Ухвала суду № 54006270, 03.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ№ 337/5881/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Ширіна С.А.

Провадження № 22-ц/778/6171/15 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого, суддіОСОБА_2суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_1секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, та апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» і ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 13.10.2013 року приблизно об 11-25 год. ОСОБА_6, керуючи автомобілем «ВАЗ-21099», державний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Ленської з боку вул. Донецької в напрямку вул. Бородинської у м. Запоріжжі, діючи в порушення вимог п. 10.1 ПДР України, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, виїхавши на смугу зустрічного руху, в результаті чого допустив зіткнення передньою центральною частиною керованого ним автомобіля «ВАЗ-21099» з автомобілем «Мазда-626» під керуванням позивача.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2014 року у справі № 334/11682/13-к ДТП сталося з вини відповідача - ОСОБА_6, який свою вину не заперечував. Зазначеним вироком, суд визнав відповідача винним за ч. 1 ст. 286 КК України і призначив ОСОБА_6 покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Внаслідок зазначеної ДТП позивачу було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому третьої п'ясної кістки лівої кисті зі зміщенням кісткових фрагментів, які кваліфіковано судом як тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечне для життя, але яке потягло за собою довготривалий розлад здоровя більше 21 дня. Це підтверджується висновком судово-медичної експертизи №3937 від 24.10.2013 року.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 816/13 від 28.11.2013 року порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 10.1, 11.3 ПДД знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Відповідач-1 застрахований у ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», у зв'язку з цим він звернувся до останнього з метою виплати відшкодування.

У повідомленні від 03.04.2014 р. № 2810 Відповідач-2 повідомив про те, що ним прийнято рішення щодо виплати йому страхового відшкодування в сумі 14 008,59 грн., франшиза по полісу № АС/3085247 становить 1 000 грн.

У зв'язку з тим, що його автомобіль через ДТП перебував та перебуває до теперішнього часу у неробочому стані, він змушений платити за послуги охорони автомобіля з 13.10.2013 року по 20.02.2015 року суму 7425 грн., які він також відносить до матеріальних збитків, спричинених ДТП.

Крім того, ним були понесені витрати на експертні послуги, які склали 850,00 грн. та юридичні послуги у розмірі 1600 гривень.

Також позивач зазначає, що він займається журналістською та видавничою справою, тому травіма, яку він отримав при ДТП, дуже ускладнила, а спочатку взагалі унеможливила нормальне виконання ним своїх трудових обов'язків, оскільки його рука не працювала через перелом. Це також спричинило нервові розлади у його здоров'ї.

Розмір своїх душевних страждань він оцінює в 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

До суми відшкодування (шкода, заподіяна здоров'ю) він додає витрати на медичне обстеження та ліки у розмірі 105,00 грн. (забір крові) + 90,03 грн. (консультація по мед. документам) + 86,48 грн. (медикаменти) = 281,51 грн., що підтверджуються відповідними квитанціями.

Просив суд стягнути з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_5 49 000 грн. - матеріальної шкоди, 26 398,23 грн. - пені, 36921,38 грн. - втрат від інфляції, 2211,04 грн. - трьох відсотків річних, 15653,15 грн. - упущеної вигоди, 2731,51 грн. - моральної шкоди та шкоди, заподіяної здоров'ю, 800 грн. - відшкодування юридичних послуг та 425 грн. - за проведення експертизи, 3712,50 грн. - за послуги стоянки автомобіля, 250 грн. - відшкодування витрат по явці в судові засідання.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 22555,73 грн. - матеріальної шкоди, 12151,66 грн. - пені, 16995,69 грн. - втрат від інфляції, 1017,79 грн.- трьох відсотків річних, 7205,47 грн. - упущеної вигоди, 2550,00 грн. - моральної шкоди, 800 грн. - відшкодування юридичних послуг та 425 грн. - за проведення експертизи, 3712,50 грн. - за послуги стоянки автомобіля, 250,00 грн. - відшкодування витрат по явці в судові засідання.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_5 суму майнової шкоди у розмірі 32023,11 грн., пеню у розмірі 16 442,30 гри., витрати по складанню висновку експертного дослідження в сумі 300 грн., інфляційні втрати в сумі 546,15 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1255, 00 грн., матеріальна шкода на лікарську допомогу в розмірі 281,51 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 243,60 грн., витрати на послуги автостоянки в розмірі 7425 грн., а також відшкодування моральної шкоди в сумі 14,07 грн., а всього 58530 грн. 74 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 витрати по складанню висновку експертного дослідження в сумі 300 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 243,60 грн., а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 4985,93 грн., а всього 5529 грн. 53 коп.

Стягнуто з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 585,31 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6, на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 гривень.

Зобовязано ОСОБА_5 передати автомобіль Mazda 626 реєстраційний номер 94 003 НА ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» після відшкодування збитків.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в позові, ухвалити нове яким позов задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з апелянта інфляційних витрат, трьох відсотків річних, витрат на послуги автостоянки та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в позові.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом попередньої інстанції встановлено, що 13.10.2013 року, приблизно об 11-25 год., ОСОБА_6, керуючи автомобілем "ВАЗ-21099", державний номер АР 2014АВ, здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Ленської з боку вул. Донецької в напрямку вул. Бородинської у м. Запоріжжі, діючи в порушення вимог п. 10.1 ПДР України, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, виїхавши на смугу зустрічного руху, в результаті чого допустив зіткнення передньою центральною частиною керованого ним автомобіля "ВАЗ-21099" з автомобілем "Мазда-626" під керуванням позивача.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2014 року ДТП сталося з вини відповідача ОСОБА_6 Зазначеним вироком, суд визнав відповідача винним за ч. 1 ст. 286 КК України і призначив останньому покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вирок набрав законної сили 13.03.2014 року.

Внаслідок зазначеної ДТП позивачу було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому третьої пясної кістки лівої кисті зі зміщенням кісткових фрагментів, які кваліфіковано судом як тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечне для життя, але яке потягло за собою довготривалий розлад здоров"я більше 21 дня що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №3937 від 24.10.2013 року.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 816/13 від 28.11.2013 року порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 10.1, 11.3 ПДД знаходиться в прямому причинному звязку з подією ДТП та її наслідками.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Відповідач ОСОБА_6 застрахований у ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія", що підтверджується Полісом № АС/3085247, згідно якого його цивільно-правова відповідальність лімітована сумою 50000,00 гривень за шкоду, заподіяну майну з франшизою 1000,00 гривень.

16.10.2013 року, ОСОБА_6 повідомив ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" про дорожньо-транспортну пригоду.

21.10.2013 року ОСОБА_5 звернувся до ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" з заявою про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.

У повідомленні від 03.04.2014 ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" повідомило про те, що ним прийнято рішення щодо виплати ОСОБА_5 страхового відшкодування в сумі 14008,59 грн., франшиза по полісу № АС/3085247 становить 1000,00 грн.

Страхове відшкодування позивачу не сплачено.

Під час розгляду справи, за клопотанням представника позивача, судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу. Згідно висновку № 112 від 29.02.2015 р. (т.2 а.с.1-15) вартість автомобіля НОМЕР_2 станом на дату ДТП на 13.10.2013 року становить 32023 гривень 11 коп. Вартість відновлювального ремонту значно перевищує ринкову вартість автомобіля і складає 100757 грн. 89 коп.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова суми. в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату щі настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та положень Цивільного кодексу України обов'язковою умовою визнання події страховим випадком за полісом і здійснення виплати страхового відшкодування обов'язковим є встановлення: протиправності дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, при експлуатації забезпеченого транспортного засобу; наявність шкоди, за заподіяння якої виникає цивільно-правова відповідальність; взаємозв'язок між протиправними діями особи цивільно-правова відповідальність якої застрахована та заподіяною шкодою.

Статтею 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В пунктах 14 і 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про виплату страхового відшкодування та шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика на користь позивача у вказаних судом розмірах.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначені норми матеріального права та роз'яснення врахував.

За матеріалами справи, та за позицією позивача автомобіль позивача є фізично знищеним. Тому суд першої інстанції вірно відповідно до вказаних розяснень пленуму врахував вартість автомобіля на час дорожньо-транспортної пригоди. Ця вартість апелянтами не оспорюється.

Однак в апеляційній скарзі позивач вважає, що в даному випадку при відшкодуванні шкоди повинна враховуватись визначена іншою експертизою вартість його автомобіля на час розгляду справи а не на час ДТП. Однак, така позиція апелянта не відповідає вказаним розясненням Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року, відповідно до яких в даному конкретному випадку при умові фізичного знищення автомобіля під час ДТП розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження, відповідно до цього суд і задовольнив позов

Вимоги апеляційної скарги позивача щодо невірного розрахунку інших вимог (інфляційних витрат, трьох відсотків річних), фактично ґрунтуються на невірному визначення ним розміру шкоди яку він помилково вважає більшою ніж зазначив суд, а тому є необґрунтованими в тому числі і щодо розміру пені.

Посилання у скарзі позивача на необхідність задоволення вимог щодо стягнення упущеної вигоди, то ці доводи є припущенням того, що позивач міг би покласти певні кошти на депозит в банк та отримати від цього дохід. Суд першої інстанції в цій частині також вірно зазначив, про відсутність доказів.

Посилання у скарзі позивача на те, що суд не вказав процедуру передачі позивачем автомобіля страховій компанії, то ці доводи також є безпідставними, оскільки це виходить за межі позовних вимог і повноважень суду. Суд у цьому випадку не покладав на позивача обовязку щодо понесення при цьому ним будь-яких додаткових витрат, а можливі його витрати в майбутньому є теж припущенням.

Відповідно до положень п. 21 Постанови Пленуму ВССУкраїни № 4 від 01.03.2013 року, які викладені в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції вірно задовольнив вимоги про стягнення зі страхової компанії індексу інфляції, трьох процентів річних та пені, а тому її доводи в апеляційній скарзі цій частині є безпідставними оскільки вони протирічать вказаним розясненням.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином доводи апеляційної скарги страхової компанії про невірність висновків суду щодо стягнення витрат на послуги автостоянки є такими, що не відповідають вказаній нормі закону, при тому, що є доведеним факт понесення позивачем таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: