Постанова № 54004882, 30.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.11.2015 справа №913/169/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_5 довір. не прибув розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ на рішення господарського суду Луганської областівід10 серпня 2015 р. у справі№ 913/169/15 (суддя Драгнєвіч О.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ до Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, м. Сєвєродонецьк Луганської області простягнення 8291262 грн. 18 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.08.2015р. по справі №913/169/15:

- частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль про стягнення 8291262 грн. 18 коп. ;

- стягнуто з Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (м.Сєвєродонецьк, Луганська область, Сєвєродонецька ТЕЦ, 93403, ідентифікаційний код 00131050) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 430 грн 59 коп. 3% річних, 39815 грн 69 коп. інфляційні нарахування, 354 грн 73 коп. - судовий збір.;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 10.08.2015р. по справі №913/169/15 в частині відмови у стягненні 3% річних в сумі 722 859,90 грн. та інфляційних в сумі 6 236 918,25 грн. та прийняти в оскаржуваній частині нове рішення про задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

Скаржник вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи. Зазначив, що оскільки договір №684/30 було укладено 08.10.2014р., він не може розповсюджувати свою дію на відносини, що виникли між сторонами в період з 21.05.2014р. по 28.10.2014р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.08.2015р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Склярук О.І., Кододова О.В.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. у звязку із перебуванням суддів Кододової О.В. та Склярук О.І. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Агапов О.Л., Мартюхіна Н.О.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. у звязку із знаходженням судді Мартюхіної Н.О. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Агапов О.Л., Мясищев А.М.

Позивач у судовому засіданні 30.11.2015р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання 30.11.2015р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (надалі Продавець) та Державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (надалі Покупець) укладено договір №07-13-ТЕ-20 про купівлю-продаж природного газу (надалі договір), згідно п. 1.1 якого Продавець (позивач) зобовязується передати у власність Покупцеві (відповідач) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (а.с. 11-16).

Відповідно до п.2.1 Продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року природний газ обсягом до 57588 тис. куб.м.

Згідно з п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Загальна вартість договору на дату його укладання становить 75394209,61 грн разом з ПДВ (п.5.5 договору).

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до основного договору.

Зокрема, 01 листопада 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №07-13-ТЕ-20 від 28.12.2012, на підставі якої п.4.1 договору був викладений у наступній редакції: Кількість газу, яка передається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця (а.с. 17).

20 жовтня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору №07-13-ТЕ-20 від 28.12.2012, на підставі якої доповнено п.6.3 ст. 6 Порядок та умови проведення розрахунків абзацом в наступній редакції: 6.3 У разі сплати боргу по неустойці, інфляційним нарахуванням, процентам річних та судовому збору, за даним Договором, Покупець повинен обовязково зазначати це в платіжному дорученні (а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року належним чином виконав умови договору, поставив природний газ відповідачеві за договором №07-13-ТЕ-20 від 28.12.2012р.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення зобовязань за договором.

Крім того, з наданої позивачем до матеріалів справи копії рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 у справі №913/1654/14 вбачається, що предметом розгляду в цій справі була основна заборгованість та нараховані пеня, інфляційні нарахування та 3% річних за зобовязаннями січня квітня, жовтня 2013 року, нараховані по 20.05.2014.

Зокрема, рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2015 у справі №913/1654/14 позовні вимоги задоволені частково. З Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" присуджено до стягнення 24593803 грн 56 коп. основного боргу, 1939221 грн 04 коп. - інфляційних нарахувань, 1086167 грн 31 коп. - 3% річних. В частині стягнення пені в сумі 2468639,53 - відмовлено (а.с.26-31).

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої обовязки за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу виконав не своєчасно, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних за період прострочення виконання зобовязань щодо оплати природного газу з 21.05.2014р. по 31.10.2014р. за поставлений природний газ за січень квітень, жовтень - грудень 2013 року.

При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено що, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.2 сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи наведене, позивач під час звернення до суду першої інстанції просив стягнути з відповідача пеню в сумі 1 291 237,75 грн. за період з 21.05.2014 р. по 31.10.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Луганської області від 03.01.2013 у справі №913/40/13-г за заявою Публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" порушено справу про банкрутство Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) (в редакції Закону, що діяла станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону про банкрутство дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не повязаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобовязань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

З бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на момент прийняття рішення по справі №913/169/15 не припинено.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлену законом заборону нарахування пені під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 291 237,75 грн.

Крім того, позивачем заявлялись вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6 276 733,94 грн. та 3 % річних в сумі 723 290,49 грн. за період з 21.05.2014р. по 31.10.2014р.

При розгляді вищезазначених вимог колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2014 р. між сторонами у справі, Територіальним органом Казначейства у Луганської області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Сєвєродонецької міської ради укладено договір №684/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі договір №684/30).

Предметом договору є організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 16 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік та постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30 Про затвердження порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, то затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Положеннями пункту 8 договору №684/30 передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 40 702 118 грн. 00 коп., для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором купівлі-продажу природного газу №07-13-ТЕ-20 від 28.12.2012.

За змістом пункту 11 договору №684/30 сторони зобовязалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Таким чином, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений в 2013 році на суму 40 702 118 грн. 00 коп. відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором №684/30, який діяв, та виконувався сторонами, і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору №684/30 в рахунок погашення заборгованості за поставлений газ у 2013 році, платіжним дорученням №3958 від 15.10.2014р. було перераховано на користь позивача 40 702 118 грн. 00 коп. Зазначену оплату було проведено банком 27.10.2014р.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що заборгованість за актами лютого-квітня, жовтня-грудня 2013р. була повністю погашена, а за січень 2013. частково в частині 540181 грн. 35 коп., саме платежем в сумі 40 702 118 грн. 00 коп., перерахованого за умовами укладеного між сторонами нового договору про проведення розрахунків №684/30.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань за зобовязаннями лютого-квітня, жовтня-грудня 2013, а також січня 2013 в частині 540181 грн. 35 коп. на загальну суму 40 702 118 грн. 00 коп. боргу, яка була предметом договору №684/30 про організацію взаєморозрахунків від 08.10.2014р., відносно якої сторони змінили порядок та строки виконання зобовязань про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у постановах від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 року у справі № 5011-35/1271-2012, від 30.09.2014 року від 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 30.09.2014 року у справі № 922/2339/13.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в частині стягнення 3% річних та інфляційних за зобовязаннями січня 2013р., правомірно виходив з того, що борг за зобовязаннями січня 2013р. наявний станом на 20.05.2015р. в розмірі 1 047 781, 35 грн. був сплачений відповідачем самостійно 26.05.2014 лише в частині 507 600 грн. 00 коп. (не входив до предмету договору №684/30), а заборгованість в сумі 540181 грн. 35 коп., наявна протягом 26.05.2014 27.10.2014, увійшла до предмету договору про проведення взаєморозрахунків.

Враховуючи наведене, за зобовязаннями січня 2013р. стягненню підлягають 3% річних та інфляційні нараховані на борг в сумі 507 600 грн. 00 коп.

В той же час, перевіряючи розрахунок позивача за зобовязаннями січня 2013р. в частині стягнення 3% річних, суд першої інстанції припустився технічної помилки та помилково зазначив суму боргу на яку нараховуються 3% річних та інфляційних в сумі 1 047 781,35 грн. замість потрібної 507 600 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок позивача за допомогою системи «Законодавство», взявши до уваги, що день фактичної сплати не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних за період з 21.05.2014р. по 25.05.2014р. в розмірі 208,60 грн.

В той же час, інфляційні за травень 2014р. за зобовязаннями січня 2013р. були неправомірно стягнуті судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законодавець прямо повязує можливість нарахування інфляційних втрат на суму боргу, мінімальний строк існування якого складає один місяць.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги можливість нарахування інфляційних за зобовязаннями січня 2013р. лише на суму боргу (що не увійшла до предмету договору №684/30) в розмірі 507 600 грн. 00 коп., яка існувала у період з 21.05.2015р. по 25.05.2014р., колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних в сумі 39815,69 грн., враховуючи існування такого боргу менше одного місяця.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 10.08.2015р. по справі №913/169/15 підлягає скасуванню в частині стягнення 3% річних та інфляційних із прийняттям нового рішення у зазначеній частині про відмову в стягненні 3% річних в сумі 221,99 грн. та інфляційних в сумі 39815,69 грн. В залишковій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача, а за подання позовної заяви - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 10.08.2015р. по справі № 913/169/15 залишити без задоволення.

Скасувати частково рішення господарського суду Луганської області від 10.08.2015р. по справі № 913/169/15 в частині стягнення 3% річних в сумі 430,59 грн. та інфляційних в сумі 39815,69 грн.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в стягненні 3% річних в сумі 221,99 грн. та інфляційних в сумі 39815,69 грн.

Абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 10.08.2015р. по справі № 913/169/15 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (м.Сєвєродонецьк, Луганська область, Сєвєродонецька ТЕЦ, 93403, ідентифікаційний код 00131050) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 208 грн. 60 коп. 3% річних, 1 грн. 83 коп. - судовий збір.

В залишковій частині рішення господарського суду Луганської області від 10.08.2015р. по справі № 913/169/15 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді:О.Л. Агапов

ОСОБА_3