Постанова № 54005063, 10.11.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПанталієнка П.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Сервіс Столиця» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (в подальшому реорганізована в державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у

м. Києві; далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ТОВ «Сервіс Столиця» звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від

15 травня 2014 року №№ 0003432203, 0003442203.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що викладені в акті перевірки висновки щодо нереальності здійснення господарських відносин не відповідають об'єктивним обставинам та реальній дійсності, не підтверджені жодними доказами, оскільки господарські відносини позивача та контрагентів є реальними та такими, що спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від

30 березня 2015 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України постановою від 3 червня 2015 року скасував рішення судів попередніх інстанцій, ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.

14 серпня 2015 року ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд вказаної постанови суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року (справа № 2а-4419/10/2670, К/9991/26540/11, К/9991/28864/11).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 237 КАС однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Так, у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із встановленого факту реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Натомість у рішенні, наданому для порівняння, суд касаційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відмову в позові з тих мотивів, що позивач не підтвердив належними первинними документами реальність виконання операцій з придбання нафтопродуктів у рамках господарських правовідносин із контрагентом.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення в якій додано на підтвердження наведених у заяві доводів, підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийП.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.А. КороткихМ.І. Гриців О.В. КривендаВ.В. КривенкоВ.Л. МаринченкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький