Рішення № 54004745, 02.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015

Справа №910/27473/15

За позовом Комунального підприємства «Фармація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна»

про стягнення 96 619,82 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з’явились

від відповідача не з’явились

В судовому засіданні 02.12.15. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Фармація» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна» про стягнення 96 619,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.01.2014 між сторонами було укладено договір про надання послуг № 798/02-02, на підставі якого позивачем було вчасно та в повному обсязі надані маркетингові послуги на загальну суму 58235,95 грн., проте відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати отриманих послуг, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 58 235,95 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов’язань позивачем нарахована пеня у розмірі 8 331,73 грн., 3 % річних у розмірі 1 924,18 грн. та 28127,96 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2015 порушено провадження у справі № 910/27473/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.11.2015.

У судове засідання, призначене на 18.11.2015, з’явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав документи, що долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання ухвалою суду від 18.11.2015 розгляд справи було відкладено до 02.12.2015.

У судове засідання 02.12.2015 представник сторін не з’явилися про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 02.12.2015 за відсутності представників сторін, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

03 січня 2014 року між Комунальним підприємством «Фармація» (надалі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна» (надалі – замовник, відповідач) було укладено договір № 798/02-02 про надання послуг (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання, протягом строку дії договору, надавати замовнику комплекс маркетингових послуг, пов’язаних з проведенням дослідження ринку продажу товарів, які випускається під торговою маркою ТОВ «Санові Авентіс Україна», а саме: здійснення контролю та забезпечення інформацією про постійну наявність товарів торгової марки ТОВ «Санові Авентіс Україна» у місцях реалізації у необхідних кількостях; забезпечення викладки та розміщення необхідної кількості товарів торгової марки ТОВ «Санові Авентіс Україна» у відповідних асортиментних групах та у місцях доступних для огляду покупцями, характерних для кожного із місць реалізації; розміщення відповідних інформаційних матеріалів стосовно товарів торгової марки ТОВ «Санові Авентіс Україна» у місцях реалізації, а замовник в свою чергу зобов’язується своєчасно оплачувати та приймати надані послуги.

Повний комплекс наданих послуг деталізується у додатках до даного договору, які є невід’ємною частиною і підписуються у 2 екземплярах по одному для кожної сторони (п. 1.2. договору).

Згідно з п. .2.2 договору вартість послуг виконавця зазначається в рахунках і становить суму всіх виставлених виконавцем і оплачених замовником рахунків.

Оплата послуг виконавця здійснюється замовником щомісячно або щоквартально, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін та передачі узгодженого звіту (п. 2.3. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, протягом січня-серпня 2014 року сторонами укладалися додаткові угоди до договору, якими визначалися період надання послуг та їх вартість.

У п. 7 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р.

За доводами позивача, КП «Фармація» як виконавець за договором належним чином виконала договірне зобов’язання та надала відповідачу послуги по просуванню продуктів ТМ «Санові Авентіс» на суму 58 235,95 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № 1312 від 31.08.2014 р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками. Проте, відповідач в порушення умов договору так і не оплатив вказані послуги,у зв’язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 58 235,95 грн. З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 489/05/07 від 02.03.2015 з вимогою погасити заборгованість та нараховані фінансові санкції. Оскільки, відповідач борг не був погашений, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 2.3. договору оплата за послуги виконавця здійснюється замовником щомісячно або щоквартально, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін та передачі узгодженого звіту.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов’язання за договором та виконані роботи (надані послуги) відповідачу на суму 58 235,95 грн, про що свідчить акт здачі-прийняття виконаних робіт № 1312 від 31.08.2014 р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками.

Докази оплати вказаних послуг відповідачем суду не надано.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 58 235,95 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 28 127,96 грн, 3% річних у розмірі 1924,18 грн та пеню у розмірі 8 331,73 грн.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 924,18 грн за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Перевіривши розрахунки позивача інфляційних втрат та пені, суд встановив, що розмір інфляційних втрат та пені становлять суми більші, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає суми у розмірах, заявлених позивачем, а саме втрати від інфляції у розмірі 28 127,96 грн та пеня у розмірі 8 331,73 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна» (04074, м. Київ, вул. Мукачівська, буд. 9; ідентифікаційний код 34679100) на користь Комунальне підприємство «Фармація» (01030, м. Київ, вул.. Івана Франка, буд. 38-Б; ідентифікаційний код 05415852) основну суму заборгованості у розмірі 58 235 (п’ятдесят вісім тисяч двісті тридцять п’ять) грн 95 коп.; втрати від інфляції у розмірі 28 127 (двадцять вісім тисяч сто двадцять сім) грн 96 коп.; 3% річних у розмірі 1 924 (одна тисяча дев’ятсот двадцять чотири) грн 18 коп.; пеню у розмірі 8 331 (вісім тисяч триста тридцять одну) грн 73 коп. та втрати по сплаті судового збору у розмірі 1 449 (одна тисяча чотириста сорок дев’ять) грн 30 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.