Ухвала суду № 54006901, 20.06.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"20" червня 2011 р. Справа № 2a-2014/11/0970

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Грицюк П.П., перевіривши матеріали адміністративного

позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія"

до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі

про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки №508/15-32446237 від 05.05.2011 року, висновків даного акту перевірки, дій щодо направлення матеріалів перевірки та визнання цього акту перевірки таким, що складений з порушеннями вимог законодавства,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки №508/15-32446237 від 05.05.2011 року, висновків даного акту перевірки, дій щодо направлення матеріалів перевірки та визнання цього акту перевірки таким, що складений з порушеннями вимог законодавства.

Відповідно до ст. 107 ч. 1 п. 4 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

За визначенням, наведеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Виходячи з аналізу норм КАС України слід вважати, що рішення суб’єкта владних повноважень в розумінні цього Кодексу –це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин та впливає на обсяг їх прав та обов’язків. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Правовий акт –це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами також мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб’єктів.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Результати будь-яких перевірок, які здійснюються державними податковими органами, викладаються у відповідних актах. Акти перевірок є службовими документами, які встановлюють факти виявлених під час проведення перевірок порушень, і є носієм доказової інформації про виявленні порушення з боку суб’єктів господарювання.

Висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть відображені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу.

Таким чином, акт перевірки, в якому зафіксовані факти певних порушень, виявлених відповідачем, не має обов’язкового характеру в сфері публічно-правових відносин, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а тому не може оскаржуватися в адміністративному суді.

Визнання протиправними окремих висновків акту перевірки може мати вплив виключно на загальні висновки перевірки, правове втілення яких відбувається шляхом прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов’язань. Такі рішення і є тими рішення, що породжують для підприємства відповідні обов’язки зі сплати податків.

Відповідно до ст. 109 ч. 1 п. 1 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя ,-

У Х В А Л И В:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія" у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки №508/15-32446237 від 05.05.2011 року, висновків даного акту перевірки, дій щодо направлення матеріалів перевірки та визнання цього акту перевірки таким, що складений з порушеннями вимог законодавства.

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія" , що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Грицюк П.П.