Рішення № 5400717, 03.07.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2009 Справа № 2/425-ПД-08

Господарський суд Херсонської області у складі колегії суддів Закуріна М. К. (головуючого), Гридасова Ю.В., Александрової Л.І., при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мікон"

до

відповідача-1- Фірми "Мінер Отоматів Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті"

відповідача-2 фірми „АК Отоматів Тіджарет ве Санаї Лімітет Шіркеті”

за участі:

3-ї особи без самостійних вимог приватного підприємеця ОСОБА_6,

представників сторін:

позивача Сидоренкова Р.О., Мінакова К.С. (представників за дорученнями),

відповідача-1 не зявився,

відповідача-2 не зявився

3-ої особи ОСОБА_9 (представника за дорученням),

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и в:

31 липня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу виробничих приміщень, загальною площею 661,37 м2 на третьому поверсі будинку № 46 по вулиці Радянській у м. Херсоні, укладеного 28 жовтня 1998 року між відповідачами. Обґрунтовуючи позовні вимоги він посилається на факт відсутності у продавця майна фірми „АК Отоматів Тіджарет ве Санаї Лімітет Шіркеті” права власності на це майно в момент купівлі-продажу, оскільки він його не набув у встановленому законом порядку, а також відсутність легалізації обох фірм в Україні у відповідності до пункту 4 Положення про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою КМУ від 29.04.1994 р. № 276, статті 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994 р. № 127/94 та Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 15.07.1997 р. № 98-од. На підставі цього позивач вважає, що спірний договір є недійсним на підставі статті 48 ЦК УРСР.

За результатами розгляду заяви судом 8 жовтня 2008 року винесено ухвалу про припинення провадження у справі у звязку з непідвідомчістю даного спору господарським судам України. Проте, постановою Запорізького апеляційного господарського суду вказана ухвала скасована, а справа передана на подальший розгляд до суду. Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2009 р. постанова апеляційної інстанції залишена без змін.

Безпосередньо подальший розгляд розпочато ухвалою від 26 травня поточного року та судове засідання призначено на 23 червня. У вказаний час представники відповідачів в засідання не прибули, що стало підставою для відкладення розгляду справи. При цьому судом враховано, що відповідачі є іноземними особами, зареєстрованими в Туреччині. Зокрема, адресою відповідача-1 є: Туреччина Осмаганзі Бурса, вул. Ататюрк Офісний центр Коруюджу, № 156; а адреса відповівдача-2: Туреччина, Енімахалє Анкара, проспект Іведік, службова будівля Муніципалітету Енімахаллє 13/д. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що повноважним представником фірми „Мінер Отоматів Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті” є Чирал Жанна Миколаївка, місцезнаходження якої: АДРЕСА_1. Саме за цією адресою було направлено копію ухвали суду від 26.05.2009 р. про призначення справи до розгляду на 23.06.2009 р. (як слідує з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення вона отримала копію ухвали суду, але в засідання не прибула та причини неявки суду не повідомила), а також відповідну ухвалу про відкладення розгляду справи до 3 липня. Судом також враховано, що на даний час фірму „АК Отоматів Тіджарет ве Санаї Лімітет Шіркеті” виключено з реєстру Торговельно-Промислової палати м. Анкари, а тому вона не має статусу субєкта господарської діяльності.

Таким чином, судом вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача фірму „Мінер Отоматів Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті” про час та місце судового розгляду справи, але в засідання вона свого представника не направила та причини неявки суду не повідомила, а тому це розцінено як спосіб захисту від заявленого позову, а також розглянуто справу без участі відповідача та за наявними в ній матеріалами, оскільки на пропозицію суду про надання відзиву на позовну заяву його не надано.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 30 листопада 1991 року трудовий колектив акціонерного товариства „Мікон”, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство „Мікон”, придбав належний державі науково-виробничий комплекс „Мікон”. Це придбання 10 грудня 1994 року було зареєстроване Херсонським бюро технічної інвентаризації за ВАТ „Мікон”, а саме проведена реєстрація права власності на виробничий комплекс, що розташований за адресою: м. Херсон, вул. Радянська, 46. До складу даного комплексу увійшли наступні будівлі: адміністративно-побутовий корпус з захисними спорудами літ. А, дослідно-експериментальна база літ. Б (обєкт незавершеного будівництва), енергоблок з інженерними мережами літ. В. Будівництво дослідно-експериментальної бази (літ. Б) було фактично закінчено у 1997 році, про що свідчать матеріали інвентарної справи БТІ, зокрема оціночні акти.

В подальшому 07.12.1995 р. між ВАТ „Мікон” та Спільним підприємством „Курсал” був укладений договір № Д-123-00 на дольову учать у фінансуванні будівництва. На підставі даного договору сторонами 24.06.2006 р. складено акт прийому-передачі, згідно якого позивач передав СП „Курсал” у користування приміщення площею 661,37 м2 на 3 поверсі дослідно-експериментальної бази по вул. Радянській, 46 в м. Херсоні.

Додатковою угодою № 3 до Договору № Д-123-00 від 07.12.1995 р. СП „Курсал” у звязку з власною ліквідацією передало всі права та обовязки за Договором № Д-123-00 фірмі „Отоматів”. В пункті 1.2. Додаткової угоди № 3 визначається, що ВАТ „Мікон” здійснює спільну діяльність з фірмою „Отоматів” і передає у користування 661,37 м2 на 3 поверсі дослідно-експериментальної бази. При цьому, право власності на виробничі приміщення по вул. Радянській, 46 ВАТ „Мікон” фірмі „Отоматів” не передавало.

Згодом, 28.10.1998 р. між фірмою „Отоматів” та фірмою „Мінер” був укладений Договір купівлі-продажу виробничих приміщень, згідно якого останній отримав у власність виробничі приміщення загальною площею 661,37 м2 на третьому поверсі будинку 46 по вул. Радянській в м. Херсоні.

Укладення саме цього договору, на думку позивача, є неправомірне, оскільки фірма „Отоматів” не набула право власності на майно.

Статтею 225 Цивільного кодексу Української РСР (що діяв станом на 28.10.1998 р.) встановлено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Проте, фірма „Отоматів” права власності на приміщення розміром 661,37 м2 за вказаною адресою не мала, що знайшло своє відображення в наступному. Так, акт прийняття-передачі від 07.12.1995 р. на який зроблено посилання, як на документ про право власності у Реєстраційному посвідченні Херсонського БТІ від 15.10.1996 р. взагалі не існує, що вбачається з того, що саме цієї дати 07.12.1995 р. між власником комплексу ВАТ „Мікон” та ТОВ „Курсал” ще тільки було складено первинний документ про взаємодію Договір №-123-00 про дольову участь СП „Курсал” у фінансуванні будівництва дослідно-експериментальної бази (літ. Б), що будувалась на території ВАТ „Мікон”. Предметом даного Договору були площі на третьому поверсі будівлі (літ. Б).

Даним Договором було передбачено, що передача частини площ відбудеться тільки після їх побудови та виконання умов Договору, а саме: „Передача площадей, строящихся по настоящему договору наступает с момента передачи их полностью законченным после ввода в эксплуатацию и вводу объекта по отдельному акту передачи и сверки всех финансовых расчетов и оформлений документов через МБТИ г. Херсона”. За пунктом 4.4. Договору усі доповнення та зміни до даного договору будуть мати однакову юридичну силу, якщо вони складені у письмовій формі та підписані сторонами.

02.01.1996 р. додатковою Угодою між сторонами Договору № Д-123-00 ВАТ „Мікон” та СП „Курсал” було оговорено суму, яку останній зобовязався виплатити ВАТ „Мікон” як участь у фінансування будівництва, тобто 10 439 573 000 (десять мільярдів чотириста тридцять дев'ять мільйонів п'ятсот сімдесят три тисячі) крб. за 661,37 м2 площі у комплексі, належному ВАТ „Мікон”.

24.06.1996 р. між сторонами Договору складено Акт прийому-передачі, за яким ВАТ позивач передав СП „Курсал” площу розміром 661,37 м2 лише у користування (для проведення будівельних робот) та за умови подальшої оплати дольового вкладу у будівництво.

Водночас, 05.10.1996 року між сторонами Договору (ВАТ „Мікон” та СП „Курсал”) складено Додаткову угоду про внесення змін до Договору, а саме у звязку з ліквідацією СП „Курсал” передало свої права та зобовязання фірмі „Отоматів”. Ця угода складена та стосувалась лише взаємовідносин ВАТ „Мікон” та СП „Курсал”. При цьому фірма „Отоматів” вказану угоду не підписувала, будь-яких прав на себе не приймала.

В подальшому, 02.10.1998 р. між позивачем та фірмою „Отоматів” складено протокол, за пунктом 1 якого фірма зобовязалась оплатити у термін до 21.10.1998 р. кошти у сумі 15000 доларів США за дольову участь у будівництві. Але ця сума не була сплачена, доказів її оплати відповідачами не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що власником комплексу за адресою: м. Херсон, вул. Радянська, 46 (до якого входить дослідно-експериментальна база (літ. Б)) з 1991 р. по теперішній час є ВАТ „Мікон”, що підтверджують такі документи: 1) засвідчений Херсонським міськвиконкомом Державний Акт купівлі-продажу від 30.11.1991 р., за яким трудовий колектив акціонерного товариства „Мікон” придбав належний державі науково-виробничий комплекс "Мікон"; 2) Державний акт серії ХС ХІХ-І, виданий 08.07.1994 р. Херсонським міськвиконкомом, на право постійного користування землею розміром 1,0669 га в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування відповідно до рішення Херсонського міськвиконкому від 21.06.1994 року № 285; 3) реєстраційне посвідчення Херсонського БТІ від 10.12.1994 р. на право володіння виробничим комплексом № 46 по вул. Радянській у м. Херсоні, про що записано в реєстровій книзі № 96, за рішенням Херсонського міськвиконкому від 21.06.1994 р. Крім того, позивач отримав на спірне майно свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 666017, видане Херсонською міською радою 20.12.2005 року, до складу майна якого входить адміністративно-побутовий комплекс (літера А), дослідно-експериментальна база (Б) 3479,9 м2 та інші будівлі та споруди.

Являючись власником майна, в тому числі спірного, 14.10.2004 р. позивач уклав з ПП ОСОБА_6 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким передав у власність ПП ОСОБА_6 офісні приміщення ІІІ поверху № 33, № 34, № 35, № 36, № 37, № 38, № 39 загальною площею 158,7 м2 із літ. Б, - дослідно-експериментальної бази, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Радянська, 46. При цьому в договорі вказано, що зазначені приміщення належали продавцеві (ВАТ „Мікон”) на праві власності, підтвердженим реєстраційним посвідченням, виданим Херсонським бюро технічної інвентаризації 10.12.1994 р. і зареєстрованим Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 10.12.1994 р. в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 96. На момент укладання Договору купівлі-продажу право власності продавця на обєкт продажу (вищезазначені офісні приміщення) підтверджувалося Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Херсонським державним бюро технічної інвентаризації від 23.09.2004 р.

Про наявність інших „власників” приміщень на третьому поверсі дослідно-експериментальної бази позивачеві відомо не було. За твердженнями позивача, які не спростовані відповідачами, жодного дня фірма „Отоматів” приміщеннями дослідно-експериментальної бази, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Радянська, 46 не користувалась.

При розгляді справи судом встановлено, що фірми „Отоматів” та „Мінер” в Україні не зареєстровані, про що свідчать витяги з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих представництв в Україні не мають. Їхні документи не були легалізовані у порядку, встановленому законодавством України (в тому числі ратифікованими міжнародними угодами) у 1998 році.

Зокрема, згідно до частини 3 статті 568 Цивільного кодексу Української РСР (що діяв станом на 28.10.1998 р.) форма угод з приводу будівель, які знаходяться в Українській РСР, підпорядковується законодавству Союзу РСР і Української РСР. За статтею 8 того ж Кодексу при укладенні угод правоздатність і дієздатність визначаються за законом місця укладення угоди. В свою чергу, статтею 26 Кодексу закріплено, що правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Договір купівлі-продажу виробничих приміщень від 28.10.1998 р. укладений між двома турецькими фірмами в м. Херсон, а тому відповідно до діючого в Україні законодавства на момент укладення Договору купівлі-продажу від 28.10.1998 р. передбачалась обовязковість реєстрації іноземних юридичних фірм та легалізації іноземних документів. Це встановлювалось у пункті 4 Положення про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою КМУ від 29.04.1994 р. № 276, статті 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994 р. за № 127/94 та Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 15.07.1997 р. за № 98-од.

Згідно зі статтею 567 ЦК УРСР іноземні підприємства і організації можуть без особливого дозволу укладати в Українській РСР лише угоди по зовнішній торгівлі і по звязаних з нею розрахункових, страхових та інших операціях з радянськими зовнішньоторговельними об'єднаннями та іншими радянськими організаціями, яким надано право укладення таких угод.

Зазначені фірми не набули в Україні статусу іноземних субєктів господарської діяльності, а отже і не мали необхідної правоздатності для укладання Договору купівлі-продажу нерухомого майна в місті Херсоні.

Статтею 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні все одержане за нею, а при неможливості відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Таким чином, у відповідності до фактів та норм чинного законодавства, що викладені вище, договір купівлі продажу виробничих приміщень від 28.10.1998 р. укладений між фірмою „Отоматів” та фірмою „Мінер” в порушення вимог закону, а тому в силу статті 48 ЦК УРСР є недійсним. При цьому суд зазначає, що проведення реституції неможливе, оскільки спірне майно не знаходиться в користуванні відповідача фірми „Мінер”.

Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, сплачене державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-1, оскільки відповідач-2 згідно до довідки реєстраційного управління Торгівельно-Промислової палати м. Анкари від 24.10.2008 р. виключений з реєстру палати, а тому на даний час не існує.

На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу виробничих приміщень, загальною площею 661,37 м2 на третьому поверсі будинку 46 по вул. Радянській в м. Херсоні від 28.10.1998 р., укладений між фірмою „АК Отоматів Тіджарет ве Санаї Лімітед Шіркеті” та фірмою „Мінер Отоматів Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті”.

3.Стягнути з фірми „Мінер Отоматів Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті” (розташованої за адресою: Туреччина Осмаганзі Бурса, вул. Ататюрк Офісний центр Коруюджу, № 156) на користь відкритого акціонерного товариства „Мікон” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Радянська, 46, код 14119265) 85 грн витрат по сплаті державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дата підпису рішення 6 липня 2009 року

Головуючий суддя М.К. Закурін

судді: Ю.В. Гридасов

Л.І. Александрова