Постанова № 54005399, 28.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року о/об 12 год. 07 хв.Справа № 808/3615/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Командитного товариства «Запорізький Завод Високовольтної апаратури» - Вакатов і компанія» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,

за участю:

Представник позивача - ОСОБА_1

(довіреність №17 від 11.11.14);

Представник позивача - ОСОБА_2

(довіреність №9 від 17.09.15);

Представник відповідача - Терехова ююлія Олександрівна

(довіреність №33/23/08-70-10-01 від 26.11.14), -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) надійшов адміністративний позов від Командитного товариства «Запорізький Завод Високовольтної апаратури» - Вакатов і компанія» (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Запорізької митниці ДФС № 112050000/2015/000110/2 від 08 червня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00238.

Позов обґрунтовано тим, що Командитним товариством «Запорізький Завод Високовольтної апаратури» - Вакатов і компанія» для оформлення товару за методом №1 надано передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару. Таким чином відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні товару за основним (першим) методом, а відтак позивач вважає, що рішення Запорізької митниці ДФС № 112050000/2015/000110/2 від 08 червня 2015 року та картка відмови у прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00238 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 19 серпня 2015 року вих. №814/92/08-70-10 посилається на те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи надані до митного контролю та митного оформлення, не містять всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Тому, відповідно до статті 53 МКУ, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, з якою 05 червня 2015 року позивач ознайомився. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення. Під час аналізу додатково наданих документів, контролюючим органом встановлено, що декларантом не було подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість декларованого товару, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, крім тих що надав, що підтверджують митну вартість, в повному обсязі. Відповідач вважає що Рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000110/2 від 08 червня 2015 року та картка відмови у прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00238 винесені митним органом відповідно та у межах чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні 28 жовтня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Командитне товариство «Запорізький Завод Високовольтної апаратури» - Вакатов і компанія» 12 вересня 1994 року зареєстроване, як юридична особа за адресою: 69069, Запорізька область, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 13, ідентифікаційний код 05755559.

20 квітня 2015 року між Командитним товариством «Запорізький Завод Високовольтної апаратури» - Вакатов і компанія» і АТ «Єлектропорцелян Лоуни» було укладено контракт № 177, за яким останній поставив позивачу ізолятори керамічні у кількості 10 штук на умовах FСА, Merklin (Інкотермс 2010) згідно специфікації № 1 від 20 квітня 2015 року (6234 кг по ціні 2,8091 EUR за кг). Сума контракту склала 17512,00 EUR, яку Позивач сплатив відповідно до платіжного доручення № 15 від 25 травня 2015 року

05 червня 2015 року до Запорізької митниці ДФС для проведення митного оформлення поставленого позивачу товару, на виконання умов договору № 177 подана вантажна митна декларація № 112050000/2015/008779, яку прийнято митним органом.

При поданні ВМД № 112050000/2015/008779 від 05 червня 2015 року позивачем задекларовані наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір № 177 від 20 квітня 2015 року;

- додаткова угода № 1 від 02 червня 2015 року до договору № 177 від 20 квітня 2015 року;

- специфікація № 1 від 20 квітня 2015 року;

- рахунок - фактура (інвойс) № 65210071 від 29 травня 2015 року;

- пакувальний лист № Е15/65 від 27 травня 2015 року;

- сертифікат про походження товару № 330285 від 27 травня 2015 року;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 5403906 від 29 травня 2015 року;

- ДКД-ЕЕ № 1120000000.2015.902351 від 29 травня 2015 року;

- довідка про товаротранспортні витрати № 1 від 25 травня 2015 року;

- платіжне доручення № 15 від 25 травня 2015 року;

- звіт про іспит №106/2015 від 27 травня 2015 року;

- звіт про іспит №105/2015 від 27 травня 2015 року;

- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 28 травня 2015 року;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 28 травня 2015 року;

- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 138 від 03 червня 2015 року;

- висновок Запорізької торгово-промислової палати за № ОИ-277 від 29 травня 2015 року.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. МД-2, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно статей 57, 58 МКУ у сумі 439369,71 грн., (18 475,49 EUR), що складалась із 416456,707 грн. - вартості товару та 22913,00 грн. - транспортних витрат. Відповідно до даної декларації сума ввізного мита складала - 140 598,32 грн.

Під час здійснення митного контролю Запорізькою митницею ДФС було встановлено, що документи, які надані до митного оформлення не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару; документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, а саме:

-довідка про надання транспортно-експедиційних послуг № 1 від 25 травня 2015 року видана ФЛ-П ОСОБА_3 тоді як перевізником згідно товарно-транспотроної накладної № 5403906 від 28 травня 2015 року є ПП ОСОБА_4, що не дає можливості прослідкувати звязок між експедитором та перевізником.

-заявлено у гр. 44 МД митна декларація країни відправлення, яку до митного оформлення фактично не надано.

Так на підставі частини 3 статті 53 МКУ відповідачем були затребувані наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.

Позивачем додатково митному органу було надано договір доручення на транспортне - експедиційне обслуговування № 1/15 від 15 січня 2015 року та митну декларацію країни відправлення MNR № CZ54000027ERTUT9 від 28 травня 2015 року.

Незважаючи на поданий позивачем комплект документів, відповідач дійшов висновку, що такої інформації недостатньо для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, про неможливість застосування для визначення митної вартості інші методи, окрім резервного.

Так, на підставі зазначеного відповідачем 08 червня 2015 року прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000110/2 від 08 червня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00238.

В результаті зазначеного позивач оформив нову ВМД по формі МД-2 № 112050000/2015/008967 на суму 854608,18 грн., сплативши митні платежі згідно з заявленою вартістю у сумі 273474,62 грн.

Не погоджуючись з Рішенням про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000110/2 від 08 червня 2015 року та карткою відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00238 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 01 червня 2012 року.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару № 112050000/2015/00879 від 05 червня 2015 року були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Що стосується розбіжностей, а саме довідки про надання транспортно-експедиційних послуг № 1 від 25 травня 2015 року, виданої ФОП ОСОБА_3, тоді як перевізником згідно товарно-транспотроної накладної № 5403906 від 28 травня 2015 року є ПП ОСОБА_4, що не дає можливості прослідкувати звязок між експедитором та перевізником, суд зазначає, що позивачем в судовому засіданні надано договір-доручення №1/15 про надання послуг з транспортно-експедиційного забезпечення від 15 січня 2015 року.

Так, відповідно до цього договору ФОП ОСОБА_3 (довіритель) довіряє ФОП ОСОБА_4 (повіреному) за винагороду здійснювати пошук и підбір водіїв з метою забезпечення доставки товару довірителя в міжнародних автомобільних сполученнях, а також на території України.

25 травня 2015 року між Командитним товариством «Запорізький Завод Високовольтної апаратури» - Вакатов і компанія», як довірителем, та ФОП ОСОБА_3, як повіреним, укладено договір-доручення №25-01/05 про надання послуг з транспортно-експедиційного забезпечення.

Відповідно до пункту 1.1 Договору довіритель довіряє повіреному за винагороду здійснювати пошук и підбір водіїв з метою забезпечення доставки товару довірителя в міжнародних автомобільних сполученнях, а також на території України.

Суд звертає увагу відповідача на те, що зазначені договори дають можливість встановити звязок між експедитором та перевізником, а також встановити господарські відносини з перевезення вантажу відповідно договорів.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що подані позивачем до суду документи повністю відповідають вимогам частини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3, 4 статті 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини 2 статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД 112050000/2015/006990 від 06 травня 2015 року.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000110/2 від 08 червня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00238, а відтак їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Командитного товариства «Запорізький Завод Високовольтної апаратури» - Вакатов і компанія» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС № 112050000/2015/000110/2 від 08 червня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00238.

Судові витрати у розмірі 560,28 грн. (пятсот шістдесят гривень 28 копійок) стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь Командитного товариства «Запорізький Завод Високовольтної апаратури» - Вакатов і компанія».

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов