен виконати нотаріус податковий агент, а не позивач.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Проте, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження правомірності вищевказаних висновків, викладених у акті перевірки.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1 ст. З, пп.4.2.1, пп.4.2.15, п.4.2, пп.4.3.25 п.4.3 ст.4, пп.8.1.1, п.8.1 ст.8, пп.9.10.1, пп.9.10.2, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у звязку з неутриманням з позивача нотаріусами - податковими агентами та неперерахуванням податку з доходів фізичних осіб за 2006 2008 року на суму 399,95 грн.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби протиправно визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9348,54 грн. і як наслідок неправомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію, відповідно до підп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в розмірі 26364,54 грн.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення від 14.09.2009 року №0000269173/0/20914.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

У відповідності із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Проте, відповідачем не спростовано доводи позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень 14.09.2009 року №0002762300/0/20977, №0000269173/0/20914 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.09.2009 року №0005092380/0/20912 та податкового повідомлення рішення від 14.09.2009 року №0002772300/0/20976 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 42633,9 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 28422,6 грн. та штрафні санкції в розмірі 14211,29 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 7-14, 18, 19, 24, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 14.09.2009 року №0002762300/0/20977, №0000269173/0/20914 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.09.2009 року №0005092380/0/20912.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 14.09.2009 року №0002772300/0/20976 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 42633,9 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 28422,6 грн. та штрафні санкції в розмірі 14211,29 грн.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Держаного бюджету України на користь ТзОВ «Краківський ринок»3 гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Суддя Ланкевича А.З.

Суддя Мартинюка В.Я.