Ухвала суду № 54005244, 03.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 грудня 2015 рокуЖитомирСправа № 0670/8058/12

Категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсійного забезпечення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визначення вислуги років при звільненні з військової служби, у якому, враховуючи уточнюючу позовну заяву, просив визнати протиправним невиконання рішення Адміністрації Держприкордонслужби України щодо Порядку обчислення років, призначення та виплати пенсії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 по відношенню до нього, старшого прапорщика запасу ОСОБА_1, зобов'язати командування Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління здійснити йому визначення вислуги років на військовій службі з нарахуванням та виплатою належного пенсійного забезпечення з 30 вересня 2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2015 року ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року в частині залишення без розгляду позовних вимог про зобовязання командування Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсійного забезпечення з 04 серпня 2014 року скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року вказану справу в частині здійснення нарахування та виплати позивачу пенсійного забезпечення прийнято до свого провадження.

Позивач вдруге поспіль не з'явився у судове засідання, хоча обидва рази належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини неприбуття суд не повідомив, належним чином уповноваженого представника не направив. Заяви про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 до суду не надходило.

Представник відповідача прибув до суду, подав заяву з проханням розглядати справу в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Також просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з його повторною неявкою.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі наявних у ній доказів.

В силу приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.

Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (ч. 1 ст. 33 КАС України).

За змістом приписів частини 1 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, позивач, будучи ініціатором судового розгляду справи, в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків.

В силу приписів ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

Також у рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово підкреслювалось, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом ("Кресс проти Франції", п. 72; "Ф.С.Б. проти Італії", рішення від 28.08.1991, п. 33; "Т. проти Італії", рішення від 12.10.1992, п. 26; "Кайя проти Австрії", п. 28 від 08.06.2006; "Надточий проти України", рішення від 15.05.2008, п. 26).

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 по справі №17-рп/2011 визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Судом встановлено, що у судові засідання, призначені на 23 листопада та 03 грудня 2015 року позивач не прибув. Належним чином уповноважений представник позивача участі у справі під час її нового розгляду не брав.

Наявною у матеріалах справи розпискою про вручення безпосередньо в суді судової повістки на ім'я ОСОБА_1 про з'явлення до суду на 10 год. 00 хв. 23.11.2015, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, повернутим до суду за результатами вручення позивачу 25.11.2015 поштового відправлення із повісткою про виклик до суду на 11 год. 00 хв. 03.12.2015, підтверджено, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відтак, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача про час та місце судового розгляду даної справи, проте позивач повторно, а саме 23 листопада та 03 грудня 2015 року, не прибув у судове засідання без поважних причин.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується зі ч. 3 ст. 128 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтями 128, 155, 160, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсійного забезпечення залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Є.Ю. Романченко