Постанова № 54007122, 15.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року (м. Київ)810/3968/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за страховими внесками.

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за страховими внесками в сумі 1 744, 80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було сплачено своєчасно та в повному обсязі внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ-ІV квартали 2010 року в сумі 1 744, 80 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку.Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив та надіслав на адресу суду клопотання вих. № 4738/09 від 11.09.2015 (вх. № 14212/15 від 11.09.2015) про розгляд справи без участі представника позивача, яке 14.09.2015 було повторно надіслано позивачем факсом до суду.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області.

Загальні принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування станом на 2010 рік були визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (надалі - Закон України № 1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону України № 1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 р. № 2461-VI (надалі-№ 2461) було внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, у тому числі до п.8 розділу ХV Прикінцеві положення.

Розділом ІІ Закону № 2461 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

Закон № 2461 був опублікований у офіційному виданні 17.07.2010 року «Голос України» № 131 від 17.07.2010 року.

Відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2461-VI від 08.07.2010 р., до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058 мінімальний страховий внесок це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Пунктом 1 ст.18 Закону України № 1058 розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) на обовязкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Відповідно до ст.20 Закону України № 1058 платники страхових внесків, у тому числі ті, які обрали спрощений спосіб оподаткування, зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для зазначеної категорії платників є квартал.

Також, відповідно до положень Постанови правління Пенсійного фонду України «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України» від 05.11.2009 р. № 26-1 (далі-Порядок) страхувальники зобовязанні подавати до органів Пенсійного фонду України звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 1.3 Порядку звіт до органів Пенсійного фонду може подаватися страхувальником: в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звіті в до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 року № 7-7, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2007 за № 436/13703(звіт на паперових носіях не подається); на паперових носіях, завірених підписом керівника/страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше десяти.

Згідно з п. 2.2 Порядку ФО-СПД, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом.

Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було подано до Управління Пенсійного фонду у Білоцерківському районі Київської області річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків (Фіксований податок) за 2010 рік, відповідно до якого сума річного страхового внеску, який зобовязаний сплатити відповідач становить 1 840, 80 грн.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.10 р. встановлено наступні місячні розміри мінімальної заробітної плати: з 01 січня 869, 00 грн., з 01 квітня 884, 00 грн., з 01 липня 2010 р. - 888 грн., з 01 жовтня 2010 р. 907, 00 грн. , з 01 грудня 2010 року 922, 00 грн.

З урахуванням вищевказаного, суд звертає увагу, що після набрання чинності Законом № 2461 за 2010 рік мінімальний розмір страхових внесків щомісяця становить за липень-вересень 2010 року щомісяця 294,82 грн., за жовтень листопад 2010 року щомісяця 301,12 грн., за грудень 2010 року - 306,10 грн.

Відповідно до відомостей з картки особового рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, сума страхового внеску за 2010 рік, яка була нарахована позивачем до сплати відповідачу становить 1 840, 80 грн., у тому числі за липень-грудень 2010 року 1 744, 80 грн.

Проте, відповідачем було частково здійснено оплату відповідного внеску в розмірі 96, 00 грн. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не сплачено страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1 744, 80 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків, своєчасно не нарахованих або не сплачених страхувальниками у відповідні строки, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

Відповідно до п.5,6 п.7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі-Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011р., стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Керуючись вищевказаними нормами законодавства, у звязку з неповною сплатою відповідачем у встановлені строки відповідної суми страхових внесків, УПФ України у Білоцерківському районі Київської області було надіслано на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу № Ф-25 від 02.09.2013, яка була отримана останньою 09.09.2013, що підтверджується підписом про отримання на корінці вимоги, належним чином засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач має заборгованість зі сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за ІІІ- ІV квартал 2010 року у розмірі 1 774, 80 грн.

До теперішнього часу сума заборгованості відповідачем не сплачена, наявність та її розмір підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не надав суду заперечення на позов або доказів погашення заборгованості зі сплати страхових внесків.

Згідно з абз. 9-10 ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464 (в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 р. № 406) у разі несплати недоїмки орган доходів і зборів має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

При цьому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 406 передбачено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».

Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Таким чином, враховуючи, що у розглядуваній справі процедура адміністрування єдиного внеску була розпочата органом Пенсійного фонду України, позивач у справі є належним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09161, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області (09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 2, ідентифікаційний код 22200596) заборгованість зі сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за ІІІ-IV квартал 2010 року у розмірі 1 774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.